Справа № 658/4307/19
(провадження № 2/658/53/21)
19 травня 2021 року м. Каховка Херсонської області
Каховський міськрайонний суд Херсонської області
в складі головуючого судді Марків Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Філімонової О.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
у відкритому судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: державний нотаріус Каховської міської державної нотаріальної контори Херсонської області Гладушко Костянтин Вікторович, про визнання довіреності та договору дарування недійсними,
встановив:
Позивач звернулася до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з позовом про визнання довіреності та договору дарування недійсними.
В позовній заяві (а.с. 3 - 7) викладено наступну позицію.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_6 . Батькові позивача на праві приватної власності належала квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 є ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .
З постанови державного нотаріуса позивачу стало відомо, що зазначена квартира на час смерті ОСОБА_6 не належала йому.
12 травня 2017 року державним нотаріусом було посвідчено довіреність на представництво інтересів ОСОБА_6 ОСОБА_5 , на підставі якої 01 червня 2017 року ОСОБА_5 уклав договір дарування зазначеної нерухомості.
Вважає, що вказана довіреність та договір дарування були видані з порушенням вимог цивільного законодавства.
Так, батько позивача з 1996 року хворіє, в 2017 році його стан погіршився, він постійно перебував у пригніченому стані, був дратівливим, втрачав пам'ять, не міг самостійно пересуватися, намагався вчинити самогубство, внаслідок якого 30 травня 2017року йому було ампутовано пальці рук. Батько потребував постійного стороннього догляду.
За наведених обставин зазначила, що в момент видачі вказаної довіреності батько позивача перебував у тяжкому психоемоційному та фізичному стані, через що помилявся щодо природи і обсягу повноважень, наданих представнику.
Крім того, вказувала на те, що за життя батько неодноразово висловлювався про те, що належну йому квартиру порвіну успадкують дочки.
Також вважає, що в порушення вимог ст. 238 ЦК України, ОСОБА_5 під час укладання договору дарування діяв фактично у власних інтересах, оскільки нерухомість була відчужена на користь його дружини ОСОБА_4 .
За вказаних обставин позивач просила визнати недійсними довіреність від 12травня 2017 року за реєстром № 444 від імені ОСОБА_6 на ОСОБА_5 та договір дарування серії та номер 550, укладений 01 червня 2017 року та посвідчений державним нотаріусом Каховської нотаріальної контори Гладушком К.В.
Відповідачами поданий відзив, який містить наступні заперечення проти позову.
Доводи позивача про те, що хвороба ОСОБА_9 не давала змоги йому усвідомлювати свої дії та призвела до помилки щодо природи та обсягу надання повноважень представнику, не доведені належними доказами. Натомість, видаючи вказану довіреність, ОСОБА_6 усвідомлював та достовірно знав про те, що відповідач ОСОБА_5 здійснить від його імені правочин - договір дарування на ім'я ОСОБА_4 , оскільки саме так він хотів розпорядитися своєю власністю.
З січня 2017 року ОСОБА_6 не міг самостійно пересуватися. За ним здійснювали догляд наймані робітниці, грошову винагороду яким сплачувала відповідач ОСОБА_4 . З приводу вживання алкоголю батьком зазначені особи не повідомляли, в його квартирі взагалі не було спиртних напоїв.
Таким чином вважають, що видана довіреність на ім'я ОСОБА_5 та укладений договір дарування є законними, підстав для визнання їх недійсними відсутні.
В судовому засіданні позивач на задоволенні позову наполягала в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві.
Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що всі обставини спірних правовідносин повно викладено в позові. Зауважила, що довіреністю, видану ОСОБА_10 , слід визнати недійсною у зв'язку з тим, що він діяв в тяжкому стані, був хворий, обманутий відповідачами, не в повній мірі розумів правову природу вчинюваного ним правочину. Крім того, дії ОСОБА_6 не відповідали його позиції щодо розпорядження квартирою, яка висловлювалася ним за життя.
Зважаючи на це представник позивача просила визнати довіреність та укладений договір дарування недійсними, з підстав викладених в позові.
Представник відповідачів в судовому засіданні повідомила, що заперечення проти позову повно викладено у відзиві. Зазначила, що ОСОБА_6 самостійно не міг збирати документи для оформлення договору дарування, тому ним було прийнято рішення про видачу довіреності ОСОБА_5 .
Третя особа - державний нотаріус Каховської державної нотаріальної контори Херсонської області Гладушко К.В. в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Будь яких заяв та клопотань від нього не надходило.
Вимоги не підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , зігдно до свідоцтвом про право власності на житло, виданого 13 грудня 1993 року, належала на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 (а.с. 99).
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13 травня 2017 року, виданим державним нотаріусом Каховської міської державної нотаріальної контори Херсонської області Гладушко К.В., спадкоємцем ОСОБА_11 (спадкове майно - 2/3частки квартири АДРЕСА_3 ) є її чоловік ОСОБА_6 (а.с. 100).
12 травня 2017 року ОСОБА_6 видано довіреність ОСОБА_5 , яка посвідчена державним нотаріусом Каховської міської державної нотаріальної контори Гладушко К.В. Відповідно до її змісту, довіритель видав довіреність на ведення справ по оформленню своїх спадкових прав щодо будь якого майна, що залишилося після смерті його дружини - ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також на дарування ПензіІ.Д. квартири АДРЕСА_3 . З цією метою ОСОБА_5 було надано право бути представником ОСОБА_6 , зокрема в нотаріальній конторі, органах технічної інвентаризації, органах державної реєстрації права власності на нерухоме майно, крім того вчиняти від його імена усі процесуальні дії, подавати та підписувати всі документи, необхідні для виконання повноважень, одержувати необхідні документи та довідки, підписувати договір дарування (а.с. 94, 94зв.).
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, довіреність від 12 травня 2017 року від імені ОСОБА_6 зареєстрована у реєстрі нотаріальних дій за № 444 (а.с. 96).
Відповідно до медичної картки стаціонарного хворого № 3435/647, ОСОБА_6 госпіталізовано 29 травня 2017 року о 12.20 год до хірургічного відділення Каховської ЦРЛ, а виписано 07 червня 2017 року о 11.00 год. Госпітазований в стаціонар через 19днів після початку захворювання, одержання травм. Діагноз - елетротравма, некроз пальців обох кістей (а.с. 14).
Відповідно до укладеного 01 червня 2017 року договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Каховського міської державної нотаріальної контори Херсонської області Гладушком К.В., ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_6 на підставі довіреності від 12 травня 2017 року, передав у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 97 - 98). На останньому аркуші договору дарування від 01 червня 2017 року у графі «представник дарувальника» міститься підпис ОСОБА_5 та підпис ОСОБА_4 у графі «обдаровуваний», а також надпис про те, що повноваження представника, належність дарувальнику часток квартири нотаріусом перевірено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер у віці 87 років, про що свідчить свідоцтво про смерть, видане Каховським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (а.с. 11).
ОСОБА_13 є дочкою ОСОБА_6 про що свідчать свідоцтво про народження, свідоцтво про укладення шлюбу (а.с. 8, 9).
Постановою державного нотаріуса Каховської міської державної нотаріальної контори Херсонської області від 03 травня 2018 року, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_3 , після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказана постанова мотивавана тим, що зазначена квартира, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не належить спадкодавцю - ОСОБА_14 , а знаходиться у власності іншої особи (а.с. 13, 13 зв.).
Позивач ОСОБА_1 , допитана в судовому засіданні в якості свідка, пояснила, що за життя її батьки завжди казали, що діти порівну успадкують їх житло. Після смерті матері батько знаходився у пригніченому стані.
На початку 2017 року стан здоров'я батька погіршився, він вже не виходив з квартири, а згодом не міг самостійно пересуватися навіть по квартирі, постійно лежав, мав поганий слух. До травня 2017 року за ним доглядала сиділка, проте між нею та відповідачем ОСОБА_4 виник конфлік, внаслідок якого сиділка звільнилася. Сестра знайшла нову сиділку. 29 квітня 2017 року ОСОБА_1 була змушена відвезти батька до лікарні, у зв'язку з отриманим елетроопіком, де його того ж дня госпітолізували, провели оперування кінцівок рук. Вартість лікування оплачувала позивач. В травні вона з батьком час від часу телефонували один одному, спілкувалися, проте батько в розмовах не згадував про нотаріуса, його запрошення до помешкання, або оформлення будь-яких документів. Батько завжди наголошував, що у випадку його смерті квартиру буде поділено порівну між його дочками. На обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога батько не перебував.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка відповідач ОСОБА_4 пояснила, що відносини в родині стали напружені після смерті матері. Про неприязні відносини з сестрою свідок батьку не розповідала.
До батька свідок приїздила тричі на рік в січні, травні, серпні. З січня 2017 року ОСОБА_6 почав скаржитися на біль в ногах, став погано пересуватися, у зв'язку з хворобою його пенсії не вистачало на життя. Довелося винаймати сиділок, працю яких оплачувала вона.
Спілкувалися з батьком кожного дня по телефону після від'їзду в січні 2017 року, в нього був завжди ясний розум, незважаючи на постійний біль.
Наприкінці квітня 2017 року свідок разом з чоловіком приїхали до м. Каховка відвідати батька та проживали в його квартирі.
09 травня 2021 року свідок майже весь день була відсутня в квартирі батька, його телефонної розмови із сестрою не чула. Прийшла ввечері того ж дня, настрій у батька був гарний. Під час відвідування батька після 09 травня 2017 року помітила, що у батька травмована рука (яка саме не пам'ятає), однак він запевнив, що медичної допомоги не потребує та травма його не турбує, тому лікаря свідок не викликала та за медичною допомогою не зверталася. Батько пояснив, що травми отримав здійснюючи ремонт радіоприймача.
Під час однєї із бесід батько підняв тему спадкування та повідомив свідку, що у випадку його смерті квартира буде належати ОСОБА_4 , пояснюючи це тим, що ОСОБА_1 отримала кошти від продажу їх дачі та має свою квартиру, яка дісталася їй у спадок від тітки.
Після травневих свят приблизно 10-12 травня 2017 року, точної дати не пам'ятає, поїхала до Києва. З батьком залишили сиділку - ОСОБА_15 , якій свідок віддала один з п'яти комплектів ключів від квартири батька.
Про оформлену довіреність ОСОБА_6 на її чоловіка дізналася коли вже приїздили до батька вдруге наприкінці травня 2017 року.
Батько мав контакти державного нотаріуса, якому й зателефонував та запросив додому. Яким чином відбувалося оформлення довіреності не знає.
Допитаний в якості свідка відповідач ОСОБА_5 в судовому засідання поянив, що разом з дружиною приїхали до м. Каховка на травневі свята 2017 року відвідати батька дружини.
Психічний стан ОСОБА_6 , на думку свідка, був задовільним, він міг спілкуватися з оточуючими, відповідати на запитання. Алкоголем останній не зловживав, міг випити на свята грамів 100 - 150 коньяку.
09 травня 2017 року до ОСОБА_6 приїзжали представники профсоюзу привітати зі святом.
Того ж дня, було виявлено травму рук, отриману ОСОБА_6 . Останній повідомив, що отримав травми, ремонтуючи радіоприймач, однак через несправний провід живлення був уражений струмом. Від виклику лікаря або госпіталізації до лікарня Зайцев категорично відмовлявся, тому швидку або лікаря не викликали.
Приблизно за день до приходу нотаріуса, ОСОБА_6 повідомив свідку про те, що він викликав нотаріуса та бажає вирішти питання щодо спадщини після смерті дружини, а саме зібрати необхідні документи для належного оформлення його прав, однак самостійно зробити цього не може через хворобу.
В день оформлення довіреності відповідача ОСОБА_4 в квартирі не було.
Під час оформлення довіреності свідок ознайомився з її змістом, додатково сам ОСОБА_16 пояснив, яких дій він бажає, щоб той для нього вчинив.
На виконання волі ОСОБА_6 свідок звернувся до Каховської міської ради та держаного реєстратора для отримання необхідних документів. Після отримання вказаних документів передав їх ОСОБА_6 .
Приблизно 30-31 травня 2017 року під час другого приїзду до м. Каховки свідок повідомив свою дружину про видану ОСОБА_6 на його ім'я довіреність.
Під час відвідування в лікарні ОСОБА_6 , він повідомив свідку про необхідність оформлення договору дарування у нотаріуса, для цього йому необхідно забрати з його квартири необхідні для цього документи.
Під час судового засідання свідок ОСОБА_17 надала пояснення про те, що в 2017 році проживала по сусідству з ОСОБА_6 , знала його давно, були в дружніх відносинах.
З січня 2017 року ОСОБА_6 сильно захворів, не міг самостійно пересуватися постійно лежав, в нього були постійні болі, попри це вцілому, на думку свідка, психіка ОСОБА_16 була в нормі. Вона час від часу допомогала йому, купувала продукти, відвідувала. Він час від часу просив її налити йому алкоголю, бо він так краще спить, такі прохання свідок задовольняла. Отримуваної пенсії зі слів ОСОБА_16 йому вистачало на життя та оплату праці доглядальниць.
Приблизно на початку травня 2017 року до ОСОБА_6 приїхали відповідачі та з цього часу вона віддала вийнанятій відповідачем доглядальниці ключі та не відвідувала
ОСОБА_18 2017 року зайшла відвідати ОСОБА_6 , та побачила, що його руки перебинтовані, в кімнаті знаходяться ліки. ОСОБА_6 їй пояснив, що травми рук отримав коли намагався за допомогою кабелю живлення від радіоприймача вкоротити собі віку, однак це йому невдалося з причин поганої розетки, тому він просто отримав ураження струмом.
Отриману травму лікувала сиділка, чи викликали відповідачі лікаря або швидку свідку не відомо.
Під час розмови ОСОБА_6 не розповідав їй про виклик нотаріуса додому. Щодо його волі на випадок його смерті казав, що бажає щоб його майно було розподілене порівну між його дочками.
Свідок ОСОБА_19 (племінник відповідачки ОСОБА_4 ) під час судового засідання пояснив, що ОСОБА_6 з початку 2017 року знаходився в тяжкому стані - хворів, постійно лежав.
Питання щодо спадкування квартири між сторонами справи виникло ще за життя дружини ОСОБА_6 , яка висловлювалася про те, що спадщина повинна бути розподілена порівну між дочками. Особисто ОСОБА_6 приблизно в 2016 році висловлювался про те, що заповіт складати не бажає, бо за законом квартира буде розподілена порівну.
Під час відвідування свідком дідуся в травні 2017 року побачив, що він отримав травми рук. Зайцев пояснив, що він стара людина, яка втомилася від життя, тому намагався покінчити життя самогубством, намотавши провода від живлення радіопримача на пальці рук та втсромивши вилку в розетку біля свого ліжка.
Відвідуючи ОСОБА_16 в лікарні, останній сказав свідку, що у випадку його смерті бажає щоб квартира була поділена порівну.
В судовому засідані допитана в якості свідка ОСОБА_20 пояснила, що з ОСОБА_10 знайома, зустрічалася з ним в червні 2017 року. Він не міг самостійно пересуватися постійно лежав, був пригніченим. В нього була травмована рука, з даного приводу його госпіталізували до лікарні, яким чином він травмувся свідку не відомо. Також, повідомила, що між ОСОБА_16 та позивачем були хороші відносини. ОСОБА_6 розповідав їй про те, що в лікарні його навістила друга дочка. Під час телефонної розмови між ОСОБА_16 та його дочкою, свідок чула, що останній висловлювася про те, що на випадок смерті бажає щоб його квартира була розподілена між його дочками порівну. Особисто з ОСОБА_16 щодо його останньої волі не спілкувалася.
Під час судового засідання свідок ОСОБА_21 надала пояснення про те, що з ОСОБА_16 вона знайома з 2011 року, у зв'язку з займаною посадою голови профспілки. В травні 2017 року вона разом з іншими працівниками профспілки привозили матеріальну допомогу за адресою проживання ОСОБА_6 . Під час відвідування, ОСОБА_16 самостійно не підводився, лежав, за їх допомогою вдалося його посадити. Спілкуючись він впізнав свідка, згадував та розпитував про долю своїх колег, настрій у нього був гарним, постійно посміхався, було бажання спілкуватися з оточуючими.
Свідок ОСОБА_22 під час судового засідання пояснила, що знала ОСОБА_6 . Її як колишнього медпрацівника найняла ОСОБА_23 по телефону влітку 2017 року для догляду за ним. Доглядала його близько оного місяця, приходила за місцем його проживання двічі в день зранку та ввчері на декілька годин. Потрапляла до житла за допомогою сусідки, що давала кожного разу ключі від квартира, після уходу ключі треба було повертати сусідці, та яка з її слів також догладала за ОСОБА_6 в обід. ОСОБА_6 під час її догляду був спокійним, швидко йшов на розмову, спілкувалися з ним на різні теми, зокрема про колишню роботу, життя міста та інші побутові проблеми. На думку свідка, розум ОСОБА_16 , не зважаючи на постійні болі, не був затьмарений. Її обов'язки полягали в тім, щоб робити перев'язки, змінювати постіль, приготувати їжу. ОСОБА_6 в розмовах ніколи не підіймав теми спадщини, права власності на квартиру та відносин у родині між ним та дітьми.
Згідно зі ст.ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Ст. 717 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до ч. 2 ст. 719 Цивільного кодексу України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з ч. 4 ст. 720 Цивільного кодексу України договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Ст. 244 Цивільного кодексу України передбачає, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 245 Цивільного кодексу України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
У ст. 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Під час укладення зазначеного договору дарування від імені ОСОБА_6 , ОСОБА_24 діяв на підставі довіреності, посвідченої 12 травня 2017 року державним нотаріусом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Пунктом 1 Глави 3 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій (у редакції, чинній на час посвідчення нотаріусом довіреності) при вчиненні нотаріальної дії нотаріус установлює особу, що звернулась за вчиненням нотаріальної дії.
Відповідно до п. 1 Глави 4 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій, дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених статтею 43 Закону, що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз'яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз'яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії.
Як вбачається з дослідженої довіреності від 12 травня 2017 року, державним нотаріусом відповідно до наведених положень Порядку вчинення нотаріальних дій при посвідченні довіреності було встановлено особу ОСОБА_6 , роз'яснено зміст вказаного правочину та його наслідки, встановлено здатність ОСОБА_6 усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, дійсність його намірів на укладення правочину та його волевиявлення на вчинення цієї нотаріальної дії.
Згідно з п. 2 Глави 1 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу.
Як зазначено в дослідженій довіреності, вона складена та посвідчена державним нотаріусом за адресою: АДРЕСА_1 , яка на той час була місцем проживання ОСОБА_6 та знаходиться в межах нотаріального округу Каховської міської державної нотаріальної контори, у зв'язку з хворобою ОСОБА_6 .
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, довіреність від 12 травня 2021 року від імені ОСОБА_6 зареєстрована у реєстрі нотаріальних дій за № 444 та момент укладення оспорюваного договору дарування від 01 червня 2017 року не скасована.
Крім того, суд звертає увагу на те, що договір дарування сторонами цього правочину не оспорювався.
Таким чином, судом не встановлено будь яких порушень з боку державного нотаріуса при посвідченні довіреності та договору дарування.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України).
Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.
Відповідно до ст.ст. 229-233 Цивільного кодексу України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст. 229 Цивільного кодексу України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
З позовної заяви та позиції позивача вбачається, що довіреність має бути визнана судом недійсною внаслідок незадовільного психо-емоційного стану, отриманої травми та помилки ОСОБА_6 в природі вчиненого правочину.
Натомість, суд приходить до висновку про те, що позивач свій процесуальний обов'язок доказування не виконала - належних та допустимих доказів, які у своїй сукупності доводили б той факт, що хвороба ОСОБА_6 , отримана ним травма під час укладення правочину 12 травня 2017 року впилнули на його волевиявлення, не дозволяли йому усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, та унеможливлювали підписання довіреності. Крім того, досліджена копія довіреності не містить застереження нотаріусом про те, що підпис виконаний не ОСОБА_6 .
Належних і допустимих доказів недійсності виданих на ім'я ОСОБА_5 довіреності від 12 травня 2017 року, договору дарування квартири від 01 червня 2017року, позивач не надав.
Твердження позивача про те, що, укладаючи договір дарування з ОСОБА_4 , відповідач ОСОБА_5 діяв у власних інтересах, спростовуються приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України, згідно з якими майно, набуте дружною, чоловіком, за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, є її, його особистою приватною власністю.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про те, що відсутність будь яких порушень з боку державного нотаріуса, а також відсутність підстав, передбачених у частинах першої-третьої, п'ятої і шостої ст. 203 Цивільного кодексу України для визнання недійсним довіреності виданої ОСОБА_6 та договору дарування квартири, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 є підставою для відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 3 - 10, 13, 18, 263 - 265 ЦПК України,
ухвалив:
В позові ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_4 (адреса реєстраційного обліку місця проживання: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 (адреса реєстраційного обліку місця проживання: АДРЕСА_6 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ), третя особа: державний нотаріус Каховської міської державної нотаріальної контори Херсонської області Гладушко Костянтин Вікторович (адреса зайняття нотаріальною діяльністю: м. Каховка Херсонської області, вул. Велика Куликовська, 118), про визнання довіреності та договору дарування недійсними відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Каховський міськрайонний суд Херсонської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.А. Марків