22 жовтня 2021 року
м. Київ
провадження № 13-213зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18
розглянула заяву засудженого ОСОБА_19 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 3 ст. 459Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вироку Апеляційного суду Миколаївської області від 12 листопада 2003 року та ухвали Верховного Суду України від 5 лютого 2004 року і
встановила:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою та наявних у Верховному Суді даних, вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 12 листопада 2003 року, залишеним без зміни 5 лютого 2004 року Верховним Судом України, ОСОБА_19 було засуджено за пунктами 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021, яким було визнано такими, що не відповідають Основному Закону України, окремі положення статей 81, 82 КК, засуджений ОСОБА_19 звернувся до Верховного Суду з питанням перегляду за виключними обставинами зазначених вироку та ухвали. На думку автора звернення, висновки органу конституційної юрисдикції свідчать про незаконність довічного позбавлення волі, а тому є підстава для заміни призначеного покарання на більш м'яке та звільнення засудженого з ув'язнення.
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду, керуючись приписами ч. 10 ст. 31 КПК, 20 жовтня 2021 року передав заяву ОСОБА_19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата).
Велика Палата, перевіривши подану заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею належить відмовити з огляду на таке.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК установлення неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення є виключною обставиною за умови застосування судом відповідних норм при вирішенні конкретної справи.
Конституційний Суд України рішенням свого Другого сенату від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021 визнав такими, що не відповідають Основному Закону України, положення ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК через неможливість їх застосування до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Верховну Раду України було зобов'язано невідкладно привести вказані статті КК у відповідність до Конституції України, законодавчо унормувати порядок заміни довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.
Отже, виконання приписів Конституційного Суду України, відображених у рішенні, на яке посилається засуджений, насамперед повинно бути здійснено шляхом унесення Верховною Радою України змін до норм права, котрі регулюють звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м'яким, з метою поширення їх дії на такий вид заходу примусу, як довічне позбавлення волі.
Удосконалення нормативно-правових актів є прерогативою законодавчої влади і не належить до повноважень суду будь-якої інстанції. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, повноваженнями якої охоплюється внесення змін до чинного законодавства України.
Крім того, питання про умовно-дострокове звільнення осіб від відбування призначеного покарання та заміна його невідбутої частини більш м'яким вирішуються під час виконання вироку в порядку ст. 539 КПК, тобто місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
З огляду на викладене Велика Палата не має правових підстав для перегляду за виключними обставинами оспорюваних судових рішень.
Таким чином, у відкритті провадження за зверненням засудженого ОСОБА_19 слід відмовити, а заяву - повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду
постановила:
Відмовити у відкритті провадження за заявою засудженого ОСОБА_19 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК вироку Апеляційного суду Миколаївської області від 12 листопада 2003 року та ухвали Верховного Суду України від 5 лютого 2004 року.
Заяву повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_10
ОСОБА_3 ОСОБА_11
ОСОБА_4 ОСОБА_12
ОСОБА_5 ОСОБА_13
ОСОБА_6 ОСОБА_14
ОСОБА_7 ОСОБА_15
ОСОБА_8 ОСОБА_16
ОСОБА_9 ОСОБА_17
ОСОБА_18