Господарський суд Харківської області 26 жовтня 2021 року м. Харків
справа № 922/3263/21
склад суду:суддя Бринцев О.В.
секретар судового засідання:Гула Д.В.
позивач:Акціонерне товариство "СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК "ГРАНТ"
відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "ПРОМБУД"
відповідач-2:Товариство з обмежено відповідальністю "ФАРТ"
вимоги позивача:визнання недійсним договору
представник позивача:Єрмолаєва І.Г.
представник відповідача-1:не з'явився;
представник відповідача-2: не з'явився;
1. СУТЬ СПОРУ.
1.1. Позивач просить визнати недійсним укладений між відповідачами договір купівлі-продажу майна (трансформаторної підстанції). Стверджує, що цей договір є фіктивним, оскільки він вчинений з метою приховування майна відповідача-2 від стягнення з боку позивача та інших кредиторів. Крім того, цей договір, на думку позивача, суперечить вимогам закону, адже вказане у ньому майно було обтяжене податковою заставою та претензіями кредиторів.
2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.12.2015 у справі №922/5723/14 стягнуто з ТОВ “ФАРТ” на користь ПАТ “Східно-Український Банк “Грант” основну суму кредиту в розмірі 2.265.000,00 доларів США; відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 1.126.458,33 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків в розмірі 480.130,05 доларів США. та судовий збір в сумі 74.907,00 грн (т.I, а.с. 17-23).
2.2. Між ТОВ “ФАРТ” (продавець) та ТОВ “БК “ПРОМБУД” (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу від 29.03.2019 №б/н (т.I, а.с. 40-42). У відповідності до предмету якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає і оплачує наступне майно - комплект трансформаторної підстанції “ПАРК”, що належить на праві приватної власності продавцю (далі - Майно).
2.3. На підставі Акту приймання-передачі від 29.03.2019 продавець передав, а покупець отримав Майно (т.I, а.с. 43).
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.
3.1. Предметом даного позову є визнання Договору недійсним.
3.2. Юридичними підставами позову є стаття 89 ПК України, статті 6, 13, 202, частини перша, п'ята статті 203, статті 215, 234, 655 ЦК України.
3.3. Фактичними підставами позову є дії відповідачів з укладення Договору без наміру створення правових наслідків з метою уникнення звернення стягнення на Майно та його примусової реалізації.
4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧІВ. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧІВ.
4.1. Відповідачі відзиву на позов не надали.
5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
5.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі №99/3263/21.
5.2. Ухвалою суду, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 23.09.2021, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи.
5.3. Ухвалою суду, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 12.10.2021, було закрито підготовче провадження та призначено справу №922/3263/21 до судового розгляду по суті.
6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- Чи вчинено Договір без наміру створення правових наслідків, які обумовлені ним?
- Чи порушує Договір права та/або охоронювані законом інтереси позивача?
6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають позитивні відповіді на ключові питання, а відповідачі негативні.
7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВЧИНЕННЯ ДОГОВОРУ З НАМІРОМ СТВОРЕННЯ ПРАВОВИХ НАСЛІДКІВ.
7.1. Позивач стверджує, що Договір є фіктивним, оскільки він був укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлені ним, а виключно з метою унеможливлення звернення стягнення позивачем на майно відповідача-2.
7.2. Суд не погоджується з даним твердженням позивача, з огляду на наступне.
7.3. Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
7.4. Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
7.5. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц та постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17.
7.6. З урахуванням наведеного позивач відповідно до вимог статті 13, 74 ГПК повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним. Зокрема, позивач повинен довести, що Договір вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені ним. Тобто, без наміру передачі права власності на Майно від продавця до покупця.
7.7. Цей тягар доказування позивачем не витриманий. Навпаки матеріали справи свідчать, що на підставі Договору виникли обумовлені ним правові наслідки. ТОВ “БК “ПРОМБУД” як покупець отримав у власність від продавця ТОВ “ФАРТ” Майно. Факт виконання умов Договору підтверджується наявним у матеріалах справи Актом приймання-передачі від 29.03.2019. Виникнення права власності на ТОВ “БК “ПРОМБУД” підтверджується також рішенням Господарського суду Харківської області від 18.03.2021 у справі №922/3368/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2021. Цим рішенням визнано право власності ТОВ “БК “ПРОМБУД” на Майно.
7.8. З огляду на викладене, враховуючи що Договір призвів до настання правових наслідків, що передбачені ним (перехід права власності на Майно), суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено фіктивність Договору, у зв'язку з чим підстави для визнання Договору недійсним на підставі частини п'ятої статті 203 ЦК України, статті 234 ЦК України відсутні.
7.9. Суд також критично оцінює твердження позивача про те, що Договір був укладений з метою унеможливлення звернення стягнення ним на майно відповідача-2 на підставі наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/5723/14. Суд зауважує, що Договір був укладений 29.03.2019, тобто до 14.08.2020 - дати відкриття виконавчого провадження №62826099 на підставі зазначеного наказу.
8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПОРУШЕННЯ МАЙНОВИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ПОЗИВАЧА.
8.1. Позивач стверджує, що Договір підлягає визнанню недійсним, оскільки він суперечить вимогам закону, адже вказане у ньому майно було обтяжене податковою заставою та претензіями кредиторів.
8.2. Суд не погоджується з даним твердженням позивача, з огляду на наступне.
8.3. Згідно з статтями 15, 16, 203, 215 ЦК України, статтею 20 ГК України, статтею 4 ГПК України для визнання правочину недійсним в судовому порядку необхідно встановлення одночасної наявності двох умов.
8.4. Перша умова - це суперечність змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України).
8.5. Друга умова - це порушення правочином прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача.
8.6. Так, згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
8.7. Відповідно частині другій статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
8.8. Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.
8.9. Таким чином, з урахуванням статті 74 ГПК України позивач у даній справі зобов'язаний довести, що зміст Договору суперечить закону, і що ця суперечність порушує його, позивача, права та охоронювані законом інтереси.
8.10. З цього приводу Верховний Суд у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 вказав, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав або інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
8.11. Проте цей тягар позивачем у даному випадку не витриманий. Позивачем не доведено, що суперечність Договору вимогам закону порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.
8.12. Так, невідповідність Договору абзацу 4 пункту 89.5. статті 89 ПК України (щодо неможливості відчуження майна, що перебуває в податковій заставі) може порушувати права податкового органу, як заставодержателя, а не позивача.
8.13. Невідповідність Договору положенням частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» (арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення) може порушувати права стягувачів в інтересах яких було накладено відповідне обтяження.
8.14. Позивач в даному випадку станом на дату вчинення Договору таким стягувачем не був.
8.15. Правом на звернення з позовом в інтересах третіх осіб в порядку частини третьої статті 4 ГПК України позивач не наділений. Ці треті особи, а саме стягувачі, в інтересах яких було накладено відповідні обтяження у виконавчому провадженні, у разі порушення Договором належних їм прав, вправі самостійно звернутись із відповідними позовами до суду. Те саме стосується податкового органу.
8.16. З огляду на викладене суд прийшов до висновку про те, що наразі позивачем не доведено, що Договором порушені його особисті права та/або охоронювані законом інтереси. Отже друга, необхідна згідно з статтями 15, 16, 203, 215 ЦК України, статтею 20 ГК України, статтею 4 ГПК України, умова визнання правочину недійсним, відсутня
8.17. Крім того, суд відхиляє посилання позивача на відсутність у нього інформації про правовстановлюючі документи на Майно у продавця за Договором. По-перше, позивач не є стороною Договору, а тому його прав та обов'язків не стосується факт наявності чи відсутності у продавця правовстановлюючих документів на Майно. По-друге, наявність у продавця права на відчуження Майна за Договором встановлена названим вище рішенням Господарського суду Харківської області від 18.03.2021 у справі №922/3368/20 і тому згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України не підлягає доказуванню.
9. СУДОВІ ВИТРАТИ.
9.1. Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити повністю.
2. Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 28.10.2021.
Суддя Бринцев О.В.