вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" жовтня 2021 р. Справа № 911/2081/21
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянув матеріали справи за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк»
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруно-Фрут»;
2) ОСОБА_1
про стягнення солідарно 209074,90 грн
без виклику учасників справи.
До господарського суду Київської області звернулось Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - позивач, АТ «Таскомбанк») з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруно-Фрут» (далі - відповідач 1, ТОВ «Бруно-Фрут») та ОСОБА_1 (далі - відповідач 2, ОСОБА_1 ) про стягнення солідарно 209074,90 грн, з яких: 174286,41 грн заборгованості по тілу кредиту, 21473,18 грн заборгованості по відсотках, 12393,88 грн пені та 921,43 грн штрафу.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 13.06.2019 між АТ «Таскомбанк», як банком, та ТОВ «Бруно-Фрут», як позичальником, укладено договір № ID6537294 про відкриття відновлювальної кредитної лінії відповідно до умов якого, банк відкрив для позичальника кредитну лінію у розмірі 250000,00 грн на строк до 12.06.2021, а позичальник зобов'язався повернути банку отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними в розмірі, у строки та на умовах цього договору.
За твердженнями позивача, позичальником було порушено норми чинного законодавства та умови договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.
Крім того, як зазначає позивач, на забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором, між АТ «Таскомбанк», як кредитором, та ОСОБА_1 , як поручителем, 13.06.2019 укладено договір поруки № Т 05.10.2018 І 7244, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі ТОВ «Бруно-Фрут» зобов'язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі кредитного договору № ID6537294, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому.
Оскільки відповідачем 2 у даній справі є фізична особа, що не є підприємцем - ОСОБА_1 - суд, на виконання вимог ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2021 зобов'язав Департамент державної реєстрації Луцької міської ради у п'ятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали надати Господарському суду Київської області інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .
Через канцелярію суду 02.08.2021 від Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради, на виконання ухвали суду від 19.07.2021, надійшов лист від 26.07.2021 № 33-19/1177, у якому повідомляється, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.08.2021 відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.
Як свідчать матеріали справи, відповідачі не скористались наданим їм процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 ГПК України, щодо надіслання відзиву на позовну заяву.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В силу положень ст. 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Так, з метою повідомлення відповідача 1 про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 25.08.2021 про відкриття провадження у справі № 911/2081/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Машинобудівників, буд. 13/А. Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу суду без вручення ТОВ «Бруно-Фрут» з довідкою про причини повернення/досилання «адресат відсутній за вказаною адресою».
З метою повідомлення відповідача 2 про розгляд справи та про її право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 25.08.2021 про відкриття провадження у справі № 911/2081/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ОСОБА_1 , яка повідомлена суду Департаментом державної реєстрації Луцької міської ради, однак поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу суду без вручення ОСОБА_1 з довідкою про причини повернення/досилання «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За таких обставин відповідачі вважаються належним чином повідомленими про розгляд даної справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідачі не скористались своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до заяви-договору про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ «Таскомбанк» ТОВ «Бруно-Фрут» підтвердило свою обізнаність (ознайомленість) та проінформованість відносно запропонованих банком умов надання банківських послуг (в тому числі кредитних) на надав відповідну згоду, що засвідчено підписом директора ТОВ «Бруно-Фрут» ОСОБА_2 11.09.2018.
Згідно з рішенням № 5 власника (учасника) ТОВ «Бруно-Фрут» від 12.06.2019, директор ОСОБА_2 уповноважена звернутися до банку з метою укладення кредитного договору для отримання ТОВ «Бруно-Фрут» кредиту у сумі 250000,00 грн, з можливістю перегляду до суми не більше 1000000 грн.
Матеріали справи містять також Анкету-заяву про надання кредиту юридичній особі від 10.06.2019 та Анкету поручителя фізичної особи ОСОБА_1 від 06.06.2019.
Між АТ «Таскомбанк» (банк) та ТОВ «Бруно-Фрут» (позичальник) 13.06.2019 укладено договір № ID6537294 про відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі - кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості і надає в рамках відкритої кредитної лінії грошові кошти (далі - кредит або транш) в розмірі та на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути банку отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними в розмірі, у строки та на умовах цього договору. Кредитні кошти надаються банком окремими частинами - траншами.
Згідно з п. 2.1, 2.4, 2.5 кредитного договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування кредитних коштів (далі - траншів) на поточний рахунок позичальника на підставі заяви позичальника. Кредитна лінія відкривається для позичальника від дати укладення цього договору, у валюті кредитування - гривня, в розмірі 250000,00 грн. Кредитна лінія відкривається на термін по 12.06.2020.
Кожен транш надається позичальнику на підставі поданої ним заяви (далі - заява), за формою викладеною у додатку № 1 до цього договору. Сторони погодились, що позичальник подає заяву до банку у формі електронного документа з накладенням електронних цифрових підписів через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта (п. 3.1 кредитного договору).
Транш надається банком позичальнику на строк, зазначений в заяві, шляхом перерахування суми кредитного траншу на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 відкритий у банку (п. 3.5 кредитного договору).
Відповідно до п. 3.7 кредитного договору позичальник зобов'язаний повністю погасити заборгованість за отриманим траншем в дату, зазначену у заяві.
Згідно з п. 4.1, 4.2 кредитного договору процентна ставка за користування кредитними траншами складає: для траншів строком до 30 днів - 24% річних, для траншів строком до 60 днів - 25% річних, для траншів строком до 90 днів - 26% річних, для траншів строком до 180 днів - 28% річних, та є фіксованою процентною ставкою у вказаний період. Нарахування процентів банком здійснюється на суму фактичної заборгованості за кредитом на кінець кожного операційного дня. Проценти розраховуються за фактичну кількість днів користування кредитними коштами методом «факт/360», де 360 - це умовна кількість календарних днів у році. При цьому, враховується перший день та не враховується останній день користування кредитною лінією. Нарахування процентів банком та їх сплата позичальником здійснюється до моменту повного повернення кредиту (до дня остаточного розрахунку за кредитом включно).
Відповідно до п. 4.4 кредитного договору позичальник доручає банку здійснювати списання нарахованих процентів з його рахунків. Банк виконує списання нарахованих процентів з 1-го по 10-е число кожного місяця, за попередній місяць, та одночасно з погашенням кредитної лінії з останній період користування кредитною лінією.
Пунктом 5.2 кредитного договору обумовлено, що датою повернення заборгованості за кредитною лінією є день виконання позичальником всіх своїх боргових зобов'язань перед банком в повному обсязі заборгованості за цим договором, включаючи повну сплату процентів, комісій банку, неустойки, пені, штрафів (якщо такі будуть) чи дата здійснення банком договірного списання вказаних сум з поточного рахунку позичальника. Датою (моментом) погашення заборгованості за кредитною лінією вважається день зарахування на відповідний рахунок(ки) для погашення боргових зобов'язань у порядку, визначеному цим договором, грошових коштів у сумі, що відповідає розміру заборгованості за кредитною лінією у повному обсязі чи дата здійснення банком договірного списання вказаних сум з поточного рахунку позичальника.
Відповідно до пп. 6.1.4 кредитного договору позичальник зобов'язаний достроково повернути заборгованість за кредитною лінією та сплатити проценти за користування нею, комісії та пеню на письмову вимогу банку та у строк, зазначений в такій вимозі, у випадках, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України. При цьому, у випадках, якщо згідно з умовами цього договору або отриманої від банку вимоги позичальник зобов'язаний здійснити повне дострокове погашення боргових зобов'язань, сторони домовились, що дата повернення заборгованості за кредитною лінією, зазначена у п. 2.5 цього договору, за домовленістю сторін вважається перенесеною та такою, що змінена на дату тчи строк, що зазначений у письмовій вимозі банку про дострокове погашення, чи настає в інших випадках, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 10.1 кредитного договору останній набуває чинності з дати його підписання сторонами (уповноваженими представниками сторін) та діє до дати повного погашення заборгованості позичальника перед банком за цим договором, але в будь-якому випадку до повного виконання позичальником своїх боргових зобов'язань за цим договором.
У пункті 11.6 кредитного договору погоджено, що з додержанням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» № 852-IV від 22.05.2003 (надалі - Закон) та «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-IV від 22.05.2003 цей договір складено українською мовою у формі електронного документу, з накладенням електронних цифрових підписів уповноважених представників сторін.
Підписання сторонами вказаного кредитного договору з накладенням електронних цифрових підписів уповноважених представників сторін підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 14.07.2021.
В рамках кредитного договору ТОВ «Бруно-Фрут» 27.01.2020 подано заяви на видачу траншів на загальну суму 200000,00 грн, а саме: у розмірі 50000,00 грн, строком до 27.03.2020; у розмірі 50000,00 грн, строком до 27.03.2020; у розмірі 25000,00 грн, строком до 27.03.2020; у розмірі 25000,00 грн, строком до 27.03.2020; у розмірі 50000,00 грн, строком до 27.03.2020.
Згідно з виписками по особовому рахунку ТОВ «Бруно-Фрут» за період з 27.01.2020 по 18.06.2021 банк 27.01.2020 надав позичальнику кредитні кошти в загальній сумі 200000,00 грн.
Між банком та позичальником 21.02.2020 укладено додатковий договір № 1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору, відповідно до п. 1 якого сторони домовились викласти п. 4.1 кредитного договору в наступній редакції: « 4.1. Процентна ставка за користування кредитними траншами складає: для траншів строком до 30 днів - 19% річних, для траншів строком до 60 днів - 21% річних, для траншів строком до 90 днів - 22% річних, для траншів строком до 180 днів - 23% річних, та є фіксованою процентною ставкою у вказаний період.».
У пункті 3 додаткового договору № 1 від 21.02.2020 сторони домовилися доповнити розділ 10 «Термін дії договору» кредитного договору пунктом 10.2 у наступній редакції: «10.2. Сторони погодили, що дія договору автоматично продовжується на кожні наступні 12 календарних місяців і на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не попередить у письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку цього договору.».
Пунктом 4 додаткового договору № 1 від 21.02.2020 обумовлено, що новий розмір кредитної лінії, розмір процентних ставок і комісій та нові зобов'язання встановлені даним додатковим договором, починають діяти з дати набрання чинності цим додатковим договором.
Розмір відсотків за траншами, отриманими до дати підписання цього додаткового договору, залишається незмінним до моменту повного погашення заборгованості за відповідним траншем (п. 5 додаткового договору № 1 від 21.02.2020).
Згідно з п. 6 додаткового договору № 1 від 21.02.2020 дата підписання додаткового договору, шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів обох сторін, вважається датою набрання чинності додатковим договором.
Виписки по особовому рахунку ТОВ «Бруно-Фрут» за період з 27.01.2020 по 18.06.2021 свідчать про те, що позичальник здійснив погашення кредиту в загальному розмірі 25713,59 грн, а саме: 17.12.2020 - 4873,56 грн; 20.01.2021 - 713,59 грн та 20126,44 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, банк звернувся до ТОВ «Бруно-Фрут» з листом від 24.02.2021 № 16/516, у якому повідомив клієнта, що 12.06.2021 закінчується термін дії кредитного договору, у зв'язку з чим просив повністю погасити заборгованість за кредитом та, відповідно до п. 10.2 кредитного договору, повідомив про намір не продовжувати його дію на наступні 12 місяців та припинити строк дії. Зазначений лист отримано особисто директором ТОВ «Бруно-Фрут» Шоцькою А.В., про що свідчить відповідна відмітка про отримання на листі.
Водночас 13.06.2019 між АТ «Таскомбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № Т 05.10.2018 І 7244 (далі - договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі ТОВ «Бруно-Фрут» (боржник) зобов'язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі договору № ID6537294 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 13.06.2019, що укладений між кредитором та боржником, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому.
У пункті 1.2 договору поруки сторони, зокрема, домовились, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов'язань за кредитним договором.
Виконанням зобов'язань, забезпечених цим договором, вважається виконання боржником своїх зобов'язань, зазначених в пункті 1.2 цього договору в повному обсязі в строк, порядку та на умовах кредитного договору. У випадку зміни розміру кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або комісій та/або строку користування кредитом та/або інших умов кредитного договору шляхом внесення змін та доповнень до кредитного договору, положення кредитного договору щодо розміру кредиту, процентів, комісій та строку користування кредитом є превалюючими над пунктом 1.2 цього договору (п. 1.3 договору поруки).
У випадку невиконання або прострочення виконання боржником зобов'язань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник, в тому обсязі, що й боржник (п. 2.1 договору поруки).
Згідно з п. 5.1, 5.2 договору поруки останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Порука за цим договором припиняється, якщо кредитор протягом 5 (п'яти) років від дня настання строку повернення кредиту не пред'явить вимоги до поручителя.
У пункті 6.14 договору поруки погоджено, що з додержанням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» № 852-IV від 22.05.2003 (надалі - Закон) та «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-IV від 22.05.2003 цей договір складено українською мовою у формі електронного документу, з накладенням електронних цифрових підписів уповноважених представників сторін.
Підписання сторонами вказаного договору поруки з накладенням електронних цифрових підписів сторін підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 14.07.2021.
Між кредитором та поручителем 21.02.2020 укладено додатковий договір № 1 про внесення змін та доповнень до договору поруки, відповідно до п. 2 якого підписанням цього додаткового договору, поручитель свідчить та підтверджує, що ознайомлений зі внесеними змінами до умов кредитного договору згідно додаткового договору № 1 про внесення змін та доповнень до договору № ID6537294 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 13.06.2019 і йому повністю зрозумілі всі його умови, не має зауважень, заперечень або доповнень щодо них. Поручитель повідомляє, що він володіє достатнім об'ємом діє- та правоздатності щодо надання подібного роду порук, має право виконувати зобов'язання поручителя за даним договором.
Дата підписання цього додаткового договору шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів обох сторін, вважається датою набрання чинності даним додатковим договором (п. 4 додаткового договору № 1 від 21.02.2020).
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів і сплати процентів, враховуючи, що зобов'язання позичальника були забезпечені порукою ОСОБА_1 , банк звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів 174286,41 грн заборгованості по тілу кредиту, 21473,18 грн заборгованості по відсотках, 12393,88 грн пені та 921,43 грн штрафу.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
За змістом ст. 11, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей бо інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Стаття 1049 Цивільного кодексу України встановлює, що позичальник, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору банк перерахував кредитні кошти на рахунок позичальника в сумі 200000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку за період з 27.01.2020 по 18.06.2021.
Позичальник свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів за кредитним договором виконав частково в сумі 25713,59 грн, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 174286,41 грн.
При цьому, як установлено судом, банк листом від 24.02.2021 № 16/516 повідомив позичальника про закінчення 12.06.2021 терміну дії кредитного договору та просив повністю погасити заборгованість за кредитом.
Доказів погашення у повному обсязі позичальником заборгованості по тілу кредиту до матеріалів справи не надано.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 174286,41 грн заборгованості за кредитом є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивач також заявив вимоги про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 21473,18 грн за загальний період з 27.01.2020 по 17.06.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Сторони в договорі погодили розміри процентів за користування кредитом, на підставі якого позивачем правомірно обраховано суму заборгованості по сплаті процентів.
Виписками по особовому рахунку ТОВ «Бруно-Фрут» за період з 27.01.2020 по 18.06.2021 підтверджується належне виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором та існування заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 21473,18 грн. Наявність вказаної заборгованості відповідач 1 не спростував, доказів її погашення під час розгляду справи не надав, з огляду на що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в розмірі 12393,88 грн, нарахованої на прострочену заборгованість по тілу кредиту та на прострочену заборгованість по відсотках за користування кредитом у період з 18.12.2020 по 17.06.2021, а також штрафу в розмірі 921,43 грн, нарахованого станом на 20.01.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язанняможе забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2 кредитного договору (у редакції додаткового договору № 1 від 21.02.2020 про внесення змін та доповнень до кредитного договору) передбачено, що у разі непогашення або несвоєчасного погашення Позичальником всієї суми заборгованості по основному боргу після закінчення терміну користування кредитом в цілому, або Кредитним траншем окремо, та/або після закінчення терміну погашення заборгованості або порушення терміну сплати процентів за користування кредитом Позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування за кожен календарний день прострочення, а також штраф за кожен факт порушення зобов'язання за Договором у розмірі 2,0% від суми простроченої заборгованості на дату нарахування (але не менше 200,00 грн).
Водночас суд зазначає, що положеннями пункту 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Аналогічні приписи містяться і у пункті 8 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України, згідно з якими, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, строки повернення кредиту та те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України встановлено з 12.03.2020 карантин, суд дійшов висновку, що починаючи з 12.03.2020 позичальника звільнено від обов'язку сплати пені та штрафу за прострочення повернення тіла кредиту та процентів.
Відтак, зважаючи на викладені вище приписи чинного законодавства, які обмежують період нарахування пені та штрафу, що підлягає до стягнення із суб'єкта господарювання у зв'язку з порушенням ним господарського зобов'язання в період карантину, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача у частині стягнення з відповідача пені у розмірі 12393,88 грн, нарахованої у період з 18.12.2020 по 17.06.2021, а також штрафу в розмірі 921,43 грн, нарахованого станом на 20.01.2021, задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частинами першою та другою ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.
Таким чином при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо.
Враховуючи викладене вище та з огляду на те, що умовами укладеного між АТ «Таскомбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) договору поруки № Т 05.10.2018 І 7244 від 13.06.2019 встановлено обов'язок поручителя відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі ТОВ «Бруно-Фрут» (боржником) зобов'язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі договору № ID6537294 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, що укладений між кредитором та боржником, суд доходить висновку, що в даному випадку відповідачі мають відповідати перед позивачем за невиконання грошових зобов'язань як солідарні боржники.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачі пд. час розгляду справи своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися, проти позову не заперечили, належними доказами доводи позивача не спростували.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання ТОВ «Бруно-Фрут» зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом, обов'язок відповідача 2 за договором поруки забезпечити виконання зобов'язань ТОВ «Бруно-Фрут» перед АТ «Таскомбанк» відповідно до умов кредитного договору, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково позовні вимоги щодо стягнення солідарно з відповідачів 174286,41 грн заборгованості по тілу кредиту та 21473,18 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом. Вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 12393,88 грн пені та 921,43 грн штрафу не підлягають задоволенню з мотивів, наведених вище судом.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що стягнення солідарно суми судових витрат законом не передбачено та урахуванням задоволення позову частково, витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідачів порівну від суми, що є пропорційною до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруно-Фрут» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Машинобудівників, буд. 13/А; код ЄДРПОУ 40093918) та з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; рік народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 09806443): 174286 (сто сімдесят чотири тисячі двісті вісімдесят шість) грн 41 коп. заборгованості по тілу кредиту та 21473 (двадцять одну тисячу чотириста сімдесят три) грн 18 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруно-Фрут» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Машинобудівників, буд. 13/А; код ЄДРПОУ 40093918) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 09806443) 1468 (одну тисячу чотириста шістдесят вісім) грн 20 коп. судового збору.
5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; рік народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 09806443) 1468 (одну тисячу чотириста шістдесят вісім) грн 19 коп. судового збору.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Щоткін