Справа № 766/24881/19
н/п 2/766/6413/21
01 жовтня 2021 року м.Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Єпішина Ю.М.,
секретар судового засідання Крайнюк А.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні в порядку загального провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у м.Херсоні ради про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у м.Херсоні ради про відшкодування моральної та матеріальної шкодив якому просив стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 14875,50грн., та майнову шкоду у розмірі 2850,00грн. Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що, позивачу була нарахована субсидія на житлово-комунальні послуги. З квітня 2017 року по квітень 2018 року позивачу скасовано субсидію і у нього утворився борг. Позивачем знову подано документи на призначення субсидії, але субсидію не призначено, причини не повідомлено та у позивача борг зріс майже вдвічі. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 07.06.2019 року визнано дії УПСЗН щодо скасування субсидії та відмови в призначенні субсидії незаконними. Згідно відповіді Департаменту соціального захисту населення ХОДА, позивача запевнили, що 09.08.2019 року позивачу призначено субсидію з квітня 2017 року по квітень 2018 року в сумі 4179,14грн., яку позивач отримає разом із пенсією у вересні 2019 року. Позивач зазначає, що при отриманні пенсії субсидію він не отримав. УПФ позивача повідомлено, що жодних документів для виплати субсидії позивачу до УПФ не надходило. Департаментом СЗН ХОДА повідомлено, що нараховані виплати позивач отримає в Ощадбанку. Після чого позивач здав документи для призначення субсидії на 2019-2020 роки. Позивач зазначає, що йому субсидію не призначено, жодного повідомлення про призначення субсидії позивачем не отримано. Позивач вважає бездіяльність керівництва УПСЗН протиправною, на підставі чого позивач змушений звернутись до суду з вказаним позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Єпішина Ю.М., від 21.02.2020 року, прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.
27.03.2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву.
Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Єпішина Ю.М., від 08.05.2020 року, замінено відповідача начальника управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у м.Херсоні ради Ігнатенко Наталію Валеріївну на належного Управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у м.Херсоні ради, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 08.11.2016 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до УПСЗН з заявою про призначення житлової субсидії. В заяві, окрім іншого, позивачем зазначено, що він користується житлово-комунальними послугами з централізованого постачання холодної води.
Рішенням УПСЗН від 04.01.2017 року за вказаною заявою позивачу ОСОБА_1 , призначена субсидія на період з листопада 2016 року по квітень 2017 року включно.
Рішенням комісії з питань призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого побутового палива №38 від 23.11.2017 року (згідно витягу з протоколу) вирішено призначити позивачу ОСОБА_1 , субсидію з 01.05.2017 року по квітень 2018 року включно.
Відповідно до листа Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації від 15.03.2019 року №08-421-20, 04.05.2018 року після надходження до УПСЗН в електронному вигляді інформації про нарахування та заборгованість по особовому рахунку позивача здійснено коригування раніше призначеної субсидії - знято нараховані кошти на послугу водопостачання та оскільки по МКП "ВУВКГ" станом на 01.05.2017 року існував борг в розмірі 362,26 грн. і не було документального підтвердження сплати заборгованості або укладеного договору про його реструктуризацію, призначену субсидію з 01.05.2017 року було відмінено.
01.10.2018 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до УПСЗН з заявою про призначення житлової субсидії. Рішенням відповідача від 07.12.2018 року в задоволенні заяви відмовлено. Субсидію з 01.10.2018 року не призначено з підстав наявності боргу по оплаті за житлово-комунальні послуги.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року, справа №540/664/19, позов ОСОБА_1 до Корабельної районної у місті Херсоні ради в особі начальника управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у м. Херсоні ради Ігнатенко Наталії Валеріївни про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у м. Херсоні ради щодо відміни раніше призначеної ОСОБА_1 , на період з травня 2017 року по квітень 2018 року (включно) житлової субсидії. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у м. Херсоні ради поновити надання житлової субсидії ОСОБА_1 , на період з травня 2017 року по квітень 2018 року (включно). Визнано протиправним та скасовано рішення Управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у м. Херсоні ради від 07.12.2018 року, яким ОСОБА_1 , відмовлено в призначенні житлової субсидії з 01 жовтня 2018 року. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у м. Херсоні ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , про призначення житлової субсидії від 01.10.2018 року. Рішення набрало законної сили.
Рішенням комісії від 31.10.2019 року № 33 позивачу призначено субсидію з 01.10.2018 року по факту споживання житлово-комунальних послуг з 01.10.2018 - 31.01.2019 року (термін дії 534 постанови КМУ) та з 01.02.2019-30.04.2019 року на соціальну норму. Відповідно до рішення комісії управлінням надано запити до організацій/надавачів житлово-комунальних послуг про надані послуги. Після отримання всіх відповідей 08.01.2020 року ОСОБА_1 призначено субсидію на період з 01.10.2018 по 30.04.2019рр. у розмірі за весь період 4599,23грн. З урахуванням виплати субсидій за період 01.10.2018 по 30.04.2019 та діючої субсидії з жовтня 2019 року сума субсидії перевищила 5000 тисяч грн., тому сама була розбита на два платежі так як позивач ОСОБА_1 , мав право на готівкову виплату субсидії.
Відповідно до п. 101 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою КМУ від 21.10.1995 року №848, якщо сума призначеної житлове субсидії перевищує 5 тисяч гривень на місяць, її виплата здійснюється грошовій безготівковій формі.
Оскільки позивачу в січні 2020 року було призначено субсидію на період з 01 жовтня 2019 року по 30 квітня 2020 року в готівковій формі, а сума коштів до виплати у лютому складається з розміру субсидій за жовтень 2019 року-січень 2020 року та 2018-2019рр., не може перевищувати 5000грн., для виплати готівкою, виплата субсидії за 2018-2019 рік була розділена на частини: 1 частина виплачена в лютому, а друга частина буде виплачена поточним призначенням субсидії в квітні, оскільки позивач бажав отримувати кошти готівкою, що вбачається з позовної заяви та з пояснень позивача в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 2850,00грн., не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки повністю спростовуються доказами наданими представником відповідача в судовому засіданні.
Щодо заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 14875,50грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ N 2 від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства.
Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму ВС України від 31.05.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами до пункту 9, внесеними постановою від 25.05.2001 р. N 5), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до роз'яснень, наданих Пленумом ВС України, моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативних наслідків.
На думку суду, позивачем взагалі не доведено належними і допустимими доказами факт заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, а також не доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням відповідача і виникненням у позивача душевних переживань, порушення звичного ритму життя, нервових переживань.
Згідно із ст. 4 ч. 1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ч. 1 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності із положеннями ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними (ст. ст. 77, 78, 79 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять та позивачем не надано належних та допустимих доказів незаконності дій відповідача, внаслідок чого позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 1166 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76-83, 89, 141, 229, 263-265, 267, 288, 352, 354 ЦПК України, суд,
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у м.Херсоні ради про відшкодування моральної та матеріальної шкоди - відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Херсонського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.М.Єпішин