27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 204/8402/20
провадження № 61-16565ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського окружного адміністративного суду, Верховного Суду, Третього апеляційного адміністративного суду про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи його тим, що ухвалами по справі №160/8291/20 Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року, 12 серпня 2020 року, 14 вересня 2020 року, Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року, 27 серпня 2020 року, 07 серпня 2020 року, 12 серпня 2020 року, 17 серпня 2020 року, 19 серпня 2020 року, 01 вересня 2020 року, 15 жовтня 2020 року, 26 листопада 2020 року, Верховного Суду Касаційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року та 07 грудня 2020 року було обмежено його право на звернення до суду на підставі верховенства права, встановленого статтею 8 Конституції України, що заборонено статтями 22, 24, 64 Конституції України. Моральні та душевні переживання пов'язані з порушенням звичного способу його життя та з погіршенням стану здоров'я. Позивач вважає, що він має право на відшкодування майнової та моральної шкоди згідно з частиною шостою статті 1176 Цивільного кодексу України. Тому позивач просив відшкодувати за рахунок держави моральну шкоду у розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яку позивач зазнав від протиправних дій відповідачів.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського окружного адміністративного суду, Верховного Суду, Третього апеляційного адміністративного суду про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2020 року залишено без змін.
У жовтні 2021 року на електронну пошту Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року, скріплена електронним цифровим підписом.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції оскаржувану оскаржувані судові рішення скасувати і справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина 2 статті 390 ЦПК України).
Відповідно до частини 3 статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Вказану касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду, і ОСОБА_1 не порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження. Натомість скаржником помилково заявлено клопотання про продовження терміну подання касаційної скарги. Разом із тим, в касаційній скарзі не зазначена дата отримання ОСОБА_1 копії оскарженої постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року, не наведено інших поважних причин пропуску цього строку.
Частиною третьою статті 393 ЦПК України установлено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно надати до суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, в якій вказати дату отримання оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, навести поважні підстави пропуску строку та надати належні докази на підтвердження.
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Натомість, у касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд звільнити його від сплати судового збору на підставі постанови Верховного Суду у справі № 204/8756/20.
Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання до суду позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Згідно з частиною третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, у порядку передбаченому законом, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, якщо розмір судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний період.
Предметом позову у даній справі є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, однак з касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не убачається, що є підставою для подання такого позову до суду і чи підпадають такі підстави під дію пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Як убачається з матеріалів касаційного провадження предметом позову у даній справі є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, однак з матеріалів касаційного провадження та оскаржуваних судових рішень не убачається, що таку шкоду заподіяно особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Крім того, ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження важкого майнового стану, тому відсутні підстави для задоволення клопотання про звільнення його від сплати судового збору у зв'язку із важким майновим станом.
Посилання ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду у справі № 204/8756/20 не заслуговують на увагу, оскільки висновки, викладені у цій постанові стосовно правовідносин, що виникли за інших фактичних обставин.
Розглядаючи клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, Верховний Суд приходить до висновку, про відсутність правових підстав для його задоволення на підставі норм Закону, на які він посилається.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній станом на дату подання касаційної скарги) ставка судового збору за подання фізичною особою касаційної скарги на ухвалу суду становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року становить 2 270,00грн.
Отже, ОСОБА_1 за подання касаційної скарги необхідно сплатити 454,00 грн судового збору або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
У порушення частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано копії скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи.
Також у порушення частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що на думку заявника призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року необхідно залишити без руху з наданням йому можливості усунути вищевказані недоліки.
На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо продовження терміну на подання касаційної скарги та клопотання про звільнення його від сплати судового збору.
Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року.
Надати заявнику для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров