Справа № 652/505/21
20 жовтня 2021 року Високопільський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Дамчука О.О.
при секретареві Миценко О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Високопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія "Аланд"», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович та приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи тим, що на початку лютого 2021 року вона отримала постанову від приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису № 66199 від 05.10.2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського МНО Горай Олегом Станіславовичем, про стягнення з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія "Аланд"» заборгованість в сумі 57856,97 грн. Вказує що зазначена сума заборгованості не є безспірною, оскільки із неї не можливо встановити за який строк нараховані проценти, комісія та пеня, зазначає що за даними санкціями строк нарахування не може перевищувати одного року. Наголошує що була не обізнана про відступлення прав вимоги та розгляд заяви про вчинення виконавчого напису, заперечує що сума заборгованості розрахована відповідно до чинного законодавства у зв'язку з чим не може бути безспірною. Вважає виконавчий напис незаконним, вчиненим з порушенням чинного законодавства та таким, що не підлягає виконанню. Просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 05 жовтня 2020 року № 8685 вчинений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 у сумі 57856, 97 грн та стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 908,00 грн за звернення до суду з позовною заявою.
Позивачка та її представник за дорученням ОСОБА_2 у судове засідання не прибули, надали до суду заяви в яких просять розгляд справи провести без їх участі на задоволенні позову на підставі наявних у справі доказів наполягають а.с.33,44).
Представник відповідача та треті особи в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи повідомлялись своєчасно та належним чином, відповідно до вимог ч.ч. 1-6 ст. 128 ЦПК України. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надали. Процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк не скористалися, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень до суду не надали, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до постанови приватного виконавця м. Києва Дорошкевич В.Л. 02.02.2021 року відкрито виконавче провадження № 64339254 про стягнення з позивачки на користь приватного виконавця виконавчий збір у розмірі 10 % від загальної зазначеної до стягнення суми боргу за заявою ТОВ «Фінансова компанія "Аланд"», а саме: в розмірі 5785,70 грн (а.с.7).
Із копії виконавчого напису від 05.10.2020 № 66199 (а.с.45) вбачається, що приватним нотаріусом ЖМНО Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, яким нотаріусом запропоновано стягнути з боржниці ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за кредитним договором № 014/0424/82/0078977 від 27.11.2012 року укладеним з АТ «Райффайзен банк Аваль», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 114/16 від 09.03.2016 є АТ «Комерційний Індустріальний банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами АКП-09032016 від 09.03.2016 є ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал»», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 15/04/2016-01 від 15.04.2016 є ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект - Капітал»», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами11/08/2020-КА від 11.08.2020 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Аланд"» у сумі 57 356,97 грн.
Так, судом встановлено, що 27.11.2012 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (кінцевим правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги № 11/08/2020-КА від 11.08.2020 року за кредитними договорами є ТОВ «Фінансова компанія "Аланд"» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № 014/0424/82/0078977, відповідно до умов якого позичальниці було надано кредит. Так, у лютому 2021 року позивачка отримавши постанову державного виконавця дізналась про те, що вона є боржницею, відносно неї відкрито виконавче провадження ВП № 64339254 про примусове виконання виконавчого напису № 66199 від 05.10.2020 року, виданого приватним нотаріусом ЖМНО Гораєм О.С., про стягнення з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія "Аланд"» заборгованості в сумі 57 856,97 грн. Позивачка стверджує, що не отримувала від ТОВ «Фінансова компанія "Аланд"» та приватного нотаріуса, жодних документів з приводу наявності у неї заборгованості. Щодо виникнення у неї заборгованості перед ТОВ «Фінансова компанія "Аланд"», та від даної установи вона будь яких претензій не отримувала та не сплачувала на їх користь коштів. Будь яких претензій чи заяв, а також вимог про наявність заборгованості або погашення боргу від приватного нотаріуса не отримувала. Не була проінформована про існування заборгованості та її розміру.
Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, позивачка зокрема, посилалась на те, що приватний нотаріус не переконався у безспірності заборгованості що підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спір про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановити наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій зазначено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 10.2 Постанови від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз'яснив, що визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним свідчить про втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Тобто, на день вчинення нотаріусом виконавчого напису, редакція Переліку передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
За таких обставин, оспорюваний виконавчий напис вчинено після набрання законної сили вказаним вище судовим рішенням про скасування положень, на підставі яких його було вчинено, а саме пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З приписів статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» вбачається, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувана право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувана (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Така ж позиція вказана в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №754/9711/14-ц.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 17 травня 2018 року в справі №916/3006/17, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повинен перевірити додержання процедури вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Із копії електронного документу, а саме: листа Міністерства юстиції України від 16.07.2021, що діяльність приватного нотаріуса Горая О.С. припинена з 25.02.2021 року, однак дане рішення оскаржується у суді та розгляд справи триває на даний час, а тому документи до нотаріального архіву не передані (а.с.23).
Приватний нотаріус Горай О.С. відмовляється від отримання судової кореспонденції (а.с.41-43), яка повертається на адресу суду з відміткою, що адресат відмовився від прийняття судового відправлення. В судові засідання не з'являється, відзив на позовну заяву не надав.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.06.2018 у справі N 904/9904/17, факт не отримання учасником справи кореспонденції, яку суд, з додержанням вимог закону, надсилав за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вважається належним повідомленням, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», прийнятого на підставі Постанови ВССУ № 2 від 07 лютого 2014 року, вказано, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом №3424-ХІІ. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Суд зауважує, що оскільки виконавчий напис може бути вчинено лише за наявності безспірності заборгованості, то на підтвердження такої безспірності нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнанні їх.
Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання, в даному випадку поштове повідомлення про вручення поштової кореспонденції.
Третя особа, а саме приватний нотаріус ЖМНО Горай О.С. свідомо ухилився від участі в судовому розгляді, документи на підставі яких був вчинений виконавчий напис до суду не надав та не підтвердив правомірність вчинених ним дій.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у розпорядженні нотаріуса були відсутні документи, необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку, а саме: оригінал нотаріально посвідченого договору, оскільки копія договору, що міститься в матеріалах справи (а.с.46-50) не передбачає такого посвідчення.
Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували законність його вчинення, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню. У зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, згідно ст.141 ЦПК України, з урахуванням позовних вимог щодо судових витрат (а.с.3) із відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати, які складаються із 908,00 гривень сплаченого судового збору при зверненні до суду із позовною заявою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 10, 18, 80, 81, 89, 141, 158, 259, 263 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія "Аланд"», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович та приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 05 жовтня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем та зареєстрований в реєстрі за № 66199, за яким звернуто стягнення на грошові кошти у сумі 57856,97 грн. з громадянки ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Аланд"» (код ЄДРПОУ 42642578).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Аланд"» (вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301, м. Київ, індекс 01033, код ЄДРПОУ - 42642578) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , моб. тел. ( НОМЕР_2 ) відшкодування судових витрат в розмірі 908 (Дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Херсонського апеляційного суду через Високопільський районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Дамчук