Ухвала
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 623/1903/20
провадження № 61-12749ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 січня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання домоволодіння спільною власністю подружжя
та визнання права власності на Ѕ частку домоволодіння,
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропоновано заявнику уточнити прохальну частину касаційної скарги; зазначити конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України. Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
Копію ухвали суду касаційної інстанції від 02 серпня 2021 року направлено на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), яка зазначена в матеріалах касаційної скарги, та отримана ОСОБА_1 14 серпня 2021 року,
що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів касаційного провадження.
У серпні 2021 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду
від 02 серпня 2021 року від ОСОБА_1 надійшла уточнена касаційна скарга, в якій заявник уточнив прохальну частину касаційної скарги, проте не зазначив конкретних підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України, для подачі касаційної скарги та їх обґрунтування.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року продовжено
ОСОБА_1 строк для усунення недоліків для зазначення конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідного обґрунтування (посилання на норму закону, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах тощо).
У жовтні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшла уточнена редакція касаційної скарги, яка не містить конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідного обґрунтування (посилання на норму закону, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах тощо).
Так, у новій редакції касаційної скарги заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статті 62 СК України, однак не вказує конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження та їх обґрунтування.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви (рішення ЄСПЛ в справах «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи, що в касаційній скарзі не викладені передбачені чинним ЦПК України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 січня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання домоволодіння спільною власністю подружжя та визнання права власності на Ѕ частку домоволодіння вважати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська