79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.10.2021р. справа № 907/233/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Побігайленко Ю-Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Комунального некомерційного підприємства “Тячівська районна лікарня” Тячівської міської ради Закарпатської області, м.Тячів Закарпатська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Ойл Сервіс”, м.Львів
про стягнення заборгованості.
Ціна позову - 255863,44грн.
За участю представників:
від позивача: Мединяк Михайло Юрійович - представник;
від відповідача: не з'явився.
Заяв про відвід не поступало.
Розгляд справи судом.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Комунального некомерційного підприємства “Тячівська районна лікарня” Тячівської міської ради Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Ойл Сервіс” про стягнення 255863,44грн. у тому числі 201462грн. основного боргу, 54394,84грн.штрафу.
Ухвалою суду від 22.06.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 06.07.2021р. Ухвалою суду від 06.07.2021р. враховуючи зокрема, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено розгляд справи на 14.09.2021р. З метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків, враховуючи розумні строки, ухвалою суду від 14.09.2021р. розгляд справи відкладався на 05.10.2021р. Ухвалою суду від 05.10.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 26.10.2021р.
В судове засідання 26.10.2021р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити.
В судове засідання 26.10.2021р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, письмового відзиву не подано, правової позиції по суті спору суду не надано. Жодних заяв чи клопотань від відповідача не поступало. Причини неявки, не подання відзиву чи доказів не повідомлено, хоча судом належно виконано обов'язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідача, що підтверджується реєстрами вихідної кореспонденції, внесенням ухвал суду до Єдиного державного реєстру судових рішень, поштовою рекомендованою кореспонденцією №7901414169328 надісланою за адресою зазначеною у ЄДР ЮО, ФОП та ГФ та у позовній заяві, а також поштовою рекомендованою кореспонденцією №7901414169336 надісланою представнику відповідача за адресою зазначеною останнім у клопотанні за вх.1557/21 від 05.07.2021р. про відкладення розгляду справи, яке вручено адресату.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження не поступало.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Згідно із ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. Згідно із ч. 2 ст. 9 даного Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу як місцезнаходження юридичної особи. Згідно із ч. 1 ст. 10 даного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. В силу ст. 11 цього Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів (в мережі "Інтернет").
Відтак, у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи-підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. В матеріалах справи відсутні повідомлення та докази зміни місцезнаходження відповідача станом на дату прийняття рішення суду.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачу надіслано ухвали Господарського суду Львівської області поштовою рекомендованою кореспонденцією на адреси зазначені у позовній заяві та у витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників справи про час та місце судового засідання.
Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов'язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважного представника відповідача не обов'язковою, та те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи вимоги ст.ст. 202 ГПК України, та строки розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.
Позиції учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач зазначає, що між Комунальним некомерційним підприємством «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Сервіс», укладено договір №205 від 8 вересня 2020 року, згідно до умов якого ТОВ «Транс Ойл Сервіс» зобов'язалось в строк до 31.12.2020 року поставити КНП «Тячівська районна лікарня» 10000 літрів дизельного палива та 4040 літрів бензину А-95, всього на загальну суму 287167,2 грн. Однак, як зазначає позивач, не зважаючи на повну оплату позивачем всієї кількості передбачених договором дизпалива та бензину на загальну суму 287167,20грн. ТОВ «Транс Ойл Сервіс» фактично поставило лише 2980 літрів дизпалива і 1210 літрів бензину на загальну суму 85704,60 грн., оскільки частина переданих позивачу талонів - на 7020 літрів дизпалива та 2830 літрів бензину загальною вартістю 201462,60 грн. з невідомих для КНП «Тячівська районна лікарня» причин скасовані до їх отоварення і позивач вимушений був повернути їх ТОВ «Транс Ойл Сервіс» згідно акту від 18 грудня 2020 року без їх реалізації на АЗС. Таким чином, як зазначає позивач, недопоставка складає 7020 літрів дизпалива та 2830 літрів бензину на загальну суму 201462,60 грн., що привело крім фактичного не виконання ТОВ «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» в повній мірі своїх договірних зобов'язань, також до безпідставної переплати позивачем відповідачу 201462,60 грн., які підлягають поверненню позивачу як безпідставно отриманні.
Письмового відзиву чи заперечень від відповідача не подано.
Обставини, встановлені судом.
08.09.2020 року між Комунальним некомерційним підприємством “Тячівська районна лікарня” Тячівської міської ради Закарпатської області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Транс Ойл Сервіс” (постачальник) укладено договір №205, згідно із п.1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у встановлений термін «п.12 даного договору» ДК 021:2015: 09130000-9 - НАФТА І ДИСТИЛЯТИ (Бензин (ДК 021:2015: 09132000-3 - Бензин); Дизельне паливо (ДК 021:2015: 09134200-9 - Дизельне паливо)) (паливні талони), визначений в асортименті, якості, кількості та за цінами, які зазначені у Додатку 1 до договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість.
Додатком 1 Специфікація до договору №205 від 08.09.2020р. сторони визначили товар: дизельне паливо в кількості 10000л. ціною за одиницю товару з ПДВ 20,16грн. на суму 201600,00грн., бензин А-95 в кількості 4040л. ціною за одиницю товару з ПДВ 21,18грн. на суму 85567,20грн., всього на загальну суму 287167,20грн. (з ПДВ).
За умовами п.1.5 договору №205 від 08.09.2020р., передача талонів та перехід права власності на відповідну кількість паливно-мастильних матеріалів посвідчується видатковими документами (видатковими накладними, актами прийому-передачі та ін.). Передача талонів покупцю або уповноваженому ним представникові здійснюється після пред'явлення останнім довіреності на одержання паливно-мастильних матеріалів, оформленої у встановленому порядку, та підписання видаткових документів.
Відповідно до п.3.3 договору №205 від 08.09.2020р., сума договору становить 287167,20 грн., в т.ч. ПДВ 47861,20 грн.
Згідно із п.4.2 договору №205 від 08.09.2020р., розрахунок за поставлену партію товару здійснюється протягом 20 банківських днів з дати поставки замовленої партії товару належної якості на підставі видаткової накладної.
Пунктом 6.1.2 договору №205 від 08.09.2020р., сторони дійшли згоди, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за поставлений товар.
За умовами п.6.3.9 договору №205 від 08.09.2020р., постачальник зобов'язаний здійснити заміну покупцю талонів, термін дії яких сплив, шляхом видачі нових талонів, за актом приймання-передачі, або повернути покупцю раніше сплачену вартість Товару відповідно до ціни одиниці товару, яка раніше була сплачена покупцем, згідно з кількістю не отриманого товару відповідно до пред'явлених талонів, термін дії яких скінчився.
Відповідно до п.12.1 договору №205 від 08.09.2020р., договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності) і діє до 31 грудня 2020р.
Позивачем здійснено оплату за погоджений сторонами товар на загальну суму 287167,20грн., що підтверджується платіжними дорученнями №346 від 22.09.2020р. на суму 143160,00грн., №516 від 13.11.2020р. на суму 144007,20грн.
На виконання умов договору №205 від 08.09.2020р. складено видаткові накладні №385 від 11.09.2020р. на суму 143160,00грн. (з ПДВ), №544 від 05.11.2020р. на суму 144007,20грн. (з ПДВ) про передачу товару дизельне паливо в кількості 10000л. ціною за одиницю товару з ПДВ 20,16грн. на загальну суму 201600,00грн., бензин А-95 в кількості 4040л. ціною за одиницю товару з ПДВ 21,18грн. на загальну суму 85567,20грн., всього на загальну суму 287167,20грн. (з ПДВ). Вказані видаткові накладні підписано сторонами та скріплено їх печатками без жодних зауважень і заперечень.
Згідно із актом прийому-передачі від 18.12.2020р. відповідач прийняв, а позивач повернув на заміну талони на пальне Inter Card згідно переліку вказаного у даному акті дизпалива на загальну кількість 7020 літрів, бензину А-95 на загальну кількість 2830 літрів. Даний акт підписано сторонами та скріплено їх печатками без жодних зауважень і заперечень. Враховуючи ціну за одиницю товару визначену специфікацією до договору №205 від 08.09.2020р., видатковими накладними №385 від 11.09.2020р., №544 від 05.11.2020р., дизельного палива повернуто на суму 141523,2грн., бензину А-95 - на суму 59939,4грн., всього повернуто товару на загальну суму 201462,60грн. Доказів видачі талонів на заміну повернутих не надано.
Позивач зазначає, що відповідачем не повернуто надані йому кошти, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом та сума неповернутих коштів становить 201462,60грн., яка підтверджується матеріалами справи. Доказів повернення коштів у розмірі 201462,60грн. не представлено.
Позивач зазначає, що відповідачу було надіслано претензію №62 від 18.02.2021р. про повернення коштів в сумі 201462,60грн., проте, відповіді на дану претензію відповідачем не надано, кошти в сумі 201462,60грн. не повернуто. На підтвердження надіслання даної претензії долучено фіскальний чек від 22.02.2021р.
Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у повному обсязі та у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів повернення коштів не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 201462,60грн.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п.7.2. договору №205 від 08.09.2020р. сторони дійшли згоди, що у разі затримки поставки товару, або поставки товару не в повному обсязі покупцем, постачальник сплачує штраф у розмірі 1 % від вартості непоставленого товару за кожний день затримки, а за прострочення понад 20 (двадцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.
Позивач у зв'язку із не поставкою оплаченого товару погодженого сторонами у акті прийому-передачі від 18.12.2020р., на підставі п. 7.2. договору №205 від 08.09.2020р. нарахував відповідачу 7% штрафу за прострочення поставки товару понад 20 днів у розмірі 14102,34грн. та 1% штрафу від вартості непоставленого товару за кожний день затримки за період з 31.12.2020р. по 20.01.2021р. у розмірі 40292,5грн.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені полягає у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та до дня виконання зобов'язання. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.
На відміну від пені, штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов'язання. Тобто, форма сплати штрафу, застосованого в договорі, є відмінною від сплати пені, яка в свою чергу, застосовується у вигляді відсоткової ставки за кожен день прострочення. Отже, розмір погодженої сторонами в п. 7.2 договору штрафної санкції, обрахованої у відсотковому розмірі від вартості непоставленого товару за кожний день затримки не відповідає поняттю штраф та за своєю суттю є пенею.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши проведені позивачем розрахунки 1% штрафу від вартості непоставленого товару за кожний день затримки, який по своїй суті є пенею із врахуванням вищевказаних норм закону та в межах визначеного позивачем періоду, розмір пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України становить 1387,05грн. В решті позовних вимог в цій частині належить відмовити.
Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів оплати проведених позивачем нарахувань не подано.
Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
З огляду на вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що зазначені у позовній заяві обставини, що є предметом доказування у справі, визнаються судом встановленими та доведеними та позовні вимоги до відповідача про стягнення основного боргу в розмірі 201462,60грн., пені у розмірі 1387,05грн., 7% штрафу в розмірі 14102,34грн. є обґрунтованими, не спростованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити у зв'язку необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.
На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Ойл Сервіс” (79008, м.Львів, вул.Староєврейська, буд.7А, ідентифікаційний код 42647162) на користь Комунального некомерційного підприємства “Тячівська районна лікарня” Тячівської міської ради Закарпатської області (90500, Закарпатська область, м.Тячів, вул.Нересенська, буд.48, ідентифікаційний код 01992682) 201462,60грн. основного боргу, 14102,34грн.- 7% штрафу , 1387,05грн.- пені та 3254,28грн. - судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 28.10.2021р.
Суддя Іванчук С.В.