Ухвала від 12.10.2021 по справі 904/2104/19

УХВАЛА

12 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/2104/19

Провадження № 12-57гс21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачаКатеринчук Л. Й.,

суддів Власова Ю. Л., Григор'євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткача І. В., Штелик С. П.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду

справи № 904/2104/19

за касаційною скаргою Північного інвестиційного банку (NordicInvestment Bank)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01 червня 2021 року (у складі колегії: головуючий суддя - Кузнецов В. О., судді Коваль Л. А., Чередко А. Є.)

та ухвалуГосподарського суду Дніпропетровської області від 24 березня 2021 року (суддя Владимиренко І. В.)

у справі за заявою Північного інвестиційного банку (NordicInvestment Bank)

до боржника Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат»

про визнання грошових вимог у загальному розмірі 1 660 417 042, 99 грн,

УСТАНОВИЛА

1. Господарським судом Дніпропетровської області здійснюється провадження у справі № 904/2104/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (далі - ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», боржник), яке було відкрито ухвалою суду від 31 травня 2019 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОБУДМОНТАЖ ГРУП».

2. 31 травня 2019 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет Господарським судом Дніпропетровської області здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» за № 59961.

3. 14 листопада 2019 року Господарським судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу за результатами попереднього засідання.

4. 16 листопада 2020 року до місцевого господарського суду надійшла заява Північного інвестиційного банку (Nordic InvestmentBank) про визнання грошових вимог на суму 1 660 417 042, 99 грн, які обґрунтовано наявністю у боржника зобов'язань за договором поруки від 16 липня 2008 року, яким було забезпечено виконання Компанією «ЛЕНДМОНТ ЛІМІТЕД» (LANDMONT LIMITED) на користь банку-кредитора основного зобов'язання за кредитним договором від 16 липня 2008 року, строксплати за яким настав 17 червня 2015 року.

5. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24 березня 2021 року, яку змінено постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01 червня 2021 року шляхом викладення мотивувальної частини оскаржуваної ухвали суду в редакції цієї постанови, відхилено грошові вимоги Північного інвестиційного банку (Nordic InvestmentBank) до ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» на суму 1 660 417 042, 99 грн та 4 204 грн судового збору.

6. Відмовляючи у задоволенні вимог кредитора, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що до спірних правовідносин з іноземним елементом, які виникли між банком-нерезидентом України та боржником-поручителем, застосовуються положення законодавства України, що визначають дійсність поруки, оскільки кредитором не надано суду доказів, на підставі яких вбачалося б можливим встановити дійсний зміст норм права Англії (яке сторони кредитного договору та договору поруки обрали як право, що застосовується до правовідносин, які склалися між ними на підставі цих правочинів) відповідно до діючого нормативно-правового акта, який є аналогічним або схожим за змістом із нормами цивільного законодавства України щодо поруки та її правових наслідків. Суди зіслалися на правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 28 липня 2020 року у цій справі під час розгляду вимог Компанії IndumetLimited (Індумет Лімітед) до боржника із застосуванням законодавства України у правовідносинах з іноземним елементом.

7. Надаючи оцінку дійсності грошових вимог Північного інвестиційного банку (Nordic InvestmentBank), суди попередніх інстанцій застосували положення частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо підстав припинення поруки як забезпечувального зобов'язання та дійшли висновку, що зобов'язання боржника за договором поруки від 16 липня 2008 року є припиненим, оскільки строк виконання основного зобов'язання настав 17 червня 2015 року, однак кредитор упродовж шести місяців від цієї дати не пред'явив вимог до боржника-поручителя про виконання кредитного зобов'язання.

8. У липні 2021 року Північний інвестиційний банк (NordicInvestment Bank) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01 червня 2021 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24 березня 2021 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати Північний інвестиційний банк (Nordic Investment Bank) конкурсним кредитором із грошовими вимогами до боржника на суму 1 660 417 042, 99 грн.

9. В обґрунтування вимог касаційної скарги кредитор зазначив, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням статті 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» щодо порядку встановлення змісту норм права іноземної держави, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки суди обмежились встановленням змісту норм іноземного права (права Англії), що застосовується, аналогічними або схожими за своєю суттю нормами ЦК України. Судами не враховано правових висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах, які викладено в постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 642/3886/18 та від 19 травня 2021 року у справі № 501/1350/17, щодо обов'язку суду застосувати іноземне право та встановлювати його зміст ex officio, а також з урахуванням принципу «jura novit curia» («суд знає закони») (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 01 липня 2020 року у справі № 465/1164/16-ц).

10. Скаржник зауважив на необхідності відступу від висновків Верховного Суду в постанові від 28 липня 2020 року у цій справі щодо застосування частини першої статті 6, статті 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» та статті 108 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо можливості встановлення дійсного змісту норм іноземного права, в тому числі права Англії та Уельсу, виключно з джерела права, тобто на підставі відповідного діючого нормативно-правового акта, та неналежності висновку експерта в галузі іноземного права як інструменту з'ясування змісту норм іноземного права; здійснення судом заходів щодо з'ясування змісту норм права іноземної держави виключно за клопотанням кредитора та на підставі поданих ним суду доказів, виходячи із засади змагальності у господарському судочинстві; встановлення винятку з принципу «jura novit curia» в частині висновків про обов'язок сторін доказувати в суді наявність та необхідність застосування норм іноземного права.

11. Скаржник доводив помилковість висновків судів щодо застосування частини першої статті 14 Закону України «Про міжнародне приватне право» про імперативність наслідків згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України.

12. Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили приписи статей 79, 86 ГПК України щодо оцінки наданих кредитором доказів на підтвердження його грошових вимог до боржника в їх сукупності з урахуванням їх вірогідності та взаємозв'язку, а також усунулися від обов'язку надати правову оцінку доказам, поданим кредитором на підтвердження його вимог до боржника.

13. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 09 липня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Північного інвестиційного банку (NordicInvestment Bank) на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01 червня 2021 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24 березня 2021 року, призначив касаційну скаргу до розгляду у судовому засіданні, надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

14. Ухвалою від 08 вересня 2021 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду за клопотанням кредитора справу № 904/2104/19 за касаційною скаргою Північного інвестиційного банку (NordicInvestment Bank) на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01 червня 2021 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24 березня 2021 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 302 ГПК України.

15. Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п'ятою статті 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить ця справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

16. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.

17. Кількісний критерій ілюструє те, що певна проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням питання, щодо якого постає проблема.

18. З погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати:

- відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект);

- відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, внаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект).

Такий правовий висновок викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

19. Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що виключна правова проблема у справі № 904/2104/19 щодо розгляду спірних грошових вимог Північного інвестиційного банку (NordicInvestment Bank) до боржника полягає в необхідності з'ясування того, чи відносяться положення частини четвертої статті 559 ЦК України до імперативних норм права України, які регулюють правовідносини щодо припинення поруки, і чи поширюється на положення частини четвертої статті 559 ЦК України порядок урегулювання приватноправових відносин, визначений Законом України «Про міжнародне приватне право», якщо сторонами договору є нерезиденти України, які визначили право іноземної держави таким, що застосовується до укладеного ними договору поруки.

20. Колегія суддів зауважила, що для забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики при розгляді спорів щодо врегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, також необхідно визначити критерії, відповідно до яких норми права України слід вважати імперативними та такими, що визначені Законом України «Про міжнародне приватне право».

21. Отже, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду обґрунтовано ознаки наявності якісного критерію виключної правової проблеми у справі № 904/2104/19, яку ухвалою суду від 08 вересня 2021 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

22. У касаційній скарзі кредитор зазначив про різну практику застосування Верховним Судом приписів статті 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» щодо інструментів, які можуть бути використані судом для встановлення змісту норм права іноземної держави, під час розгляду спору у правовідносинах з іноземним елементом, зокрема у справах № 904/2104/19, № 501/1350/17, № 465/1164/16-ц, № 642/3886/18. Кредитор доводив необхідність відступу від висновку Верховного Суду у постанові від 28 липня 2020 року у справі № 904/2104/19 щодо можливості встановлення дійсного змісту норм права Англії як права іноземної держави, що було обране сторонами правочину для застосування у правовідносинах з іноземним елементом, виключно з джерела права, тобто на підставі відповідного діючого нормативно-правового акта. Скаржник зауважив, що англійське право не містить кодифікованого нормативно-правового акта, який би визначав поняття поруки, строків, а також основного та додаткового зобов'язань. Зазначені правові питання врегульовані правовими прецедентами та звичаями, що застосовуються в Англії як джерело права поряд із нормативно-правовими актами.

23. Отже, вбачається існування правової проблеми щодо застосування положень статті 14 Закону України «Про міжнародне приватне право» за наявності імперативних приписів частини четвертої статті 559 ЦК України про припинення поруки по закінченню шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання та чи поширюються на спірні правовідносини приписи статті 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» при виборі норми права іноземної держави під час розгляду спірних кредиторських вимог банку-нерезидента України, заявлених у справу про банкрутство боржника-резидента.

Така правова проблема може існувати у невизначеній кількості справ, де стороною договору поруки є нерезидент України - іноземний інвестор, який надав кредитні кошти особі, що забезпечила їх порукою резидентів України.

Відтак убачається наявність кількісного критерію виключної правової проблеми щодо застосування положень статей 8, 14 Закону України «Про міжнародне приватне право» та частини четвертої статті 559 ЦК України до спірних приватноправових відносин щодо сторони договору, яка є нерезидентом України.

24. Відповідно до частини п'ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

25. Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у цій справі, обґрунтованими та приймає справу до розгляду.

26. Щодо заперечень боржника проти прийняття справи № 904/2104/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, які надійшли на електронну та поштову адресу Верховного Суду відповідно 13 вересня 2021 року (вхідний № 219/0/253-21) та 17 вересня 2021 року (вхідний № 219/1/253-21), з посиланням на відсутність виключної правової проблеми у зазначеній справі, а також правових питань, щодо яких постає проблема невизначеності та необхідності тлумачення, колегія суддів зазначає про необґрунтованість таких доводів боржника, що спростовується за змістом висновків згідно з пунктами 15 - 23 цієї ухвали суду.

27. Посилання боржника у поданих ним до суду запереченнях на відсутність конфліктуючих судових рішень у подібних справах як підстави для повернення цієї справи на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є помилковими, оскільки справу № 904/2104/19 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 302 ГПК України з обґрунтуванням існування виключної правової проблеми під час розгляду спірних кредиторських вимог, що виникли із правовідносин з іноземним елементом та ґрунтуються на зобов'язаннях боржника за договором поруки. Водночас зазначення судових рішень касаційних судів із неоднаковим застосуванням норми права у подібних правовідносинах є обов'язковим при передачі відповідним касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав відступу від висновків, викладених у раніше прийнятому (прийнятих) рішенні (рішеннях) колегії суддів іншого касаційного суду чи Великої Палати Верховного Суду (частини третя, четверта статті 302 ГПК України).

28. Згідно з частиною першою статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

29. Ураховуючи викладене, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов'язковою згідно з приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 ГПК України.

Керуючись статтями 120, 121, 301, частиною п'ятою статті 302, статтею 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. Прийняти до розгляду справу № 904/2104/19 за заявою Північного інвестиційного банку (Nordic Investment Bank) до боржника Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» про визнання грошових вимог у загальному розмірі 1 660 417 042, 99 грн за касаційною скаргою Північного інвестиційного банку (Nordic Investment Bank) на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01 червня 2021 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24 березня 2021 року.

2. Призначити справу № 904/2104/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 16 листопада 2021 року о 12 годині 30 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

3. Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов'язковою.

4. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л. Й. Катеринчук

СуддіЮ. Л. ВласовВ. С. Князєв

І. В. Григор'єваЛ. М. Лобойко

М. І. ГрицівК. М. Пільков

Д. А. ГудимаО. Б. Прокопенко

В. І. ДанішевськаЛ. І. Рогач

Ж. М. ЄленінаІ. В. Ткач

С. П. Штелик