27 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/17889/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач, скаржник)
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021
у справі № 910/17889/20
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Автопоставка 3000" (далі - ТОВ "Автопоставка 3000", позивач)
до АТ "Українська залізниця"
про стягнення 1 372 744, 82 грн,
АТ "Українська залізниця" 08.10.2021 (згідно з відміткою на поштовому конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить, зокрема скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі № 910/17889/20; прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Також скаржник просить суд поновити строк на касаційне оскарження та зупинити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у справі № 910/17889/20 до закінчення касаційного провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.10.2021 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/17889/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.
Перевіривши на відповідність дотримання щодо форми та змісту касаційної скарги вимогам статей 288, 290 ГПК України, а також щодо сплати судового збору в порядку і розмірі передбаченому Законом України "Про судовий збір", Верховний Суд встановив таке.
На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі відділення АТ "Українська залізниця" із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не вірно застосовано норми статей 6, 204, 212, 627, 629 Цивільного кодексу України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 916/3089/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3116/19 та від 12.03.2019 у справі № 922/832/18 щодо правомірності укладеного сторонами правочину та настання строку виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
З огляду на викладене касаційна скарга відділення АТ "Українська залізниця" подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанову Північного апеляційного господарського суду ухвалено - 14.09.2021, повний текст її складено - 17.09.2021, а, отже, останній день оскарження постанови за приписами частини першої статті 288 ГПК України припадає на 07.10.2021.
Водночас, касаційна скарга, як зазначено вище, надіслана на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду - 08.10.2021, що підтверджується відміткою "Укрпошта Експрес" на поштовому конверті.і
Отже, касаційна скарга АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі № 910/17889/20 подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження.
До матеріалів касаційної скарги додана заява про поновлення строку на касаційне оскарження, яка мотивована, зокрема тим, що повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції скаржником отримано - 24.09.2021. При цьому, скаржник зазначає, що у зв'язку з відсутністю у відповідача достатнього часу з моменту отримання повного тексту оскаржуваної постанови для обробки вхідної поштової кореспонденції та направлення відповідних документів за належністю до виконавців, працівників структурних підрозділів Залізниці, також переведення значної кількості працівників АТ "Укрзалізниця" на віддалену роботу, запровадженням карантину через спалах в світі коронавірусу з 12.03.2020 до 31.12.2021 на всій території України, Залізниця була позбавлена можливості підготувати та своєчасно направити до суду касаційну скаргу.
Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у заяві, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Близька за змістом правова позиція щодо застосування частини першої статті 119 ГПК України є сталою та послідовною, висловленою Верховним Судом неодноразово, про що свідчить судова практика.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Лише факт подання стороною заяви про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк, оскільки заява про поновлення строку для подання касаційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК України повинна містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
У даному випадку доказами, що підтверджують дату отримання скаржником копії оскаржуваної постанови є, зокрема, копія конверта з трек-кодом та роздруківка з сайту Укрпошта щодо відстеження поштових пересилань, копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про дату її отримання тощо.
Водночас, на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної постанови, скаржником до матеріалів касаційної скарги додано копію першого аркушу постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі № 910/17889/20, в якій проставлено вхідний номер № ц-31130/0/74-21 від 24.09.2021.
Верховний Суд звертає увагу на те, що додана до матеріалів касаційної скарги копія першого аркушу постанови суду апеляційної інстанції з власною відміткою скаржника про її реєстрацію - 24.09.2021 за вх. № ц-31130/0/74-21, сама по собі не є належним та допустимим доказом про отримання копії постанови суду саме 24.09.2021, адже вона (відмітка) виконується скаржником особисто.
Скаржник обрав спосіб звернення з касаційною скаргою безпосередньо до суду касаційної інстанції, а, отже, матеріали справи у суду касаційної інстанції відсутні, а за положеннями частини першої статті 294 ГПК України матеріали витребовуються судом касаційної інстанції лише у разі відкриття касаційного провадження; таким чином, суд самостійно не може перевірити факт отримання ним копії оскаржуваної постанови саме 24.09.2021. Вказана обставина не звільняє скаржника від доведення тих обставин, на які він посилається у своїх доводах, та не перекладає на суд обов'язку встановлювати певні обставини.
Можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов'язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів отримання повного тексту оскаржуваної постанови суду - 24.09.2021 скаржник не надав, що унеможливлює перевірку судом обставин дотримання скаржником положень статті 288 ГПК України.
Також Суд звертає увагу, що посилання скаржника на відсутність достатнього часу з моменту отримання повного тексту оскаржуваної постанови для обробки вхідної поштової кореспонденції, направлення відповідних документів за належністю до виконавців, працівників структурних підрозділів Залізниці, також переведення значної кількості працівників АТ "Укрзалізниця" на віддалену роботу, запровадженням карантину через спалах в світі коронавірусу з 12.03.2020 до 31.12.2021 на всій території України відноситься не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки вони зводяться до внутрішньої організації роботи товариства, діяльності структурних підрозділів, тобто мають суб'єктивний характер і не свідчать про об'єктивну неможливість вчинити відповідну процесуальну дію в межах встановлених законом строків.
У справі "Устименко проти України" (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
Верховний Суд вважає, що наведені у заяві причини пропуску строку касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.09.202 у справі № 910/17889/20 визнаються судом неповажними, оскільки скаржником не доведено обставин отримання ним копії оскаржуваної постанови 24.09.2021 належними та допустимими доказами.
Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.09.202 у справі № 910/17889/20 з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів.
Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.
За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позовної заяви у цій справі), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі № 910/17889/20: позов задоволено частково; стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Автопоставка 3000" основний борг у сумі 1 255 319,94 грн, пеню у сумі 64 141,69 грн, інфляційні втрати у сумі 21 383,46 грн, 3 % річних у сумі 30 456,94 грн, судовий збір у сумі 20 569,53 грн; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Як зазначено вище, у поданій касаційній скарзі АТ "Укрзалізниця" просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі № 910/17889/20.
З урахуванням викладеного на час подання касаційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 41 139,06 грн (1 371 302,03 грн х 1.5% = 20 569,53 х 200% = 41 139,06 грн ).
Натомість, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник наведеного вище не врахував та не сплатив судовий збір у встановленому законом порядку і розмірі, що підтверджується також переліком додатків до касаційної скарги.
У зв'язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати документ на підтвердження сплати судового збору у розмірі 41 139,06 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами: ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга АТ "Укрзалізниця" підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:
1) клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням належних та допустимих доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції;
2) документа на підтвердження сплати судового збору в розмірі 41 139,06 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення недоліків касаційної скарги в частині надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з доданням доказів або ненаведення інших причин пропуску строку на касаційне оскарження протягом установленого строку матиме наслідком відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.
Також Суд звертає увагу скаржника на те, що неусунення недоліків касаційної скарги в частині надання документа на підтвердження сплати судового збору матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а відтак, заявлене в тексті касаційної скарги клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у справі № 910/17889/20 до закінчення касаційного провадження, розглядатиметься у разі належного усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі № 910/17889/20 - залишити без руху.
2. Надати Акціонерному товариству "Українська залізниця" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка,6.
3. Роз'яснити Акціонерному товариству "Українська залізниця", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, судом буде або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України або повернуто касаційну скаргу на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос