Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" жовтня 2021 р. м ХарківСправа № 922/4290/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
розглянувши матеріали
позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро", село Веселе,
до Фермерського господарства "Подолівське", місто Барвінкове,
про стягнення грошових коштів,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро", звернувся до господарського суду Харківської області із позовної заявою до відповідача, Фермерського господарства "Подолівське", про стягнення суми заборгованості з 03 січня 2020 року по 04 жовтня 2021 року у розмірі 9 498 923,46 грн.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.
Частиною 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia") від 20 лютого 2014 року, пункт 111). Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України "Про судовий збір"). Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В даному випадку, позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, яка складає загальну суму у розмірі 9 498 923,46 грн., що, зобов'язує останнього, з урахуванням відсотковому співвідношенні до ціни позову, представити доказ сплати судового збору в розмрі 142 483,85 грн. Проте належних та допустимих доказів сплати судового збору у встановлених Законом України "Про судовий збір" порядку та розмірі, позивачем не представлено.
Крім того, приписами пунктом 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів. У відповідності до частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу передбачено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасниками справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Комплексний аналіз вищевказаних норм процесуального права свідчить про те, що частиною 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок позивача до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення з метою забезпечення їх права ознайомитись з такою позовною заявою та всіма додатками, яка додані позивачем до даної заяви по суті справи. Як встановлено судом, позивачем не додано до матеріалів позовної заяви доказів надсилання відповідачу її копії разом із копіями доданих до неї документів, що є порушенням частини 1 статті 172 ГПК України, яка не містить жодних виключень із загального правила.
Крім цього, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (частина 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України). Жодних доказів на мотивування позову позивачем не представлено.
За таких обставин, подана позивачем позовна заява не відповідає імперативним вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України щодо форми та змісту заяви по суті справи (позовна заява).
Якщо подана позовна заява не відповідає приписами статті 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду (частина 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України). Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.
З метою усунення вище вказаних недоліків позовної заяви, позивачу необхідно надати документ на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, документ, який підтверджує відправлення відповідачу позовної заяви і доданих до неї документів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" без руху.
Надати позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, документ, який підтверджує відправлення відповідачу позовної заяви і доданих до неї документів.
Попередити позивача, що відповідно до частини 4 статті 174 ГПК України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвалу підписано 28 жовтня 2021 року.
Суддя Н.В. Калініченко
№ 922/4290/21