Ухвала
Іменем України
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 702/659/18
провадження № 51-4831 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2021 року,
встановив:
Як вбачається із касаційної скарги та доданої до неї копій судових рішень, вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2018 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років із конфіскацією майна.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_5 .
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2021 року вирок районного суду залишено без зміни.
Засуджений звернувся із касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд судових рішень щодо нього.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
Наведене обґрунтування вимог засудженим викладено без урахування вимог ст. 433 КПК України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та положень ч. 1 ст. 438 КПК України, якою регламентовано, що підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Однак, як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений, оспорюючи свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, окрім іншого, вказує на однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, доказам у кримінальному провадженні просить дати іншу оцінку, ніж її дали суди, а саме, показанням свідка ОСОБА_6 , що у розумінні ст. 433 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду.
При цьому у поданій скарзі засуджений не зазначає, в чому незаконність ухвали апеляційного суду, які конкретно порушення закону, в силу ст. 419 КПК України, на його думку, було допущено цим судом, які доводи його апеляційної скарги суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив та як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановленого судом рішення, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування касаційним судом ухвали апеляційного суду згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України та з огляду на положення статей 370, 404, 412-414, 419 цього Кодексу.
При цьому, у вступній частині касаційної скарги засудженого зазначено, що вона подана на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2018 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2021 року, з якими він не погоджується, при цьому він просить скасувати ухвалу Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2021 року, чим допускає суперечності.
Крім того, всупереч вимог ч. 3 ст. 427 КПК України засудженим ОСОБА_4 не зазначено в касаційній скарзі, чи бажає він брати участь у касаційному розгляді.
Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання виправленої касаційної скарги.
Водночас, щодо клопотання засудженого ОСОБА_4 стосовно ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі для можливості написання доповнень до касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 425 КПК України особам, які мають право подати касаційну скаргу, надається можливість ознайомитися в суді з матеріалами кримінального провадження для вирішення питання про подання касаційної скарги.
У зв'язку із зазначеним, засуджений не позбавлений можливості звернутися з відповідним клопотанням до суду першої інстанції для своєчасної реалізації свого права на ознайомлення.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3