27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 326/1406/19
провадження № 51-4758ск21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Приморського районного суду Запорізької області від 20 травня 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 08 вересня 2021 року у кримінальному провадженні № 12019080340000115 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ Запорізької області та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Суть питання
За вироком Приморського районного суду Запорізької області від 20 травня 2021 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, і призначено йому покарання у виді арешту на строк 3 місяці. На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Приморського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2019 року та призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.
Згідно з вироком суду ОСОБА_4 засуджено за те, що він 31 березня 2019 року приблизно о 19 год, перебуваючи в барі на вул. Центральній у с. Інзівка Приморського району Запорізької області, на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, умисно завдав останньому ударів предметом, схожим на ніж, у ділянку шиї та грудної клітки, чим спричинив легкі тілесні ушкодження у вигляді різаної рани передньої поверхні шиї, колото-різаних ран передньої, задньої поверхні правої половини грудної клітки.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 08 вересня 2021 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_4 залишив без змін.
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок Приморського районного суду Запорізької області від 20 травня 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 08 вересня 2021 року, а провадження у справі закрити у зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Обґрунтовує свої вимоги тим, що в обвинувальному акті та у вироку суду не зазначено механізму заподіяння тілесних ушкоджень і того, чим саме вони були заподіяні. Також звертає увагу, що ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду вказував про нанесення йому тілесних ушкоджень групою осіб.
Посилається захисник і на те, що слідчий не виконав вказівок прокурора щодо встановлення та вилучення ножа, яким були спричинені тілесні ушкодження і не вирішив питання стосовно вилучення відеозаписів із відеокамер, розташованих на місці події.
Також ОСОБА_5 звертає увагу Суду, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 02 квітня 2019 року, а протокол огляду місця події складений 01 квітня цього ж року.
Крім того, на переконання захисника, є недопустимим доказом висновок експерта за результатами судово-медичної експертизи тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_6 , оскільки останній не був присутній на її проведенні і експертизу було здійснено не на підставі оригіналів документів.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, передбачені статтями 410 та 411 КПК і на які посилається в касаційній скарзі захисник, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Зазначені обставини перевірив суд апеляційної інстанції.
За правилами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Водночас під час перевірки судового рішення не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.
Відповідно до ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. За частиною 1 ст. 92 КПК обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Збирання та надання доказів до суду є правом, а не обов'язком сторони обвинувачення, а тому суд позбавлений можливості впливати на обсяг надання стороною обвинувачення доказів. Згідно з принципом змагальності сторін та свободи у поданні ними суду своїх доказів, закріпленим у ст. 22 КПК, прокурор, підтримуючи публічне обвинувачення в суді, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, у тому числі щодо визначення обсягу доказів, на підставі яких доводитиме винуватість особи.
У контексті викладеного колегія суддів не бере до уваги доводів захисника стосовно невжиття стороною обвинувачення заходів щодо встановлення і вилучення ножа, яким були спричинені тілесні ушкодження, та вилучення відеозаписів із відеокамер, розташованих на місці події, адже винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень доведено іншими доказами.
Так, суд обґрунтовано послався на показання:
- засудженого ОСОБА_4 , який свою вину визнав частково та пояснив, що 31 березня 2019 приблизно о 19 год перебував у барі на вул. Центральній у с. Інзівка Приморського району Запорізької області, де між ним та потерпілим ОСОБА_6 виник конфлікт. Коли його почали бити, знайшов скло і ним заподіяв тілесні ушкодження потерпілому;
- потерпілого ОСОБА_6 про те, що 31 березня 2019 року приблизно о 19 год перебував у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », там між ним та засудженим виник конфлікт, що переріс у бійку, яка продовжилася на вулиці, де ОСОБА_4 дістав ніж, і ним під час бійки завдав потерпілому удару у ділянку шиї та по тілу;
- свідка ОСОБА_7 , згідно з якими 31 березня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відбулась бійка, під час якої засуджений заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді порізів;
- свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які дали аналогічні показання, що і свідок ОСОБА_7 , з приводу заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_6
- експерта ОСОБА_11 , який пояснив, що проводив судово-медичну експертизу потерпілого і наявні на його тілі різані рани, ймовірно, заподіяно ножем.
До того ж висновок про винуватість ОСОБА_4 підтверджується, зокрема протоколом огляду місця події від 01 квітня 2019 року, протоколом прийняття заяви від ОСОБА_6 про кримінальне правопорушення, висновком експерта від 04 квітня 2019 року № 126, згідно з яким ОСОБА_6 перебував на лікуванні з діагнозом «різана рана передньої поверхні шиї, колото-різані рани передньої, задньої поверхні правої половини грудної клітки», у зв'язку з чим було проведено операція ПХО. Указані ушкодження, ймовірно, утворились від дії предмета з колючо-ріжучими властивостями, можливо, від дії леза клинка ножа, ймовірно в строк та за обставин, указаних в ухвалі, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Оцінивши всі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку, місцевий суд, провів судовий розгляд у межах пред'явленого обвинувачення і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 та необхідність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 125 КК як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду, захисник ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок скасувати, кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 закрити у зв'язку з недоведеністю його вини. Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі доводам, зокрема тим, які аналогічно викладені захисником в касаційній скарзі, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Так, зауваження захисника про те, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань унесені 02 квітня 2019 року, а огляд місця події проведено за день до цього, апеляційний суд визнав безпідставними, оскільки огляд місця події дозволяється до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як указав апеляційний суд, незазначення в протоколі огляду місця події того, на підставі чого його проведено та за чиєю участю, на що скаржився захисник, не може позначитись на правильності судового рішення, адже не є обов'язковою участь понятих під час огляду, якщо він проводиться не в житловому приміщенні. Такий висновок обґрунтований рішенням Верховного Суду у справі № 473/2485/17.
Із цими висновками погоджується і колегія суддів Верховного Суду, зважаючи на те, що огляд місця події є однією з перших і невідкладних слідчих дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд це слідча (розшукова) дія, спрямована на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Водночас підставою для його проведення слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Правомірно не погодилася колегія суддів апеляційного суду з доводами апеляційної скарги про недопустимість висновку експерта від 04 квітня 2019 року № 126, які ґрунтувались на тому, що потерпілий не був присутнім під час експертизи, її було проведено не на підставі оригіналів документів. Свої висновки в цій частині колегія суддів апеляційного суду обґрунтувала тим, що на час винесення ухвали слідчого судді Приморського районного суду Запорізької області від 04 квітня 2019 року про призначення судово-медичної експертизи потерпілий перебував на лікуванні та йому було проведено хірургічну операцію, пов'язану з усуненням наслідків завданих йому тілесних ушкоджень, а тому заподіяні тілесні ушкодження, зокрема їх характер, глибина і розмір, змінилися унаслідок хірургічного втручання і загоювання. У зв'язку з викладеним, експерту, який був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, було надано медичну карту стаціонарного хворого № 788, яка містила вичерпні дані про характер ушкоджень потерпілого, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості. Та обставина, що експерту було надано не оригінал медичної карти потерпілого, а ксерокопію, жодним чином не ставить під сумнів законність проведеного експертного дослідження, адже копія була засвідчена, про що зазначено у висновку експерта.
Крім того, як зазначив апеляційний суд, проведення експертизи за медичною документацією без безпосереднього огляду потерпілого не зумовило формування неправильних висновків і неправильної оцінки ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Доводи захисника в касаційній скарзі про заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень групою осіб також не є слушними, оскільки, як встановили суди попередніх інстанцій, і чого не заперечувала сторона захисту в суді апеляційної інстанції, між засудженим та потерпілим відбулась бійка, під час якої ОСОБА_4 і заподіяв ОСОБА_6 тілесні ушкодження. Водночас жоден із свідків (очевидців бійки) не вказував на участь у бійці інших осіб, крім потерпілого і засудженого.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК. У ній перевірено всі доводи та наведено мотиви, з яких виходив суд, постановляючи її, та положення закону, якими він керувався.
Таким чином, апеляційний суд ретельно перевірив та визнав безпідставними твердження сторони захисту про наявність підстав для закриття кримінального провадження, оскільки вони суперечать установленим фактичним обставинам, спростовуються показаннями свідків і письмовими доказами.
З висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі захисника твердження з урахуванням положень ст. 433 КПК щодо меж перегляду судом касаційної інстанції не спростовують правильності висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях, і не містять вагомих аргументів, які би свідчили про залишення поза увагою апеляційного суду доводів щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність судом першої інстанції чи допущення цим та апеляційним судами істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв'язку з чим немає підстав для сумнівів у законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для її задоволення немає.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовляє у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Приморського районного суду Запорізької області від 20 травня 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 08 вересня 2021 року.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3