вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"25" жовтня 2021 р. м. Рівне
Справа № 918/770/21
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Громтранс"
про стягнення заборгованості в сумі 68 678 грн 21 коп.,
у судовому засіданні приймали участь:
від позивача - Янко М.І., ордер серія АІ № 1148691 від 03.09.2021 р. (в режимі відеоконференції);
від відповідача - не з'явився.
Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск DVD-R, серійний номер MAP626XI111710776.
У судовому засіданні 25 жовтня 2021 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вояж" (далі - позивач, ТзОВ "Вояж") звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Громтранс" (далі - відповідач, ТзОВ "Громтранс") про стягнення заборгованості в сумі 68 806 грн 41 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано свої зобов'язання відповідно до умов, укладеного між ТзОВ "Вояж" та ТзОВ "Громтранс", договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 24.02.2021 р. № 24/02/2021/7, а саме відповідачем не оплачено надані послуги на суму 1 900 євро, що по курсу НБУ на дату завантаження авто складає 62 651 грн 00 коп. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 3 927 грн 27 коп. пені, 1 322 грн 38 коп. інфляційних втрат та 777 грн 56 коп. три відсотки річних.
Також ТзОВ "Вояж" наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, згідно якого позивач вказує, що поніс витрати в зв'язку з розглядом справи, які складаються із суми сплаченого судового збору за подання даного позову в розмірі 2 270 грн 00 коп. та витрат на надання правової допомоги в розмірі 15 000 грн 00 коп.
Ухвалою суду від 13 вересня 2021 року позовну заяву ТзОВ "Вояж" від 03.09.2021 р. залишено без руху, зобов'язано позивача у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме, надати:
- позовну заяву у відповідності до вимог ч. 3 ст. 162 ГПК України, узгодивши зазначену ціну позову з сумою стягнення, заявленою у прохальній частині позовної заяви, а також доказів надіслання її відповідачу;
- копію претензії вих. № 23/1 від 23.07.2021 р.;
- копію витягу з трекінгу АТ "Укрпошта" щодо посилки № 04 0534 9843 498;
- розмежувати суму основної заборгованості за договором та інших сум нарахувань за невиконання грошових зобов'язань за відповідним договором.
20 вересня 2021 року від ТзОВ "Вояж" на адресу суду надійшла заява з додатками про усунення недоліків позовної заяви (а.с. 42-67), до якої зокрема додано позовну заяву в новій редакції, згідно якої ТзОВ "Вояж" просить стягнути з ТзОВ "Громтранс" заборгованість в розмірі 62 651 грн 00 коп., пеню в розмірі 3 927 грн 27 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 322 грн 38 коп. та три відсотки річних в розмірі 777 грн 56 коп.
Ухвалою суду від 27 вересня 2021 року позовну заяву ТзОВ "Вояж" від 03.09.2021 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи на 25 жовтня 2021 року.
21 жовтня 2021 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання від 20.10.2021 р. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з додатками (а.с. 76-77).
Ухвалою суду від 21 жовтня 2021 року клопотання ТзОВ "Вояж" від 20.10.2021 р. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.
21 жовтня 2021 року від представника позивача на адресу суду надійшов оригінал клопотання від 20.10.2021 р. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з додатками (а.с. 83-85).
У судовому засіданні 25 жовтня 2021 року представник ТзОВ "Вояж" підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач у судове засідання 25 жовтня 2021 року не з'явився, про дату, час і місце даного засідання повідомлявся належним чином.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 27 вересня 2021 року, відправлена відповідачу на адресу зазначену позивачем у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 33016, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Фабрична, буд. 4 Б, офіс 3, повернулася до суду із відміткою на конверті про невручення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 73-75).
Станом на 25 жовтня 2021 року за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що місцезнаходження ТзОВ "Громтранс" є: 33016, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Фабрична, буд. 4 Б, офіс 3.
Згідно із п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За вказаних обставин, у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Крім того, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
У той же час повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, суд вважає, що всі необхідні докази для вирішення спору по суті залучено до матеріалів справи. Інших додаткових доказів судом у відповідача не витребовувалось, а явка останнього в судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, то за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ТзОВ "Вояж", всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
24 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Громтранс" (далі - Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вояж" (далі - Виконавець, Перевізник) було укладено договір-заявку № 24/02/2021/7 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі - Договір, а.с. 12).
Відповідно до предмету Договору, Виконавець надає Експедитору послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом перевезення Німеччина-Україна; дані про вантаж: органічно-мінеральне добриво, 21,8 т. ЦМР, РЕФ. Наявність ременів. Температурний режим +4С. Каністри на паллетах; дата і адреса завантаження, конт. тел.: 02.03.2021 10:00, Humintech GmbH D, Grevenbroich 41517, Am Posenberg 9-13; адреса митного оформлення: на місці завантаження; прикордонний перехід: Ягодин; адреса митного очищення, конт. тел.: Київська обл., Бров. р-н, с. Дмитрово (Квітневе), вул. Гоголівська, 1а, ТОВ "РЛЦ"; адреса і дата розвантаження: Україна, Київ, пер. Гната Хаткевича, 8, Київська обл.; вартість послуг та строки оплати: 1 900 євро по курсу НБУ на дату розмитнення авто. Безготівковий розрахунок. Оплата протягом 14 банківських днів по отриманню оригіналів документів (2 оригінали CMR, копія CMR з мокрою печаткою та підписом, 2 акти, рахунок фактура).
Позивач вказує, що надав послуги за Договором своєчасно та в повному обсязі, про що свідчить пункт 24 міжнародної автомобільної накладної CMR штрих код № 4002872110003, в якому вказується прибуття автомобіля для розвантаження, а саме підтверджується факт приймання вантажу підписом Хом'яка С.М. і штампом вантажоодержувача - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехносоюз".
За розрахунком позивача вартість наданої послуги становить 62 651 грн 00 коп. (1 900 євро по курсу НБУ).
Крім того позивач вказує, що на виконання Договору позивачем було складено акт надання послуг № 99 від 10 березня 2021 року про надання послуг (міжнародні вантажні автоперевезення: Німеччина - Україна), відповідно до якого позивачем було надано послуги перевезення вантажу на авто з номерними знаками: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 на суму 62 651 грн 00 коп. Разом з актом позивачем було сформовано рахунок на оплату № 99 від 10 березня 2021 року на суму 62 651 грн 00 коп.
Позивач зазначає, що відповідно до пункту 1.2. Договору документи відправляються в термін не більше 10 днів після розвантаження товару новою поштою за адресою: м. Рівне, Нова пошта, відділення № 11, тел: НОМЕР_3, ОСОБА_1.
Водночас, щодо направлення Виконавцем Експедитору документів на підтвердження перевезення договір містить наступні умови:
- Оплата протягом 14 банківських днів по отриманню оригіналів документів (2 оригінали CMR, копія CMR з мокрою печаткою та підписом, 2 акти, рахунок фактура) ( пункт 1.1. Договору);
- Документи відправляти в термін не більше 10 днів після розвантаження новою поштою.
Адреса (для відправлення кореспонденції): м. Рівне, Нова пошта, відділення № 11, тел: НОМЕР_3, ОСОБА_1 (пункт 1.1. Договору);
- Перевізник повинен надіслати Експедитору оригінали документів, вказаних в п. 1.2. У випадку не надання Перевізником Експедитору повного пакету правильно оформлених оригіналів документів протягом 15 календарних днів від дати завантаження, Експедитор має право змінити термін оплати (пункт 2.2. Договору);
- Перевізник або представник Перевізника відправляють оригінали документів, отриманих при розвантаженні на поштову адресу Експедитора не пізніше 10-ти календарних днів з моменту розвантаження. В іншому випадку, строки виплати фрахту продовжуються на термін від 10 банківських днів (п. 4.7. Договору).
Позивач стверджує, що направив оригінали документів (2 оригінали CMR, копія CMR з мокрою печаткою та підписом, 2 акти, рахунок фактура) за вказаними в договорі реквізитами ( ОСОБА_1 , тел.: НОМЕР_3 ) на відділення Нової пошти № 11.
Позивач також стверджує, що згідно з Умовами надання послуг Новою поштою, механізми передачі поштових відправлень, Новою поштою передбачають знищення інформації зі спливом 1 (одного) місяця з дня отримання посилки. Тому, на момент подачі позову, відновити дані щодо відправлення за березень 2021 року неможливо. Однак, про отримання відповідачем оригіналів документів можна зробити висновок на підставі того, що відповідач повернув позивачу міжнародну автомобільну накладну (CMR), тобто відповідач отримав оригінали всіх документів (2 оригінали CMR, копія CMR з мокрою печаткою та підписом, 2 акти, рахунок фактура).
На переконання позивача, відповідач, після отримання оригіналів документів, повинен був виконати свою частину зобов'язань за договором, щодо оплати послуг протягом 14 банківських днів, тобто до 5 квітня 2021 року включно.
У зв'язку з наведеними обставинами, позивач за період з 6 квітня 2021 року до 3 вересня 2021 року нарахував відповідачу 3 927 грн 27 коп. пені, 1 322 грн 38 коп. інфляційних втрат та 777 грн 56 коп. три відсотки річних.
6 травня 2021 року позивач направив відповідачу претензію про оплату наявної заборгованості.
27 липня 2021 року позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості, разом з вказаною претензією відповідачу направлено акт звірки взаєморозрахунків, акт надання послуг, копію рахунку на оплату.
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються надання послуг з організації перевезення вантажів. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи характер спору та правовідносини, що склалися між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати норми, що регулюють діяльність з перевезення вантажів та транспортно-експедиторську діяльність.
Згідно з нормами статті 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до положень статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з положеннями статті 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до приписів статті 308 ГК України вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.
Як визначено нормами статті 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з положеннями статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави (Глава 65 ЦК України) поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначаються також нормами Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Так, згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.
Відповідно до норм статті 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України. Експедитори за дорученням клієнтів, серед іншого, забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження.
Згідно з нормами статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути зокрема міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Суд встановив, що позивач виконав договірні зобов'язання забезпечивши своєчасну доставку вантажу у визначений пункт розвантаження. Такий висновок суд зробив оцінивши наявні у матеріалах справи докази, зокрема міжнародну автомобільну накладну (CMR) штрих код № 4002872110003. А тому суд погоджується з аргументами позивача стосовно належного виконання ним договірних зобов'язань.
Вартість послуг та строки оплати встановлено договором-заявкою: 1 900 євро по курсу НБУ на дату розмитнення авто.
Згідно договору-заявки адреса митного оформлення - на місці завантаження.
Відтак, датою розмитнення авто є дата завантаження.
Позивач вказує, що офіційний курс НБУ на дату завантаження (02.03.2021 р.) становив 33,6006, а проте з офіційного веб-сайту Національного банку України слідує, що станом на 2 березня 2021 року офіційний курс гривні до євро установлений на рівні 33,717.
Таким чином вартість послуг з перевезення вантажу сторонами визначено в розмірі 64 062 грн 30 (33,717* 1 900).
В той час, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то розглядає заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості в розмірі 62 651 грн 00 коп.
Крім того, в рахунку на оплату від 10 березня 2021 року № 99 та Акті надання послуг від 10 березня 2021 року № 99 зазначена сума 62 651 грн 00 коп.
Строки оплати наданих послуг передбачені предметом договору та визначають умову оплати протягом 14 банківських днів по отриманню оригіналів документів, а саме: 2 оригінали CMR, копія CMR з мокрою печаткою та підписом, 2 акти, рахунок фактура.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як встановив суд, позивач стверджує, що направив відповідачу необхідні для проведення оплати документи, а проте докази такого направлення не можуть бути надані позивачем, оскільки умовами надання послуг підприємства поштового зв'язку передбачено знищення інформації щодо переміщення поштових відправлень. Таким чином докази направлення передбаченого умовами договору пакету документів у березні 2021 року, як про це стверджує позивач, в матеріалах справи відсутні. А тому суд не погоджується з доводами позивача про те, що 5 квітня 2021 року закінчилися граничні терміни виконання зобов'язання з оплати.
Крім того, з відправлення за вказаними в Договорі реквізитами, а саме, на ім'я ОСОБА_1 на відділення Нової пошти № 11, не можливо встановити, що саме відправлялося.
6 травня 2021 року позивач направив відповідачу претензію про оплату наявної заборгованості, проте в додатках до вказаної претензії відсутні докази направлення рахунку на оплату та акту надання послуг від 10 березня 2021 року.
Водночас суд встановив, що 27 липня 2021 року позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості, а разом з вказаною претензією відповідачу направлено акт звірки взаєморозрахунків, акт надання послуг та копію рахунку на оплату. Претензія направлена за адресою, яка відповідає адресі відповідача, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Доказів вручення поштового відправлення відповідачу позивач суду не надав.
Згідно з Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень (затверджено Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 р. № 958), нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.
Враховуючи вище встановлені обставини суд робить висновок, що вимогу про сплату заборгованості, а також акт наданих послуг та рахунок на оплату відповідач отримав не пізніше 30 липня 2021 року.
За таких умов суд також враховує пояснення позивача про те, що оригінали CMR були попередньо отримані відповідачем та повернуті позивачу, що надало змогу долучити копію CMR до матеріалів позову.
Відтак, з огляду на положення статті 530 ЦК України та умови договору заявки (оплата здійснюється протягом 14 банківських днів по отриманню документів), починаючи з 20 серпня 2021 року відповідач допустив прострочення оплати наданих послуг.
У зв'язку з вищенаведеним, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 62 651 грн 00 коп. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Звертаючись з позовом до суду позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення за період прострочення з 6 квітня 2021 року до 3 вересня 2021 року пеню в сумі 3 927 грн 27 коп.
Щодо вказаних позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з нормами статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Статтею 547 ЦК України унормовано, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання учиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Всупереч вимогам позивача та положенням статей 546, 547 ЦК України наданий позивачем договір не містить забезпечення виконання зобов'язання у формі пені. Обґрунтованості позовних вимог щодо встановлення такого розміру актом цивільного законодавства позивачем не надано. А тому в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 3 927 грн 27 коп. необхідно відмовити.
Згідно з приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання за період з 6 квітня 2021 року до 3 вересня 2021 року позивач нарахував відповідачу 1 322 грн 38 коп. інфляційних втрат та 777 грн 56 три відсотки річних.
Оцінивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд зазначає, що вказаний розрахунок здійснено неправильно, оскільки позивач вказав як початок нарахування дату 6 квітня 2021 року, що є помилковим. Натомість суд встановив, що прострочення з оплати наданих послуг відповідачем допущено починаючи з 20 серпня 2021 року.
За таких умов суд зауважує наступне. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (стаття 625 ЦК України). Водночас нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
За усталеною судовою практикою розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Отже, найменшим періодом часу за який може бути здійснено нарахування інфляційних втрат є місяць.
Натомість суд встановив, що прострочення з оплати наданих послуг відповідачем допущено починаючи з 20.08.2021 року, а розрахунок інфляційних втрат здійснено позивачем до 03.09.2021 року. Однак інфляційні витрати не можуть бути розраховані за період менший ніж місяць. З огляду на таке вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 322 грн 38 коп. задоволенню не підлягають.
Щодо нарахування трьох відсотків річних суд зазначає, що за розрахунком суду розмір відсотків річних за період з 20.08.2021 року до 03.09.2021 року зі встановленої позивачем суми 62 651 грн 00 коп. заборгованості становить 77 грн 24 коп.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
62 65120.08.2021 - 03.09.2021153 %77.24
Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних, яка за розрахунком суду складає 77 грн 24 коп.
За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних в сумі 777 грн 56 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 77 грн 24 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 700 грн 32 коп. слід відмовити.
Відповідно до приписів частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Позивач належним чином виконав договірні зобов'язання. Натомість суд встановив невиконання умов договору з боку відповідача в частині оплати отриманих від позивача послуг.
На думку суду, встановлені обставини щодо невиконання відповідачем умов договору в частині оплати отриманих послуг свідчать про порушення відповідачем прав позивача.
За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Громтранс" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 62 651 грн 00 коп. - основного боргу та 77 грн 24 коп. - трьох відсотків річних. У решті позовних вимог в частині стягнення 3 927 грн 27 коп. пені, 1 322 грн 38 коп. інфляційних втрат та 700 грн 32 коп. трьох відсотків річних слід відмовити.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 073 грн 34 коп., а витрати зі сплаті судового збору в розмірі 196 грн 66 коп. покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Громтранс" (33016, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Фабрична, буд. 4 Б, офіс 3, код ЄДРПОУ 43745613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж" (04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58, код ЄДРПОУ 30603719) заборгованість в розмірі 62 651 (шістдесят дві тисячі шістсот п'ятдесят одну) грн 00 коп., три відсотки річних в розмірі 77 (сімдесят сім) грн 24 коп. та 2 073 (дві тисячі сімдесят три) грн 34 коп. - витрат по оплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Громтранс" пені в розмірі 3 927 грн 27 коп., інфляційних втрат в розмірі 1 322 грн 38 коп. та трьох відсотків річних в розмірі 700 грн 32 коп. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 28 жовтня 2021 року.
Суддя Політика Н.А.
Віддруковано 3 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу (04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58)
3 - відповідачу (33016, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Фабрична, буд. 4 Б, офіс 3).