вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" вересня 2021 р. м. Київ Справа № 911/796/21
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Транс Альянс Логістик»
до Фізичної особи-підприємця Андріященка Вячеслава Григоровича
про стягнення 253 503,94 грн.
Суддя А.Ю. Кошик
При секретарі судового засідання: Фроль В.В.
За участю представників:
позивача: Терещук В.С.
відповідача: Сімутін Р.В.
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Транс Альянс Логістик» (надалі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Андріященка Вячеслава Григоровича (надалі - відповідач) про стягнення 253 503,94 грн. збитків, пов'язаних з втратою вантажу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2021 року відкрито провадження у справі № 911/796/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 13.04.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.04.2021 року розгляд справи відкладено на 13.05.2021 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 13.05.2021 року представником позивача подано клопотання № 13/05/2021-1 від 13.05.2021 року на виконання вимог ухвали суду від 23.03.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.05.2021 року здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 911/796/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.06.2021 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 28.05.2021 року від відповідача надійшов відзив на позов б/н від 25.05.2021 року.
31.05.2021 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача крім заявлених у позові 253 503,94 грн. збитків, пов'язаних з втратою вантажу, також 21 481,85 грн. пені, 20 711,27 грн. інфляційних та 5 078,39 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати збитків.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.06.2021 року підготовче засідання відкладено на 24.06.2021 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 22.06.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив № 02/06/2021-1 від 02.06.2021 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 24.06.2021 року представником відповідача подано клопотання б/н від 24.06.2021 року про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2021 року підготовче засідання відкладено на 13.07.2021 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 25.06.2021 року від представника відповідача надійшло доповнення до відзиву на позов б/н від 22.06.2021 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 08.07.2021 року від позивача надійшла відповідь на доповнення до відзиву на позов б/н б/д.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 911/796/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.07.2021 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 22.07.2021 року від відповідача надійшли письмові пояснення № 19/07/2021-1 від 19.07.2021 року.
У судовому засіданні 27.07.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Розгляд справи відкладався на 09.09.2021 року.
В судовому засіданні 09.09.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.
Відповідно до ч. 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 09.09.2021 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, 05.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дженерал Транс Альянс Логістик» (Замовник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Андріященко Вячеславом Григоровичем (Перевізник, відповідач) було укладено Договір про надання транспортних послуг № 05/06/2018-2 від 05.06.2018 року (надалі - Договір), на підставі якого згідно Заявки № 44067/00648099 ТОВ «Дженерал Транс Альянс Логістик» 26.08.2020 року було замовлено у ФОП Андріященко Вячеслава Григоровича послугу з перевезення вантажу за маршрутом Чайки (Київська обл.) - Тростянець (Сумська область).
Рейс виконувався автомобілем реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричіп реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .
Під час зупинки в районі м.Прилуки був встановлений факт крадіжки вантажу, водієм 27.08.2020 о 11:03 було повідомлено поліцію, після чого дане повідомлення було зареєстровано Тростянецьким відділенням поліції Охтирського відділу ГУНП в Сумській області за № 2621. По факту крадіжки було відкрито кримінальне провадження № 12020270210000859. Дата реєстрації 27.08.2020 року.
Після прибуття на склад до м.Тростянець комісією за участю водія було прийнято вантаж та складено Акт про приймання матеріалів №1 від 27.08.2020 року та Акт розбіжностей №1/3058017230 від 27.08.2020 року в результаті чого виявили, що авто при розвантаженні знаходилося без пломби, виявлено нестачу та бракований товар.
ТОВ «Дженерал Транс Альянс Логістик» було отримано претензію від клієнта ТОВ «Якобз Дау Егбертс Україна» про відшкодування збитків в сумі 253 503,94 грн., що підтверджується прайс-листом затвердженим головним бухгалтером ТОВ «Якобз Дау Егбертс Україна» та відповідним розрахунком збитків, які були складені до Акту про приймання матеріалів № 1 від 27.08.2020 року та Акту розбіжностей № 1/3058017230 від 27.08.2020 року.
Факт погодження перевезення вантажу між ТОВ «Якобз Дау Егбертс Україна» та ТОВ «Дженерал Транс Альянс Логістик» підтверджується відповідною заявкою № 44067 від 26.08.2020 року, яка складена на підставі Договору № ТС 1709-0019 від 09.10.2017 року.
Позивач зазначає, що клієнту ТОВ «Якобз Дау Егбертс Україна» (вантажоотримувачу) позивачем було відшкодовано 253 503,94 грн. вартості втраченого вантажу, що підтверджується платіжними дорученнями: № 11292 від 30.10.2020 року на суму 84501,31 грн.; № 1304 від 25.11.2020 року на суму 84501,31 грн.; № 13209 від 24.12.2020 року на суму 84501,31 грн.
Згідно з ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Пунктом 8.4 Договору визначено, що до пред'явлення одній із Сторін позову, що випливає з даного Договору, обов'язковим є попереднє пред'явлення іншій Стороні претензії в письмовій формі.
Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання даного спору він звертався до відповідача з претензією.
Згідно з п.п. 8.5. та 8.6. Договору Сторона, яка отримала претензію, повинна направити обгрунтовану відповідь на претензію другій Стороні протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання претензії. Відсутність відповіді на претензію не є підставою, що перешкоджає зверненню до господарського суду в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Враховуючи, що Сторони не досягли згоди в досудовому порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача, як перевізника, збитків у вигляді вартості втраченого вантажу в сумі 253 503,94 грн., відшкодованій позивачем вантажоотримувачу.
В ході розгляду спору позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача крім заявленої суми збитків, також 21 481,85 грн. пені, 20 711,27 грн. інфляційних та 5 078,39 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати збитків.
В ході розгляду спору відповідачем подано відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечено. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на відсутність його вини у втраті вантажу, оскільки це сталось внаслідок злочинних дій невідомих осіб без вини відповідача.
Зокрема, відповідач пояснив, що 27.08.2020 року у період часу з 00 до 2 годин ночі, під час зупинки автомобіля в районі м.Прилуки Чернігівської області, невідомі особи зламали замки на напівпричепі та викрали звідти товари, що перевозився. Виявивши вранці 27.08.2020 року крадіжку вантажу водій ОСОБА_1 повідомив про вчинення крадіжки до Прилуцького відділу поліції ГУНП у Чернігівській області.
За фактом викрадення товарів з напівпричепу, 27.08.2020 року Прилуцьким відділом поліції ГУНП у Чернігівській області відкрите кримінальне провадження № 12020270210000859 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
У цей же день 27.08.2020 року приблизно об 11 годині, прибувши до місця призначення у м. Тростянець Сумської області водій ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою про крадіжку частини вантажу до Тростянецького відділення поліції Охтирського ВП ГУНП у Сумській області, що підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 27.08.2020 року № 2621.
З урахуванням викладеного, відповідач стверджує, що нестача прийнятого до перевезення вантажу, вартість якого зазначена у позові, сталася не з вини відповідача, а внаслідок надзвичайних та невідворотних обставин, якими стали протиправні дії третіх осіб, що вчинили крадіжку частини вантажу і які об'єктивно унеможливили виконання відповідачем передбачених Договором зобов'язань.
Відповідач посилається на п.7.3. Договору, яким визначено поняття форс-мажорних обставин, до яких належать обставини, що виникли після укладення даного Договору та/або підтвердження Заявки, та перелік яких зазначено в частині 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, якими, зокрема є протиправні дії третіх осіб.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин заданих умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Таким чином, відповідач вважає, що оскільки порушення зобов'язання за Договором сталося без його вини внаслідок протиправних дій третіх осіб, які вчинили крадіжку частини вантажу, відповідні обставини підпадають під п.7.3 Договору і є форс-мажорними обставинами, наявність яких засвідчено витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття Прилуцьким відділом поліції ГУНП у Чернігівській області за фактом вчинення крадіжки товарів, що перевозились, кримінального провадження №12020270210000859 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що виключає наявність вини відповідача, відповідно і підстави для застосування до нього відповідальності.
Позивач у відповіді на відзив заперечував наведені відповідачем аргументи, зазначив, що така обставина, як крадіжка вантажу під час перевезення, не має ознак надзвичайності та невідворотності і не підпадає під поняття «форс-мажор».
Крім того, позивач зауважує, що з огляду на зміст п.7.4 Договору, єдиним належним та допустимим доказом наявності обставин форс-мажору являється сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України, який у відповідача відсутній.
Щодо тверджень відповідача про відсутність його вини у завданні збитків, позивач зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.924 Цивільного кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Згідно з п.6.3 Договору Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу з моменту прийняття вантажу до перевезення та до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу.
Як стверджує позивач, вина відповідача полягає у грубому порушенні відповідачем умов перевезення. Зокрема, п.8 заявки № 44067/00648099 від 26.08.2020 року прямо забороняє перевозити вантаж маршрутом «м. Суми - м. Ромни - м. Прилуки» в темний час доби, а крадіжка вантажу, за свідченнями самого ж відповідача, сталася у проміжку часу з 00:00 до 02:00 ночі в районі міста Прилуки.
Згідно з п.п. 4.1.12. Договору відповідач, як Виконавець послуги з перевезення, зобов'язаний здійснювати зупинки транспортного засобу для відпочинку виключно на спеціально відведених автостоянках із здачею транспортного засобу під охорону із записом у журналі автостоянки та узгоджувати дані дії з представником Замовника.
Тобто відповідач свідомо проігнорував рекомендації позивача та погоджені ним умови виконання послуги з перевезенню вантажу, чим сприяв настанню негативних наслідків у вигляді крадіжки вантажу.
Саме на відповідача, як перевізника, законом покладено тягар доказування того, що будь-яка втрата, нестача або пошкодження вантажу під час перевезення сталося не з його вини.
В доповненні до відзиву відповідач пояснив, що перевезення відбувалось за усним замовлення по телефону, заявка на перевезення вантажу не надавалась відповідачу, про що свідчить відсутність його підпису та печатки, тому відповідач не був обізнаний з її умовами.
Також відповідач пояснив, що за умовами заявки завантаження автомобіля в с.Чайки мало розпочатись о 16.00 год. 26.08.2020 року, прибути на склад в м. Тростянець автомобіль мав о 7.00 год. 28.08.2020 року. Але фактично навантаження автомобіля відбулось о 21.00 год. 26.08.2020 року, що порушувало графік доставки вантажу.
У зв'язку з чим, відповідач стверджує, що саме позивач приховав від нього умови заявки (заборони перевезення вантажу в темний час доби), чим сприяв ризику втрати вантажу.
Також відповідач зазначає про недоведеність розміру збиків самим лише фактом їх відшкодування позивачем вантажоодержувачу. Відповідач вважає суму збитків не обґрунтованою та завищеною.
У відповіді на доповнення до відзиву позивач наголосив про наявність підпису відповідача на заявці та його обізнаність зі змістом заявки №44067/00648099 від 26.08.2020 року, яка підписана як з боку позивача, так і з боку та відповідача.
Таким чином, щодо обставин втрати вантажу, суд враховує, що викрадення товару з причепа не є форс-мажорною обставиною, оскільки при дотриманні всіх заходів безпеки, як загальноприйнятих, так і погоджених Договором, відповідну подію можна було б відвернути.
Матеріалами справи спростовується твердження відповідача про непідписання заявки та необізнаність з її змістом. Крім того, в разі порушення графіку навантаження з вини вантажовідправника, перевізник мав вжити заходів для коригування графіку доставки вантажу, а якщо так склалося, що перевезення довелось здійснювати в нічний час, перевізник мав дотримуватись п.п.4.1.12. Договору, яким передбачено, що зупинка транспортного засобу для відпочинку можлива виключно на спеціально відведених автостоянках із здачею транспортного засобу під охорону із записом у журналі автостоянки та узгодження дій з представником Замовника. Крім того, враховуючи маршрут перевезення, відстань можна було подолати без зупинок.
Таким чином, саме нехтування необхідними заходами безпеки та недбалі дії перевізника, який міг і повинен був передбачати всі ризики та наслідки перевезення товару в нічний час та зупинки в неналежному місці і залишення автомобіля з товаром без нагляду, сприяли викраденню вантажу. Таким чином, зі сторони відповідача має місце недбалість, як різновид вини у формі непрямого умислу, що свідчить про наявність складу господарського правопорушення.
Щодо тверджень відповідача про необґрунтованість розміру збитків, суд зазначає, що згідно з п.6.4 Договору, кількість та розміри втраченого або зіпсованого чи пошкодженого вантажу визначається на підставі записів в товарно-транспортних накладних (СМR) та/або складеного у пункті розвантаження у довільній формі акту щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження вантажу.
Згідно з п. 6.5 Договору у випадку втрати, нестачі, псування або пошкодження вантажу, прийнятого до перевезення, вантажоодержувачем складається акт із зазначенням виду та кількості втраченого, зіпсованого або пошкодженого вантажу, що підписується уповноваженими представниками вантажоодержувача та представником Виконавця (водієм). У разі незгоди зі змістом акту, представник Виконавця (водій) має право викласти в ньому свою думку і засвідчити її підписом. У випадку відмови представника Виконавця (водія) від складання та/або підписання акту, такий акт складається за участю представника незацікавленої сторони.
З метою належної фіксації факту приймання вантажу, вантажоотримувачем було організовано комісію у складі представників вантажоотримувача та представника відповідача - водія Малиша Костянтина Мірчовича.
Вказаною комісією було здійснено приймання продукції (товарів) по кількості шляхом перерахунку вантажних одиниць (ящиків), під час якого виявлено факт нестачі та пошкодження вантажу, що було зафіксовано у відповідному Акті розбіжностей № 1/3058017230 та додатку до нього - Акту про приймання матеріалів №1, які підписані членами комісії, зокрема, представником відповідача - водієм Малишом Костянтином Мірчовичем, без зауважень.
Згідно з п. 6.6 Договору у випадку втрати, нестачі, псування або пошкодження вантажу, прийнятого Виконавцем до перевезення, сума матеріальних збитків визначається на підставі інформації, наданої вантажовідправником та або вантажоотримувачем, яка має бути належним чином документально підтверджена.
Таким чином, сума матеріальних збитків, яка була визначена на підставі інформації, наданої вантажовідправником/вантажоотримувачем, є належним чином документально підтвердженою документально відвідною претензією № 159 та додатками до неї - розрахунком суми збитків до ТОВ «Дженерал Транс Альянс Логістик», прайс-листом (витягом з прайс-листу) засвідчені копії цих документів додавались позивачем до позовної заяви.
Позивачем було розглянуто та визнано обґрунтованими та задоволено в повному обсязі претензійні вимоги вантажовідправника/вантажоотримувача на суму 253 503,94 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 11292 від 30.10.2020 року, № 1304 від 25.11.2020 року, № 13209 від 24.12.2020 року.
Позивач надав обґрунтовані пояснення до розрахунку збитків з посиланням на коди продукції, кількість ящиків та упаковок та ціну кожної одиниці товару. Відповідачем не надано достатніх обґрунтувань в заперечення розрахунку збитків, позиція відповідача ґрунтується на припущеннях та суперечливих твердженнях, крім того, відповідачем не враховано, що його представник був присутнім під час звірки товару, мав можливість детально ознайомитись з кількістю втраченого вантажу та його вартістю, підписати Акти з обґрунтованими зауваженнями, однак не зробив цього.
Як визначено ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Згідно з ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Згідно з ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.
Статтею 925 Цивільного кодексу України визначено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).
Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.
Згідно частини першої статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно частини першої статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустша господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно частини першої статті 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт втрати вантажу перевізником, що сталось внаслідок його недбалості, вартість втраченого вантажу відшкодована вантажовідправником вантажоодержувачу, тому вантажовідправник набув права вимоги до перевізника щодо відшкодування понесених ним витрат на сплату за втрачений товар.
У зв'язку з чим, позовні вимоги в частині вимоги про стягнення з відповідача збитків внаслідок втрати вантажу під час перевезення в сумі 253 503,94 грн. правомірні і підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача також 21 481,85 грн. пені, 20 711,27 грн. інфляційних та 5 078,39 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати збитків, судом встановлено, що в обґрунтування відповідних вимог позивач стверджує про порушення відповідачем строку, обрахованого через 10 днів з моменту направлення претензії від 07.09.2020 року № 07/09/2020/2.
В обґрунтування підстав для стягнення пені позивач посилається на умову п. 6.18 Договору яка передбачає, що за несвоєчасне проведення розрахунків, що виникають на підставі цього Договору, винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кжень день прострочення.
Однак, суд зазначає, що зобов'язання зі сплати збитків не є договірним грошовим зобов'язанням, оскільки виникає з факту заподіяння шкоди, тому на відповідні правовідносини не поширюється дія норм, які передбачають відповідальність у господарських зозобов'язаннях. Відповідне порушення є позадоговірним і саме на суму збитків відсутні підстави нарахування відповідальності за порушення господарських зобов'язань.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені, річних та інфляційних, нарахованих на суму збитків у вигляді вартості втраченого вантажу, не обґрунтовані, безпідставні і не підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 253 503,94 грн. збитків, в частині вимог про стягнення пені, річних та інфляційних, нарахованих на суму збитків у вигляді вартості втраченого вантажу, позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3 802,56 грн.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Транс Альянс Логістик» до Фізичної особи-підприємця Андріященка Вячеслава Григоровича про стягнення 253 503,94 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Андріященка Вячеслава Григоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Транс Альянс Логістик» (07700, Київська обл., Яготинський р-н, м. Яготин, вул. Філатова, буд. 112, код ЄДРПОУ 39174532) 253 503,94 грн. збитків та 3 802,56 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В задоволені позовних вимог щодо стягнення 21 481,85 грн. пені, 20 711,85 інфляційних збитків та 5 078,39 грн. трьох процентів річних відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Ю. Кошик
повний текст рішення складено 28.10.2021 року