Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3215/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, ідентифікаційний код 42206328)
до Акціонерного товариства “Завод “Електроважмаш” (61089, м. Харків, пр. Московський, буд.299, ідентифікаційний код 00213121)
про стягнення 11 785 492,84 грн
за участю представників сторін:
позивача - Парахіної В.В. (адвокат), довіреність №01-15/291 від 18.12.2020,
відповідача - Бакуліна А.С. (самопредставництво)
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" про стягнення заборгованості за електричну енергію в сумі 10 756 357,25 грн (з яких ел. енергія 8 963 631,05 грн, ПДВ на ел. енергію 1 792 726,20 грн). Також, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по пені у сумі 313 818,76 грн, 3% річних у сумі 79 075,03 грн та індекс інфляції у сумі 636 241,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов договору № 195 від 21.12.2018 про постачання електричної енергії споживачу та приписів ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, несвоєчасно вніс плату за отриману від позивача електричну енергію, у зв'язку із чим позивачем заявлені до стягнення вказані суми заборгованості за спожиту електричну енергію, яка виникла станом на 01.07.2021 за період лютий 2021 р. - червень 2021 р., а також пені, 3% річних та інфляційних втрат станом на 01.07.2021. Також, позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3215/21. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на "14" вересня 2021 р. о 10:40.
08.09.2021 до господарського суду Харківської області від Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 20963.
У відзиві на позовну заяву відповідач визнає заборгованість за електричну енергію в сумі 10 756 357,25 грн, проте вважає, що станом на лютий 2021 р. заборгованість за спожиту електроенергію у березні 2020 року відсутня, а за квітень 2020 року становить 996 000 грн, у зв'язку з чим 3% річних становить 79074,32 грн, а не як заявлено позивачем 79075,03 грн, щодо решти позовних вимог, то відповідач визнає позовні вимоги щодо нарахування сум пені та інфляційних втрат. Проте, відповідач заявляє клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) до 15690,94 грн, у зв'язку з погіршенням фінансового стану підприємства.
10.09.2021 до господарського суду Харківської області від позивача у справі надійшло клопотання про заміну належного відповідача за вх.№ 21185. У поданому клопотанні позивач зазначає про те, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: Державне підприємство “Завод “Електроважмаш” припинено 26.08.2021 на підставі рішення щодо реорганізації, номер запису: 1004801120068009292. Також, 26.08.2021 було зареєстровано юридичну особу: Акціонерне товариство “Завод “Електроважмаш”, номер запису: 1004801450000089799. На думку позивача, Акціонерне товариство “Завод “Електроважмаш” є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства “Завод “Електроважмаш”, тому посилаючись на ст. 48 ГПК України просить змінити первісного відповідача Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" на належного відповідача - Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш".
У той же час, у відзиві на позовну заяву Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" виклав клопотання про заміну сторони у справі відповідача - Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш".
14.09.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №21534), в якій позивач заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, а також заперечує проти зменшення розміру пені на 95%.
У відповіді на відзив на позовну заяву, позивач зазначає, що між сторонами було укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 64 від 28.07.2020 на суму 10 664 024,27 грн, що виникла за період з 01.03.2020 по 01.07.2020, строк оплати якої встановлено до 30.09.2020, проте відповідач не виконав свій обов'язок за цим договором щодо оплати заборгованості. 16.02.2021 між сторонами було укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 73 на суму заборгованості 30 201 800,73 грн, до якої включено заборгованість за спожиту електричну енергію за період березень 2020-січень 2021, пеня за період березень 2020 - січень 2021 р.р., 3% річних за період березень 2020 - січень 2021 р.р. та інфляційні втрати за травень, червень, липень, грудень 2020 р. та січень 2021 р., отож відповідачу було відомо, що заборгованість за березень та квітень 2020 р. не оплачена, до того ж у платіжних дорученнях, на які посилається відповідач зазначено призначення платежу - про оплату за спожиту електроенергію в березні 2020 р та відсутнє посилання на договір про реструктуризацію заборгованості № 64 від 28.07.2020, а тому цей платіж зараховано позивачем як погашення заборгованості за договором № 195 від 21.12.2018 з найдавнішим терміном виникнення. За таких обставин, позивач вважає, що розрахунок нарахувань за прострочення виконання зобов'язання є арифметично вірним.
Щодо зменшення розміру штрафних санкцій, то позивач вважає, що відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, до того ж не своєчасна сплата спожитої електричної енергії відповідачем також негативно впливає на фінансове становище позивача, відповідач систематично порушує строки оплати за договором та має заборгованість більше 48 000 000,00 грн, проте позивач продовжує постачати відповідачу електроенергію.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 вересня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем. Задоволено клопотання Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" про заміну сторони правонаступником, замінено відповідача у справі № 922/3215/21 - Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" та відкладено підготовче засідання на 28 вересня 2021 р. об 11:40 год.
24.09.2021 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №22460).
У наданих запереченнях відповідач зазначає, що відповідно до пункту 7 Договору про реструктуризацію заборгованості №64 від 28.07.2020, строк його дії скінчився 01 жовтня 2020 р. Таким чином, станом на сьогоднішній день, умови Договору №64 від 28.07.2020, в тому числі в частині погодження розміру пені та річних, втратив свою силу, а тому застосуванню підлягають норми основного Договору №195 від 21.12.2018.
Відповідно до пункту 5 того ж Договору про реструктуризацію заборгованості, Сторони погодили, що при здійсненні Споживачем платежу по цьому договору, грошові кошти зараховуються в погашення заборгованості спожитої (нарахованої) у найдавнішому періоді. Таким чином, виходячи із логіки цього пункту Договору, в будь-якому випадку платежі перераховані відповідачем (після підписання цього Договору) мали бути направленні на погашення заборгованості в найдавнішому періоду, тобто починаючи з березня 2020 р. і далі по аналогії, за календарем, тобто за квітень 2020 р., за травень 2020 р., і т.д. Тобто, після погашення заборгованості за березень 2020 р., наступні платежі будуть зараховуватись в оплату заборгованості за квітень 2020 р., а ніяк не за серпень 2020 р.
Тим паче, позивач у відповіді на відзив сам вказує на те, що відповідачем не було дотримано умов про реструктуризацію заборгованості №64 від 28.07.2020 р.
Також, відповідач звертає увагу суду на те, що предметом позовної заяви у даній справі є саме стягнення заборгованості за постачання електричної енергії, яка виникла за Договором №195 від 21.12.2018, а не за Договорами про реструктуризацію заборгованості, як то Договір №64 від 28.07.2020 та Договір №73 від 16.02.2021.
Таким чином, відповідач вважає, що ПАТ "Харківенергозбут" на свій особистий розсуд, без будь-яких відповідних та законних на то підстав зарахував перераховані платежі у невірні періоди, незважаючи на той факт, що в платіжних дорученнях у строчці "Призначення платежу" було чітко зазначено, за який саме період перераховано цей платіж.
Щодо зменшення розміру штрафних санкцій відповідач зазначає, що у даному випадку неустойка є лише санкціями за неналежне виконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може.
Тому, при зменшенні розміру пені позивач не понесе негативного наслідку в своєму фінансовому стані. Крім того, стягнення % річних та втрат від інфляції певною мірою компенсує знецінення несплачених відповідачем коштів.
Таким чином, на підставі обставин, які були викладені у відзиві на позовну заяву, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені) до 5% від загального їх розміру, що складає 313 818,76 грн та в разі їх стягнення, стягнути в розмірі - 15 690,94 грн (313 818,76 - 95%)
Отже, відповідач вважає, що таке зменшення розміру пені врахує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та є таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12 жовтня 2021 року о 10:30 год.
У судовому засіданні 12.10.2021 на підставі ч.2 ст.216 ГПК України було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 12.10.2021 про оголошення перерви до 20.10.2021 об 11:40 год.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов та просив його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні визнав позов частково, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Державне підприємство "Завод "Електроважмаш", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" приєдналося до умов Договору № 195 з 21.12.2018 шляхом підписання заяви-приєднання на умовах комерційної пропозиції № 4/1.
З 24.11.2020 комерційну пропозицію № 4/1 було змінено на Комерційні пропозиції № 4/49/2 та № 4/49/3, а з 01.12.2020 було змінено на Комерційну пропозицію № 3 Ф-Р.
Згідно п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 5.5 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Пунктом 5.6 та п. 5.10 Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника
Згідно з п. 5.7 Договору та за умовами п. 3 комерційних пропозицій № 4/1, № 4/49/2, № 4/49/3 та п. 4 комерційної пропозиції № 3 Ф-Р, розрахунковим періодом є календарний місяць; остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу Постачальником, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію.
Відповідно до п. 6.2 Договору Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 4 комерційних пропозицій № 4/1, № 4/49/2, № 4/49/3 та п. 5 комерційної пропозиції № 3 Ф-Р, встановлено, що Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем (відповідно комерційних пропозицій № 4/1, № 4/49/2, № 4/49/3) та протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем (відповідно комерційної пропозиції № 3 Ф-Р).
У відповідності до п. 5.8 Договору якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією. Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Пунктом 7 комерційних пропозицій № 4/1, № 4/49/2 та № 4/49/3 та п. 8 комерційної пропозиції № 3 Ф-Р передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції, Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних та індексу інфляції зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.
Згідно з переданими операторами системи розподілу даними ПрАТ "Харківенергозбут" для відповідача було сформовано наступні рахунки за електричну енергію:
- за березень 2020 р. на суму 5 714 724,23 грн. Рахунок було отримано представником відповідача під підпис 06.04.2020, строк оплати рахунку по 13.04.2020. Рахунок було частково оплачено платіжними дорученнями № 7371 від 11.06.2020 на суму 1 240 000,00 грн, № 7582 від 24.06.2020 на суму 1 300 000,00 грн, № 7605 від 03.07.2021 на суму 1 500 000,00 грн, № 7829 від 13.07.2020 на суму 500 000,00 грн, № 7891 від 15.07.2020 на суму 500 000,00 грн та № 59262 від 21.07.2020 на суму 500 000,00 грн. Як зазначає позивач залишок заборгованості у сумі 174 724,23 грн не оплачений.
- за квітень 2020 на суму 4 259 686,02 грн. Рахунок було отримано представником відповідача під підпис 07.05.2020, строк оплати рахунку по 15.05.2020. Рахунок було частково оплачено платіжними дорученнями № 59487 від 01.10.2020 на суму 250 000,00 грн та № 10167 від 11.12.2020 на суму 1 000 000,00 грн. Залишок заборгованості у сумі 3 009 686,02 грн не оплачений.
- за травень 2020 на суму 3 015 588,62 грн. Рахунок було отримано представником відповідача під підпис 09.06.2020, строк оплати рахунку по 16.06.2020. Рахунок не оплачений.
- за червень 2020 на суму 2 802 588,08 грн. Рахунок було отримано представником відповідача під підпис 08.07.2020, строк оплати рахунку по 15.07.2020. Рахунок не оплачений.
- за серпень 2020 на суму 2 411 395,61 грн. Рахунок було отримано представником відповідача під підпис 09.09.2020, строк оплати рахунку по 16.09.2020. Рахунок було частково оплачено платіжними дорученнями № 8977 від 08.09.2020 на суму 92 830,25 грн та № 9028 від 09.09.2020 на суму 300 000,00 грн. Залишок заборгованості у сумі 2 018 565,36 грн не оплачений.
- за вересень 2020 на суму 3 512 634,20 грн. Рахунок було отримано представником відповідача під підпис 09.10.2020, строк оплати рахунку по 19.10.2020. Рахунок не оплачений.
- за жовтень 2020 на суму 2 585 108,83 грн. Рахунок було отримано представником відповідача під підпис 09.11.2020, строк оплати рахунку по 16.11.2020. Рахунок не оплачений.
- за листопад 2020 на суму 4 583 130,55 грн. Рахунок було отримано представником відповідача під підпис 08.12.2020, строк оплати рахунку по 15.12.2020. Рахунок не оплачений.
- за грудень 2020 на суму 4 764 603,34 грн. Рахунок було отримано представником відповідача під підпис 11.01.2021, строк оплати рахунку по 22.01.2021. Рахунок не оплачений.
- за лютий 2021 на суму 3 059 269,22 грн. Рахунок було отримано представником відповідача під підпис 04.03.2021, строк оплати рахунку по 19.03.2021. Рахунок не оплачений.
- за березень 2021 на суму 2 174 138,17 грн. Рахунок було отримано представником відповідача під підпис 06.04.2021, строк оплати рахунку по 21.04.2021. Рахунок не оплачений.
- за квітень 2021 на суму 2 495 106,98 грн. Рахунок було отримано представником відповідача під підпис 11.05.2021, строк оплати рахунку по 25.05.2021. Рахунок не оплачений.
- за травень 2021 на суму 1 325 540,71 грн. Рахунок було отримано представником відповідача під підпис 09.06.2021, строк оплати рахунку по 24.06.2021. Рахунок не оплачений.
- за червень 2021 на суму 1 702 302,17 грн. Рахунок було отримано представником відповідача під підпис 08.07.2021, строк оплати рахунку по 22.07.2021. Рахунок не оплачений.
Заборгованість за спожиту електричну енергію за період березень 2020 - січень 2021 у сумі 30 201 800,73 грн. визнана відповідачем у повному обсязі.
28.07.2020 між сторонами було укладено Договір № 64 про реструктуризацію заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 195 від 21.12.2018 на суму заборгованості 10 664 024,27 грн, що виникла за період з 01.03.2020 по 01.07.2020. Вказана заборгованість перед позивачем складається з: 10252586,95 грн - електрична енергія в т.ч. ПДВ, 323681,13 грн - пеня, 62362,02 грн - 3% річних, 25394,17 грн - індекс інфляції.
Строк оплати зазначеної суми заборгованості - протягом 2-х місяців починаючи з серпня 2020 р.
Також, у п.6 договору № 64 про реструктуризацію заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 195 від 21.12.2018 сторони погодили, що при сплаті заборгованості в платіжному документі в графі "Призначення платежу" обов'язково має бути вказана фраза: "Сплата (вказати вид платежу) за Договором про реструктуризацію заборгованості № 64 від 28.07.2020 р."
Позивач зазначає, що оскільки в платіжних дорученнях, які були надані до відзиву на позовну заяву відповідачем не було зазначено в графі "Призначення платежу" фразу: "Сплата (вказати вид платежу) за Договором про реструктуризацію заборгованості № 64 від 28.07.2020 р.", то відповідні платежі згідно умов п.5 цього договору зараховувалися в погашення заборгованості у найдавнішому періоді.
Як вбачається з платіжних доручень, що надані відповідачем до відзиву на позовну заяву в жодному із них відсутня в графі "Призначення платежу" фраза: "Сплата (вказати вид платежу) за Договором про реструктуризацію заборгованості № 64 від 28.07.2020 р."
Відтак, суд вважає, що позивачем правомірно та відповідно до умов діючого на час проведення відповідних оплат договору про реструктуризацію заборгованості № 64 від 28.07.2020 р здійснено зарахування сплачених коштів в погашення заборгованості у найдавнішому періоді.
Також, 16.02.2021 між сторонами було укладено Договір № 73 про реструктуризацію заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 195 від 21.12.2018, відповідно до якого відповідач зобов'язується сплатити суму заборгованості в розмірі 32 083 113,52 грн починаючи з 25.02.2021 шляхом її розстрочення на 8 календарних місяців відповідно до графіка реструктуризації заборгованості, який є Додатком № 1 до цього договору, тобто сплатити у строк до 25.09.2021.
До складу заборгованості за цим договором також включаються суми пені, 3% річних та інфляційних нарахувань у сумі 1 881 312,79 грн., з яких як зазначає позивач: пеня у сумі 1 019 273,23 грн. за період березень 2020 - січень 2021, 3% річних у сумі 274 480,20 грн. за період березень 2020 - січень 2021 та індекс інфляції у сумі 587 559,36 грн. за травень, червень, липень, грудень 2020 та січень 2021.
Станом на 01.07.2021 сума заборгованості за спожиту електричну енергію по Договору № 195 від 21.12.2018 за період лютий 2021 - червень 2021 складає 10 756 357,25 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Частиною 1 статті 63 Закону України “Про ринок електричної енергії” встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключено побутовим та малим не побутовим споживачам.
Відповідно до п.93 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії" універсальна послуга це постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд зазначає, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії на суму 10 756 357,25 грн у встановлений договором строк не виконав. Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Зважаючи на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 10 756 357,25 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 636 241,80 грн та 3% річних у розмірі 79 075,03 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, згідно з ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".).
Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 636 241,80 грн інфляційних втрат та 79 075,03 грн 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 313 818,76 грн.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 614 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до частини 1статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Як встановлено судом пунктом 7 комерційних пропозицій № 4/1, № 4/49/2 та № 4/49/3 та п. 8 комерційної пропозиції № 3 Ф-Р передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції, Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, зокрема пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки.
У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Перевіривши правильність нарахування пені у розмірі 313 818,76 грн, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично вірно, відповідно до цього позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 313 818,76 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що позивачем невірно розраховано 3% річних та інфляційних втрат, оскільки відповідачем в платіжних дорученнях про сплату заборгованості за березень 2020 р. у призначенні платежу було вказано "за спожиту електроенергію у березні 2020", а також, що протягом 2020 року відповідач частково сплатив заборгованість за електричну енергію за квітень 2020, суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено вище, 28.07.2020 між сторонами було укладено Договір № 64 про реструктуризацію заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 195 від 21.12.2018 на суму заборгованості 10 664 024,27 грн, що виникла за період з 01.03.2020 по 01.07.2020. Строк оплати зазначеної суми заборгованості до 30.09.2020.
Оплачуючи заборгованість у призначенні платежу відповідач зазначав “за спожиту електроенергію у березні 2020”. Відповідач не зазначив у призначенні платежу “по договору реструктуризації № 64 від 28.07.2020, а отже позивач зарахував зазначені кошти як погашення існуючої заборгованості відповідача з найдавнішим терміном виникнення та яка не входить до реструктуризації № 64 від 28.07.2020.
Умови договору про реструктуризацію заборгованості № 64 від 28.07.2020 щодо оплати заборгованості відповідач не виконав.
Також, 16.02.2021 між позивачем та відповідачем було укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 73 на суму заборгованості 30 201 800,73 грн. До цієї суми заборгованості як зазначає позивач, що не спростовано відповідачем входить заборгованість за спожиту електричну енергію за період березень 2020 - січень 2021, пеня за період березень 2020 - січень 2021, 3% річних за період березень 2020 - січень 2021 та індекс інфляції за травень, червень, липень, грудень 2020 та січень 2021.
Отже, відповідачу було відомо, що заборгованість за березень 2020 р. в сумі 174 724,23 грн та квітень 2020 р. в сумі 3 009 686,02 грн не оплачена. Жодних листів щодо перерозподілу коштів, відповідно до платіжних доручень, на які посилається відповідач, позивачу не надсилалось.
Отож, доводи відповідача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Також, відповідач просить суд зменшити розмір пені до 15690,94 грн, посилаючись на тяжке фінансове становище та відсутність бюджетного фінансування.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені, зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У п. 3.17.4 постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, та лише у виняткових випадках.
Суд зазначає, що відповідач не є бюджетною установою, до того ж затримка чи відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності або зменшення розміру пені за порушення договірного зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446. Так, Верховний Суд України зазначив, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини' суди застосовують при розгляді справ Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.
Так, в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 та у справі “Бакалов проти України” від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач є юридичною особою і відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.
Підписавши договір відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків та правові наслідки порушення строків розрахунку.
За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача - 313 818,76 грн в порівнянні зі спірною сумою основного боргу - 10 756 357,25 грн, приймаючи до уваги період прострочення, ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань, господарський суд доходить висновку, що у даній справі відсутні істотні обставини, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру пені, виходячи з обставин винятковості, а тому вважає клопотання відповідача таким, що не підлягає задоволенню.
До того ж, зменшення суми пені на 95% є значним та не повною мірою узгоджується з приписами ст. 551 ЦК України, ст. 223 ГК України щодо врахування інтересів як боржника, так і кредитора при зменшенні судом розміру неустойки (штрафних санкцій).
За таких обставин, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені на 95%.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача, а отже судові витрати: судовий збір у розмірі 176782,39 грн. покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства “Завод “Електроважмаш” (61089, м.Харків, пр. Московський, буд.299, ідентифікаційний код 00213121) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, ідентифікаційний код 42206328) заборгованість за електричну енергію в сумі 10 756 357,25 грн (з яких ел. енергія 8 963 631,05 грн, ПДВ на ел. енергію 1 792 726,20 грн), заборгованість по пені у сумі 313 818,76 грн, 3% річних у сумі 79 075,03 грн та інфляційні у сумі 636 241,80 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 176782,39 грн покласти на відповідача: Акціонерне товариство “Завод “Електроважмаш” (61089, м.Харків, пр. Московський, буд.299, ідентифікаційний код 00213121).
Стягнути з Акціонерного товариства “Завод “Електроважмаш” (61089, м.Харків, пр. Московський, буд.299, ідентифікаційний код 00213121) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, ідентифікаційний код 42206328) судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 176782,39 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, ідентифікаційний код 42206328).
Відповідач: Акціонерне товариство “Завод “Електроважмаш” (61089, м.Харків, пр. Московський, буд.299, ідентифікаційний код 00213121).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "28" жовтня 2021 р.
Суддя І.О. Чистякова