Постанова
Іменем України
25 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 686/27099/20
провадження № 61-6880ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Держава Україна в особі Сьомого апеляційного адміністративного суду,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого
2021 року у складі судді Стефанишин С. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Гринчука Р. С., Ярмолюка О. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Сьомого апеляційного адміністративного суду, в якому просив стягнути з відповідача 13 000 000 000,0 грн на відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Позовну заяву мотивував тим, що йому моральної шкоди йому заподіяно
у зв'язку з невиконанням Державою Україна рішень Верховного Суду України
та Верховного Суду у справі № 2270/14181/11, що мало місце у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень і відмови Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, зобов'язавши Центрально-західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (далі - Центрально-західне МУ МЮ) та Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (далі -
УДМС України в Хмельницькій області) у період з 06 жовтня 2020 року
до 31 жовтня 2020 року включно подати звіти про виконання судового рішення (ухвала від 12 жовтня 2020 року).
Позивач указував, що моральна шкода полягає у моральних стражданнях, які він переніс під час тривалого очікування на виконання рішення суду та повернення його приватної власності у вигляді паспортної книжечки, розчарування в системі органів державної влади Держави Україна, додаткове психологічне напруження під час спілкування з державним виконавцем, працівниками органів Міністерства внутрішніх справ та міграційної служби. Активне невиконання рішення суду викликало у нього почуття тривоги, страху і занепокоєння за своє психологічне здоров'я та часткову втрату стресостійкості.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 12 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог щодо незаконності рішень, дій та вчинення бездіяльності органами державної влади, отже і відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.
Суд зазначив, що сам по собі факт прийняття адміністративним судом процесуального рішення щодо залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду чи без задоволення не свідчить про завдання особі шкоди та про наявність підстав про її відшкодування. Посилання на незаконність дій та відмову Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконання рішення суду не є належною правовою підставою для відшкодування моральної шкоди.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування статей 1166, 1167, 1176, 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладеного у постановах Верховного Суду
від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16-ц (провадження № 61-2986св18), від 06 лютого 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження
№ 61-18697св18), від 22 травня 2019 року у справі № 686/20012/18 (провадження № 61-3491св19), у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року
у справі № 6-501цс17.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/27099/20, витребувано її з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що 09 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся
до Хмельницького окружного адміністративного суду із заявою про зобов'язання Центрально-західного МУ МЮ та УДМС України в Хмельницькій області у строк до 20 жовтня 2020 року подати звіт про виконання судового рішення у справі
№ 2270/14181/11.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня
2020 року заяву ОСОБА_1 щодо Центрально-західного МУ МЮ про подання звіту про виконання судового рішення у справі № 2270/14181/11 повернуто заявнику без розгляду. Заяву ОСОБА_1 щодо УДМС України в Хмельницькій області про подання звіту про виконання судового рішення у справі
№ 2270/14181/11 залишено без задоволення.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись у листопаді 2020 року до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вважав невиконання рішення ВСУ та ВС у справі № 2270/14181/11 у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень і відмови Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов'язати Центрально-західне МУ МЮ та УДМС України
в Хмельницькій області подати у період з 06 жовтня 2020 року до 31 жовтня
2020 року звіти про виконання судового рішення такими, що завдають йому моральної шкоди.
Пославшись на статті 23, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Сьомого апеляційного адміністративного суду про відшкодування моральної шкоди, завданої Державою Україна тривалим невиконанням судових рішень
та невстановленням контролю за їх виконанням.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної
та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових
і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Стаття 1174 ЦК України, на яку у позовній заяві послався позивач, є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Велика Палата Верховного у постанові від 12 березня 2019 року у справі
№ 920/715/17 вказала, що необхідною умовою для притягнення держави
до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Наявність цих умов у межах розгляду цивільної справи має довести позивач.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується
на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що факт прийняття адміністративним судом процесуального рішення щодо залишення заяви особи без задоволення не свідчить про завдання цій особі шкоди з боку Держави Україна, доводи позовної заяви про те,
що Хмельницький окружний адміністративний суд незаконно не встановив судовий контроль за виконанням рішення суду і це є правовою підставою для відшкодування моральної шкоди, не доведено. Інших доказів завдання моральної шкоди та обставин її завдання, причинний зв'язок внаслідок протиправного рішення дії або бездіяльності саме Держава Україна через орган державної влади, визначений як відповідач у даній справі, позивачем суду
не надано, тобто не доведено.
Доводи касаційної скарги про необхідність відступлення від висновку щодо застосування статей 1166, 1167, 1176, 1173, 1174 ЦК України, викладеного
у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16 (провадження № 61-2986св18), від 06 лютого 2019 року у справі № 199/6713/14 (провадження № 61-18697св18), від 22 травня 2019 року у справі № 686/20012/18 (провадження № 61-3491св19) та у постанові Верховного Суду України
від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17 колегія суддів відхиляє, оскільки ухвалені у цій справі рішення не суперечать цим висновкам, крім того стала судова практика при розгляді справ зазначеної категорії слугує однаковому
та уніфікованому застосуванню закону, досягненню єдності судової практики, забезпеченню розвитку права і судової практики, здатності адекватно відповідати на зміни в очікуваннях суспільства, дотримання принципу суддівської незалежності.
Інші доводи касаційної скарги також не спростовують висновків судів першої
й апеляційної інстанцій, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення
є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів
не спростовують.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 12 лютого 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 12 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун
М. Є. Червинська