ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.10.2021Справа № 910/15190/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" м. Києва
до 1. Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України",
2. Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
3. Державного підприємства "Сетам" м. Києва
про визнання акту та свідоцтва недійсними,
Суддя Паламар П.І.
Секретар судового засідання Божко Д.О.
Представники:
від позивача: Аветян А.Г.,
від відповідачів: 1. ОСОБА_1 ,
2. ОСОБА_2 ,
3. не з'явився.
у жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" звернулося в суд з позовом до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного підприємства "Сетам" про визнання торгів, акту та свідоцтва недійсними, скасування записів.
Ухвалою суду від 24 лютого 2021 р. позов в частині вимог про визнання торгів недійсними та скасування записів про право власності залишено без розгляду.
Таким чином, на розгляд суду передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про визнання недійсними акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 23 травня 2017 р. та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 24 травня 2017 р.
Позивач зазначав, що на підставі укладеного з Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" кредитного договору № 876/31/1 від 4 листопада 2014 р. він одержав від останнього кредит у розмірі 100 млн. грн.
Виконання зобов'язання за цим кредитом на підставі іпотечного договору між ними № 876/31/1-3 від 4 листопада 2014 р. було забезпечене іпотекою належного йому нерухомого майна, а саме:
"Рибним ярмарком та комплексом по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістичний центр "Скандинавія", який розташований за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, який складається з адміністративного корпусу, літера А, загальною площею 1237,2 м2; рибного ярмарку, літера Б, загальною площею 2983 м2; комплексу по зберіганню продуктів харчування, літера В, загальною площею 16522,2 м2; насосної підстанції, літера Г, загальною площею 37,5 м2; механічної майстерні, літера Д, загальною площею 128,7 м2;
двома земельними ділянками під ними кожна загальною площею 2,500 га, розташованими за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н., Софіївсько-Борщагівська сільська рада, кадастрові номери 3222486200:04:001:0001, 3222486200:04:001:0002, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.
У зв'язку з неналежним виконанням ним основного зобов'язання Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі-відповідач 1., іпотекодержатель) 10 березня 2016 р. заявило про дострокове поверенння частини кредиту, що залишилася, сплати належних процентів, неустойки та сум за прострочення виконання грошового зобовязання у загальному розмірі 113.059.309,41 грн, а згодом на підставі виконавчих написів нотаріуса, вчинених 27 березня 2017 р. та зареєстрованих в реєстрі за №№ 704 і 705, вирішило звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за кредитним договором у загальному розмірі 154.112.365,88 грн.
Для цього іпотекодержатель пред'явив указані виконавчі написи нотаріуса до виконання у Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі-відповідач 2.), який постановами від 7 квітня та 22 травня 2017 р. відкрив виконавчі провадження відповідно №№ 53731207 та 53995297 та об'єднав їх у зведене виконавче провадження № 53999200.
У межах цього виконавчого провадження за заявкою державного виконавця Державним підприємством "Сетам" (далі-відповдіач 3.) 22 травня 2017 р. були організовані електронні торги, які згідно з протоколом останнього № 257665 не відбулися у зв'язку з відсутністю учасників.
Того ж дня на користь відповідача 1. були вчинені ще два виконавчі написи нотаріуса, зареєстровані в реєстрі за №№ 779 та 780, про примусове стягнення з нього загалом 119.813.873,24 грн. за прострочення повернення кредиту і сплати процентів за тим же кредитним договором, а також 205000 грн. витрат за вчинення цих написів.
Після пред'явлення вищевказаних виконавчих написів нотаріуса до виконання 23 травня 2017 р. відповідач 2. відкрив на їх підставі виконавчі провадження №№ 54007213 і 54007317 та приєднав їх до зведеного виконавчого провадежння № 53999200.
Того ж дня 23 травня 2017 р. іпотекодержатель заявив про придбання ним предмета іпотеки в порядку ст. 49 Закону України "Про іпотеку" у зв'язку з визнанням прилюдних торгів такими, що не відбулися, за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.
Таке придбання було оформлене у цей же день 23 травня 2017 р. актом державного виконавця № 53999200/24 про реалізацію предмета іпотеки, а 24 травня 2017 р. приватним нотаріусом видане свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (про реалізацію предмета іпотеки), на підставі яких відповідач 1. набув право власності на раніше належні йому "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістичний центр "Скандинавія" по АДРЕСА_1 облості та дві земельні ділянки під ним загальною площею 2,500 га кожна.
За наведених обставин позивач вказував на незаконність придбання у такий спосіб відповідачем 1. предмета іпотеки, вартість якого превищувала розмір забезпечених вимог, що унеможливлювало залік без попереднього внесення на рахунок органу державної виконавчої служби різниці між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягали стягненню.
Посилаючись на порушення відповідачами вимог ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 49 Закону України "Про іпотеку" позивач просив позов задовольнити та визнати недійсними акт державного виконавця № 53999200/24 про реалізацію предмета іпотеки від 23 травня 2017 р. та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (про реалізацію предмета іпотеки) від 24 травня 2017 р., видане приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвою І.А., зареєстроване в реєстрі за № 2172.
Також просив покласти на відповідачів понесені ним по справі судові витрати.
У процесі розгляду справи позивач також пояснив про набрання 8 та 21 вересня 2021 р. законної сили судовими рішеннями за його позовами про оскарження дій та рішень органу державної виконавчої служби, вчинених в межах виконавчих проваджень №№ 53731207 та 53995297, об'єднаних надалі у зведене виконавче провадежння № 53999200 (постанова Верховного Суду від 8 вересня 2021 р. у справі № 826/7243/17) та про визнання виконавчих написів нотаріуса від 22 травня 2017 р., зареєстрованих в реєстрі за №№ 779 та 780, такими, що не підлягають виконанню (рішення господарського суду м. Києва від 18 вересня 2019 р., залишене без змін постановою Верховного Суду від 21 вересня 2021 р. у справі № 910/103747/17).
Відповідач 1. у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на правомірність придбання ним предмета іпотеки у зв'язку з визнанням прилюдних торгів такими, що не відбулися, оскільки загальна сума боргу, яка підлягала стягненню за всіма виконавчими документами, виконання яких здійснювалося в межах зведеного виконавчого провадежння № 53999200, та розмір його забезпечених вимог превищував вартість предмета іпотеки, який не був реалізований на електронних торгах.
До часу його звернення із заявою про придбання предмета іпотеки в порядку ст. 49 Закону України "Про іпотеку" та на час рогляду даної справи проведена в межах зведеного виконавчого провадження оцінка цього майна оскаржена в установленому порядку не була. Наступне ж визнанння судом частини виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, не впливає на факт їх чинності станом на час оформлення державним виконавцем оспорюваного акту про реалізацію предмета іпотеки.
Також вказував на неможливість визнання акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки недійсними на підставі положень ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки останній не є правочином. Оскарження ж дій органу державної виконавчої служби, вчинених у процесі примусового виконання виконавчих написів нотаріуса, не відноситься до юрисдикції господарських судів.
Крім того, відповідач 1. просив застосувати до заявлених позивачем вимог тримісячний строк позовної давності, передбачений ст. 48 Закону України "Про іпотеку".
На підставі тих самих положень заявив про непідсудність господарському суду м. Києва позову з приводу майна, місцемзнаходження якого є Київська область.
Також відповідач 1. заявив клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки недійсним, оскільки між ним та позивачем з цього приводу вже є такі, що набрали законної сили, судові рішення у справах №№ 910/10059/17, 910/14159/17 про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідач 2. у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав аналогічних, викладених відповідачем 1.
Відповідач 3. у відзиві на позовну заяву виклав свої заперечення проти позову, які загалом зводяться до незгоди з вимогами про оскарження результатів електронних торгів, які не є предметом розгляду справи у зв'язку із залишенням позову в цій частині без розгляду. Решта заперечень стосуються наявності такого, що набрало законної сили, судового рішення у справі № 910/14159/17 між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Представник відповідача 3. у судове засідання не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений у встановленому порядку, подав заяву про розгляд справи без участі його представника.
Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 202 ГПК України у відсутності представника відповідача 3. за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що на підставі укладеного з Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" кредитного договору № 876/31/1 від 4 листопада 2014 р. позивач одержав від останнього кредит у розмірі 100 млн. грн.
Виконання зобов'язання за цим кредитом на підставі іпотечного договору між позивачем та відповідачем 1. № 876/31/1-3 від 4 листопада 2014 р. було забезпечене іпотекою належного позивачу нерухомого майна, а саме:
"Рибним ярмарком та комплексом по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістичний центр "Скандинавія", який розташований за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, який складається з адміністративного корпусу, літера А, загальною площею 1237,2 м2; рибного ярмарку, літера Б, загальною площею 2983 м2; комплексу по зберіганню продуктів харчування, літера В, загальною площею 16522,2 м2; насосної підстанції, літера Г, загальною площею 37,5 м2; механічної майстерні, літера Д, загальною площею 128,7 м2;
двома земельними ділянками під ними кожна загальною площею 2,500 га, розташованими за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н., Софіївсько-Борщагівська сільська рада, кадастрові номери 3222486200:04:001:0001, 3222486200:04:001:0002, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.
Указані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявними у справі копіями вищевказаних договорів.
У зв'язку з неналежним виконанням позивачем основного зобов'язання іпотекодержатель 10 березня 2016 р. на підставі виконавчих написів нотаріуса, вчинених 27 березня 2017 р. та зареєстрованих в реєстрі за №№ 704 і 705, вирішив звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за кредитним договором у загальному розмірі 154.112.365,88 грн.
Для цього пред'явив указані виконавчі написи нотаріуса до виконання у Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який постановами від 7 квітня та 22 травня 2017 р. відкрив виконавчі провадження відповідно №№ 53731207 та 53995297 та об'єднав їх у зведене виконавче провадження № 53999200.
У межах цього виконавчого провадження за заявкою державного виконавця Державним підприємством "Сетам" на 22 травня 2017 р. були організовані електронні торги, які згідно з протоколом останнього № 257665 не відбулися у зв'язку з відсутністю учасників.
23 травня 2017 р. іпотекодержатель заявив про придбання ним предмета іпотеки в порядку ст. 49 Закону України "Про іпотеку" у зв'язку з визнанням прилюдних торгів такими, що не відбулися, за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.
Таке придбання було оформлене того ж дня 23 травня 2017 р. актом державного виконавця № 53999200/24 про реалізацію предмета іпотеки, а 24 травня 2017 р. приватним нотаріусом видане свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (про реалізацію предмета іпотеки), на підставі яких відповідач 1. набув право власності на раніше належні позивачу "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістичний центр "Скандинавія" по вул. Чорновола, 46а, у с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського р-ну Київської облості та дві земельні ділянки під ним загальною площею 2,500 га кожна.
Вищенаведене підтверджується, поясненнями сторін, наявними у справі матеріалами виконавчого провадження № 53999200, копіями протоколу Державного підприємства "Сетам" № 257665 від 22 травня 2017 р., акту державного виконавця № 53999200/24 про реалізацію предмета іпотеки від 23 травня 2017 р., свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (про реалізацію предмета іпотеки) від 24 травня 2017 р., виданого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвою І.І. та зареєстрованим в реєстрі за № 2178.
Посилання позивача у позовній заяві на реєстрацію вищевказаного свідоцтва приватного нотаріуса в реєстрі за № 2172 суперечить змісту наданого ним же доказу та оцінюється судом як описка.
Заявлені позивачем вимоги обгрунтовані недостатністю забезпечених вимог іпотекодержателя для придбання предмета іпотеки за початкової ціною шляхом заліку.
З поданих відповідачами судових рішень та інших матеріалів справи № 910/14159/17 вбачається, що підстави оспорення акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 23 травня 2017 р. та свідоцтва нотаріуса про придбання майна з прилюдних торгів від 24 травня 2017 р. у зазначеній справі позивачем заявлені інакші (здійснення реалізації предмета іпотеки у період дії судових арештів на майно та заборон на його реалізацію з порушення ст.ст. 19, 1291 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), тобто відмінні від тих, що заявлені у даній справі.
За таких обставини заяви відповідачів про закриття провадження у справі з підстав чинності постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 березня 2020 р. у справі № 910/14159/17 між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є безпідставними та задоволенню не підлягають.
У відповідності до вимог ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 49 Закону України "Про іпотеку", правилам якої сторони у справі прагнули підкорити свою поведінку, правовим наслідком оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, є виникнення в іпотекодержателя та інших кредиторів боржника права придбати предмет іпотеки. Придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.
Вчинення у такому випадку іпотекодержателем дії, що виражає його волевиявлення придбати предмет іпотеки, наступне оформлення передбачених законом документів засвідчують вчинення у такий спосіб правочину щодо переходу права власності на це майно від боржника до іпотекодержателя.
Оспорювані в межах даної справи акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтво нотаріуса про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, є формою фіксації такого правочину.
Спір про визнання правочину недійсним є спором про право цивільне.
Доводи відповідачів з приводу юрисдикції господарського суду у такій справі суперечать вимогам ст. 20 ГПК України, тому є безпідставними. Клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки з цих підстав задоволенню не підлягає.
Оскільки серед відповідачів у справі є Міністерство юстиції України, підрозділом якого вирішувалося питання про реалізацію предмета іпотеки, спір за його участю відповідно до вимог ч. 5 ст. 30 ГПК України підлягає вирішенню даним судом, а не судом за місцезнаходженням такого майна. Тому посилання з цього приводу також безпідставні.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Спірні правовідносини між сторонами виникли під час реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.
У відповідності до вимог ст. 41 Закону України "Про іпотеку" у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Відносини реалізації майна, на яке звернено стягнення, врегульовані ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції на час вчинення оспорюваних дій з придбання предмета іпотеки.
Згідно з нею, зокрема, - реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною;
- реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна;
- порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України;
- початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону;
- не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону;
- у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду;
- у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом.
- майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
Статтями 45, 49 Закону України "Про іпотеку" встановлені особливості залишення нереалізованого майна за стягувачем, який є іпотекодержателем. А саме, передбачене його право придбати предмет іпотеки вже після визнання перших торгів такими, що не відбулися, за початковою ціною продажу. Придбання предмета іпотеки іпотекодержателем у такому випадку оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися. Строк для вчинення таких дій обмежений десятьма днями з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися
Інших особливостей для придбання іпотекодержателем предмета іпотеки вимоги Закону України "Про іпотеку" не встановлюють.
Виходячи з наведених положень чинного законодавства, іпотекодержатель за бажання має право придбати нереалізований на перших електронних торгах предмет іпотеки за початковою ціною продажу шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У разі якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом, він зобов'язаний попередньо внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь.
Як встановлено судом, загальна сума вимог відповідача 1., яка підлягала стягненню за виконавчими написами нотаріуса №№ 704 і 705 від 27 березня 2017 р., становила 154.112.365,88 грн.
Посилання відповідача 1. щодо більшого розміру його вимог до боржника, у т.ч. на підставі виконавчих написів нотаріуса №№ 779 та 780 від 22 травня 2017 р. про примусове стягнення загалом 119.813.873,24 грн., виконання яких здійснювалося в межах зведеного виконавчого провадження № 53999200, є необгрунтованими виходячи з наступного.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до вимог ст. 18 ЦК України захист цивільних прав може здійснюватися нотаріусом.
З матеріалів справи слідує, що вищевказані написи нотаріуса були вчиненні за кредитним договором № 876/31/1 від 4 листопада 2014 р. між сторонами, який нотаріально посвідчений не був.
Відповідно до вимог ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та чинного станом на час видачі цих нотаріальних написів Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 р., стягнення заборгованості на підставі виконавчих написів за такими документами не провадиться.
За всіма обставинами відповідач 1., який звертався за вчиненням таких нотаріальних дій, не міг не знати про положення законодавства, що регулює ці відносини.
Зі змісту виконавчих написів від 22 травня 2017 р. слідує, що звертаючись за безспірним стягненням до нотаріуса, стягувач заявив про поверенння частини кредиту, що залишилася, сплати належних процентів, неустойки та сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, безспірне стягнення яких вже було допущене на підставі виконавчих написів нотаріуса, вчинених 27 березня 2017 р. та зареєстрованих в реєстрі за №№ 704 і 705.
Наступне пред'явлення зазначених виконавчих написів до примусового виконання органом державної виконавчої служби свідчить про зловживання відповідачем 1. наданими йому правами кредитора та іпоткодержателя, оскільки фактично спрямовувалися на безпідставне завищення забезпечених іпотекою вимог.
Крім того, рішенням господарського суду м. Києва від 18 вересня 2019 р. у справі № 910/10374/17, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 21 вересня 2021 р., виконавчі написи нотаріуса №№ 779 та 780 від 22 травня 2017 р. визнані такими, що не підлягають виконанню.
Решта доводів відповідача 1. щодо розміру його забезпечених вимог суперечать вимогам чинного законодавства в охоронних правовідносинах щодо обсягу прав кредитора, який заявив про дострокове повернення частини кредиту та сплати процентів.
Згідно з протоколом проведення електронних торгів № 2576655 від 22 травня 2017 р., звітом про незалежну оцінку вартості майна від 18 квітня 2017 р., проведеної Приватним підприємством "Консалтингова група "Арго-Експерт", початкова ціна продажу предмета іпотеки становила 172.653.000 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 22 серпня 2017 р. у справі № 911/2798/16, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2017 р. та Верховного Суду від 3 квітня 2018 р., встановлено той факт, що вартість набутого відповідачем 1. у власність майна становить 339.449.157 грн.
Таким чином, розмір забезпечених вимог іпотекодержателя був меншим за початкову ціну, визначену на час проведення електронних торгів.
Отже, за наявності наміру придбати предмет іпотеки, іпотекодержатель був зобов'язаний попередньо внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь.
Доказів внесення відповідачем 1. належної для покриття різниці суми до придбання предмета іпотеки суду не надано.
Постановою Верховного Суду від 8 вересня 2021 р. у справі 826/7243/17 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", визнано протиправною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича при примусовому виконанні виконавчих написів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О.С. від 27 березня 2017 року, зареєстрованих за номерами №№704, 705, у межах виконавчих проваджень №53731207 та №53995297, об'єднаних надалі у зведене виконавче провадження №53999200, яка полягає у не направленні на адресу боржника документів виконавчих проваджень (у тому числі прийнятих в його межах постанов). Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича, які вчинені у межах виконавчого провадження №53731207, у частині передачі на реалізацію на електронних торгах належного боржнику майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 1) рибного ярмарку та комплексу по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», який складається з: адміністративного корпусу «А» площею 1237,2 кв.м.; рибного ярмарку «Б» площею 2983,0 кв.м.; комплексу по зберіганню продуктів харчування «В» площею 16522,2 кв.м.; насосної підстанції «Г» площею 37,5 кв.м. та механічної майстерні «Д» площею 128,7 кв.м.; 2) земельної ділянки площею 2,500 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0001, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівка сільська рада; 3) земельної ділянки площею 2,500 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0002, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада. Визнано протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича, які винесені у межах виконавчих проваджень №53731207, №53995297, об'єднаних надалі у зведене виконавче провадження №53999200, після їх відкриття, а саме: 1) постанову про арешт майна боржника від 7 квітня 2017 року ВП №53731207; 2) постанову про опис та арешт майна боржника від 12 квітня 2017 року ВП №53731207; 3) постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 13 квітня 2017 року ВП №53731207; 4) постанову про закінчення виконавчого провадження від 16 червня 2017 року ВП №53731207; 5) постанову про стягнення виконавчого збору від 16 червня 2017 року ВП №53731207; 6) постанову про арешт майна боржника від 22 травня 2017 року ВП №53995297; 7) постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 22 травня 2017 року ВП №53995297; 8) постанову про закінчення виконавчого провадження від 16 червня 2017 року ВП №53995297; 9) постанову про стягнення виконавчого збору від 16 червня 2017 року ВП №53995297.
У силу вимог ст. 75 ГПК України встановлені вищезгаданими судовими рішеннями, які набрали законної сили, обставини у справах за участю учасників даної справи та стосовно них не потребують повторного доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обв'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути як правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України), так і інші юридичні факти (п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно з ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України).
За ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Оскільки до часу внесення іпотекодержателем на рахунок органу державної виконавчої служби покриття різниці між вартістю предмета іпотеки та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, придбання цього майна було неможливим, то державний виконавець був не вправі складати акт про реалізацію предмета іпотеки.
Відповідно до ч. 8 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" за рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.
Таким чином, порушення іпотекодержателем та державним виконавцем вимог закону про попереднє внесення покриття різниці для придбання предмета іпотеки порушило права позивача як іпотекодавця під час відчуження його власності.
Враховуючи, що придбання предмета іпотеки іпотекодержателем проведене з порушенням вимог ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 49 Закону України "Про іпотеку", через що підстави для видачі нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів були відсутні, то заявлені вимоги про визнання іх недійсними відповідно до вимог ст. 16, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підлягають задоволенню.
Доводи відповідачів про сплив встановленого ст. 48 Закону України "Про іпотеку" тримісячного строку позовної давності до часу звернення позивача в суд з указаним позовом є безпідставними, оскільки заявлений позов стосується не оскарження результатів прилюдних торгів, а законності застосування правових наслідків визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися.
Тому до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність у три роки.
Відповідно до вимог п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які набрали чинності 2 квітня 2020 р. до спливу строку позовної давності у спірних відносинах, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З урахуванням наведення подання позвачем в суд даного позову здійснене 5 жовтня 2020 р. в межах строку позовної давності.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідачів 1., 2., понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на них.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" м. Києва задовольнити.
Визнати недійсним акт державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 53999200/24 про реалізацію предмета іпотеки від 23 травня 2017 р.
Визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (про реалізацію предмета іпотеки) від 24 травня 2017 р., видане приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвою І.А., зареєстроване в реєстрі за № 2178.
Стягнути з Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г, код 00032129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (04086, м. Київ, вул. О.Теліги, 41, код 37075024) 2102 грн. витрат по оплаті судового збору.
Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код 00015622) на Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (04086, м. Київ, вул. О.Теліги, 41, код 37075024) 2102 грн. витрат по оплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
Повне судове рішення складене 27 жовтня 2021 року.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар