ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
21.10.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/250/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сав'юка Дмитра Олександровича
про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 97080,48грн.
за участю:
від позивача: Сапіга М.М.
від відповідача: Сав"юк Д.О.
встановив, що Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Сав'юка Дмитра Олександровича про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 114 080 грн. 54 коп.
Ухвалою суду від 29.03.21 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням, відзиву на позовну заяву, а також на заяви по суті справи протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи необхідність встановлення реального розміру заборгованості відповідача, ухвалою від 17.05.21 суд постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначив підготовче засідання на 01.06.2021.
Оскільки ухвалою суду від 17.05.21 суд апеляційної інстанції витребував матеріали справи №909/250/21, 24.05.21 суд зупинив провадження у справі № 909/250/21 до перегляду Західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.21 і повернення матеріалів справи до Господарського суду Івано-Франківської області.
Ухвалою від 16.07.21 суд поновив провадження у справі №909/250/21 та призначив підготовче засідання на 26.08.21, за наслідками якого суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розглдяу по суті на 07.09.21, про що постановив ухвалу, занесену до відповідного протоколу судового засідання.
Ухвалами від 07.09.21 та 21.09.21, занесеними до відповідних протоколів судових засідань, суд відкладав розгляд справи по суті відповідно на 21.09.21 та 21.10.21.
Заявами вх.№13801/21 від 16.08.21, вх.№15887/21 від 21.09.21 та вх.№15176/21 від 29.09.21 позивач зменшив розмір позовних вимог.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
За змістом ч.3ст.201 ГПК України з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
З протоколу судового засідання від 07.09.21 вбачається, що розгляд справи по суті розпочато.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що заява про зменшення позовних вимог вх.№13801/21 від 16.08.21 подана у встановлені строки, суд приймає вказану заяву до розгляду. Заяви про зменшення позовних вимог вх.№15887/21 від 21.09.21 та вх.№15176/21 від 29.09.21 до розгляду не приймаються, оскільки подані позивачем після початку розгляду справи по суті.
Таким чином, предметом спору у справі є стягнення з відповідача 97080,48грн. заборгованості.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивує порушенням відповідачем договірних зобов"язань, встановлених кредитним договором, та обґрунтовані приписами ст.525, 526, 610, 612, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України. Зокрема, вказує на те, що згідно умов договору №011/0034/101522 Банк надав Позичальнику можливість використання кредитної лінії з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, шляхом здійснення платежів в межах Поточного ліміту з Рахунку у разі відсутності (недостатності) на Рахунку грошових коштів, максимальний ліміт Кредиту за Договором складає 100000,00 гривень. Зауважує, що всупереч вимогам п.5.1., п. 5.2., п. 5.3. Кредитного договору відповідач не виконував взяті на себе договірні зобов'язання, а саме не здійснював щомісячного погашення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитним коштами, у зв'язку з чим станом на 19.10.21 заборгованість відповідача перед позивачем становить 92178,64грн.
Позиція відповідача.
Проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві вх.№5531/21. Зокрема, вказав на те, що порушення відповідачем умов договору( перевищення ліміту за кредитною картою) мали об"єктивний характер та зумовлені обставинами непереборної сили(форс-мажорними обставинами), зокрема, поширенням коронавірусної інфекції та віднесенням Івано-Франківської області до "червоної зони". В обгрунтування заперечень проти позову посилався на ст.617 Цивільного та ст.218 Господарського кодексів України та ст.141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та подав суду довідку Снятинського відділення АТ"Райффайзен Банк" №Д5-370/61-35 від 19.10.21, згідно якої заборгованість по кредиту становить 91094,40грн.
Обставини справи. Оцінка доказів.
07.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого згідно витягу зі статуту за всіма юридичними правами та обов'язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», найменування якого змінено на Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ (далі по тексту - Позивач, Банк, Кредитор) та Фізичною особою-підприсмцем Сав'юком Дмитром Олександровичем (далі по тексту - Відповідач, Боржник, Позичальник) укладено Кредитний договір № 011/0034/101522 (далі по тексту - Кредитний договір, Догові, Кредит), згідно умов якого Банк надав Позичальнику можливість використання кредитної лінії з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, шляхом здійснення платежів в межах Поточного ліміту з Рахунку у разі відсутності (недостатності) на Рахунку грошових коштів. Максимальний ліміт Кредиту за Договором складає 100000,00 гривень. На дату укладення Договору Поточний ліміт Кредиту складає 32000,00 гривень(п.1.1 Договору).
Перед укладенням та підписанням Кредитного договору Позичальник звернувся до Банку із Заявою-анкетою на встановлення кредитного ліміту до поточного рахунку Кредитної лінії (для фізичної особи-підприємця), де підтвердив намір отримати кредит, зазначивши суму кредитування та зазначив мету, тобто цільове використання кредиту.
Своїм підписом під відповідним документом ФОП Сав'юк Дмитро Олександрович засвідчив, що отримав всю інформацію, передбачену ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», зазначена інформація для позичальника є доступною, повною та достатньою для правильного розуміння суті фінансових послуг, що надаються/пропонуються Банком, умови запитуваного кредитування є зрозумілими, відповідають інтересам останнього, є розумними та справедливими, що підтверджується копіями заяви-анкети на встановлення кредитного ліміту до поточного рахунку Кредитної лінії (для фізичної особи-підприємця) від 23.10.12 року та опитувальника для клієнта фізичної особи-підприємця від 03.09.19.
Відповідно до умов п.1.4. Кредитного договору Кредитор надав Позичальнику кредит для його подальшого використання за цільовим призначенням, що підтверджується копіями Заяви про відкриття поточного рахунку від 31.10.2012 року та 23.10.2012 року, Договору про відкриття та ведення поточного рахунку від 07.11.2012 року та Виписки по рахунку.
Згідно умов п. 2.1. Кредитного договору Сторони дійшли згоди, що протягом всього строку фактичного користування Кредитом Позичальник зобов'язується щомісячно сплачувати Кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 30 % річних.
Нарахування процентів здійснюється на щоденний залишок заборгованості по Кредиту, зменшений на суму операцій, для яких діє Пільговий період, за строк фактичного користування Кредитом. Таке нарахування здійснюється щомісяця (п. 2.3. Кредитного договору).
Відповідно до умов п. 5.1. Кредитного договору, Позичальник зобов'язався виконати зобов'язання за Кредитним договором (в т. ч. здійснити погашення Кредиту, сплатити проценти, комісії, пеню, штрафи, неустойку та інші платежі) в порядку, визначеному Кредитним договором.
Згідно умов п. 5.2., п. 5.3. Кредитного договору, Позичальник зобов'язався до 10 (десятого) числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладення Договору) Датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на Рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов'язкового платежу в сумі не менше 15 (п'ятнадцяти) відсотків від залишку заборгованості за Кредитом на Дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами Кредитора.
Окрім того, Позичальник, відповідно до ст.10 Кредитного договору засвідчив та гарантував, що на момент укладення Договору володів достатнім рівнем плато- та кредитоспроможності, має всі повноваження для укладення та виконання умов Кредитного договору та не існує жодної з обставин Дефолту, визначених ст. 8 Кредитного договору. До укладення договору останній отримав всю необхідну інформацію, передбачену ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», дана інформація - достатня для правильного розуміння та доступною, умови Договору зрозумілі та відповідають інтересам Позичальника, є розумними та справедливими.
Позичальник також засвідчив, що всі ризики, пов'язані з істотною зміною обставин, з яких він виходив при укладенні Договору та/або Договорів забезпечення, останній приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання Позичальником Кредитного договору, Договорів забезпечення, а також не є підставою для невиконання своїх кредитних зобов'язань.
Проте, всупереч вимогам п. 5.1., п. 5.2., п. 5.3. Кредитного договору ФОП Сав'юк Дмитро Олександрович не виконував взяті на себе договірні зобов'язання, а саме не здійснював щомісячного погашення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитним коштами, у зв'язку з чим станом на 19.10.21 заборгованість відповідача перед позивачем становить 91094,40грн., що підтверджується довідкою Снятинського відділення АТ"Райффайзен Банк" №Д5-370/61-35 від 19.10.21 та не заперечується відповідачем.
У відповідності до чинного законодавства України та умов і приписів Кредитного договору АТ «Райффайзен Банк Аваль» вживались заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення Вимоги про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором Позичальнику за Вих. № 114/5-202883 від 24.11.2020 року, надавши можливість протягом 30 календарних днів добровільно врегулювати заборгованість за Кредитним договором. Однак, у визначені Кредитором строки дана вимога не виконана.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Зі змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
В силу приписів статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Укладений між сторонами у справі Договір є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
П. 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( п. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно умов п. 5.2., п. 5.3. Кредитного договору, Позичальник зобов'язався до 10 (десятого) числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладення Договору) Датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на Рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов'язкового платежу в сумі не менше 15 (п'ятнадцяти) відсотків від залишку заборгованості за Кредитом на Дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами Кредитора.
Отже, з укладенням Кредитного договору у Позичальника виник обов'язок повернути Банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах, встановлених п. 5.1., п. 5.2., п. 5.3. Кредитного договору.
Проте, всупереч вимогам п. 5.1., п. 5.2., п. 5.3. Кредитного договору ФОП Сав'юк Дмитро Олександрович не виконував взяті на себе договірні зобов'язання, а саме не здійснював щомісячного погашення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитним коштами, у зв'язку з чим станом на 19.10.21 заборгованість відповідача перед позивачем становить 91094,40грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та довідкою Снятинського відділення АТ"Райффайзен Банк" №Д5-370/61-35 від 19.10.21, та не заперечується відповідачем.
Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (Постанова від 23.09.2019 року у справі № 910/10254/18 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду та у Постанові від 30.08.2019 року у справі №353/614/15 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежного виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість ним виконання свого грошового зобов'язання.
Окрім того, за змістом ст. 526 та ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого суб'єкта - кредитора, зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом.
Враховуючи, що вимоги Банку та взяті позичальником зобов'язання за Кредитним договором в добровільному порядку не виконані, у відповідності до ч. 2 ст. 530 та ст.1050 ЦК України Кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Суд встановив факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо сплати суми кредиту та відсотків за користування кредитом, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 91094,40грн. заборгованості є обґрунтованими.
Висновок суду.
З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже сторони, звертаючись до суду, повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 91094,40 грн. на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується документально, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Посилання відповідача на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), зокрема, поширення коронавірусної інфекції та віднесення Івано-Франківської області до "червоної зони" судом відхиляються з огляду на наступне.
Згідно частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
В матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження доводів відповідача про те, що саме наведені ним обставини стали підставою невиконання ним прийнятих на себе договірних зобов"язань.
В матеріалах справи відсутні також докази звернення відповідача до позивача щодо розстрочення(відстрочення) обумовлених договором платежів на час напруженої епідемічної ситуації.
Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини слід зазначити, що законодавство визначає форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), як надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Визначення форс-мажору закріплене в декількох нормативно-правових актах. Однак оскільки лише торгово-промислові палати України (ТПП) віднесені законодавством України до органів, наділених повноваженнями засвідчувати форс-мажор, то логічно буде застосовувати визначення форс-мажору, яким керуватиметься ТПП при його засвідченні. COVID-19 сам собою не є форс-мажором. Ним є карантин, введений постановою Кабінету Міністрів України.
Водночас, незважаючи на те, що карантин був віднесений до переліку форс-мажорних обставин, це не означає автоматичне звільнення суб'єктів господарювання від відповідальності. Вони мають довести, що порушення зобов'язання (умов договору) сталося внаслідок запроваджених обмежень.
Втім, твердження відповідача не можуть однозначно засвідчувати неможливість виконання ним договірних зобов"язань відповідно до мети договору, а отже наведені відповідачем обставини не є абсолютною самостійною підставою для звільнення від виконання зобов"язань.
З огляду на те, що відповідач не довів існування обставин неможливості виконання ним прийнятих на себе договірних зобов"язань та наявності обставин непереборної сили, їх надзвичайний характер тощо, суд висновує про те, що відповідач допустив порушення грошового зобов'язання та прострочення його виконання.
В контексті наведеного, позов підлягає до задоволення частково, у встановленому судом розмірі - 91094,40грн.
Щодо 5986,08грн. заборгованості провадження у справі слід закрити на підставі ч.2ст.231 ГПК України у зв"язку із відсутністю предмета спору з огляду на погашення відповідачем заборгованості у вказаному розмірі.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2270,00 гривень.
З огляду на часткове задоволення позову, враховуючи, що спір виник внаслідок нерпавильних дій відповідача, приймаючи до уваги приписи ч.9ст.129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у повному обсязі.
Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
частково задовольнити позов Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до фізичної особи-підприємця Сав'юка Дмитра Олександровича про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 97080,48грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сав'юка Дмитра Олександровича (Івано-Франківська область, Снятинський район, м.Снятин, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (м.Київ, вул.Лєскова,9, код ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за Кредитним договором № 011/0034/101522 від 07.11.2012 року у сумі 91094,40(дев"яносто одна тисяча дев"яносто чотири гривні сорок копійок) та витрати по сплаті судового збору у сумі 2270,00(дві тисячі двісті сімдесят гривень).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті провадження у справі закрити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.10.2021
Суддя П. Я. Матуляк