Справа № 950/1636/20
Номер провадження 2/950/56/21
18 жовтня 2021 року Лебединський районний суд Сумської області
в складі: головуючого - судді Стеценка В. А.,
при секретарі - Радковській В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 19.12.2015 року керуючи автомобілем «ВАЗ 21099», д/н НОМЕР_1 та рухаючись ним по вул. Першогвардійська м. Лебедина Сумської області біля Лебединської ЦРЛ не врахував дорожню обстановку і допустив зіткнення з позивачем, який рухався велосипедом в зустрічному напрямку, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Внаслідок отриманих ушкоджень позивач переніс неодноразові складні операції, до теперішнього часу проходить курс лікування і наслідки його не передбачувані, він є інвалідом 3 групи.
Крім того, ОСОБА_1 переніс фізичні та психологічні страждання, потребує продовження реабілітації, втратив можливість здійснити свої наміри в подальшому житті.
Тому позивач звернувся до суду та просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 500 000 грн. 00 коп., судові витрати покласти на відповідача.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, мотивували їх тим, що внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження та переніс фізичні та психологічні страждання: йому неодноразово проводились оперативні втручання, він знаходиться під постійним лікарським спостереженням; внаслідок отриманої травми спочатку був визнаний інвалідом 2-ї групи а потім 3-ї групи пожиттєво та потребує продовження реабілітації за індивідуальною програмою реабілітації інваліда; припинив спортивну діяльність і не може займатись таким видом спорту як панкратіон; змушений відвідувати невролога та за призначенням лікаря приймати заспокійливі препарати, не може вночі заснути; його нормальний та звичний спосіб життя порушено протягом тривалого часу з 2015 р. по 2020 р., не можливо відновити і на теперішній час, життєві перспективи у спортивній кар'єрі безповоротно втрачено; життєві плани, над здійсненням яких позивач працював не одне десятиріччя кардинально змінені.
Крім того, вони мотивували свої вимоги тим, що під час ДТП було пошкоджено велосипед, мобільний телефон та інші особисті речі позивача вартістю 7 026 грн.; що після ДТП родичами відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди було передано позивачу близько 120 000 грн., в той час як 71 100 з них було витрачено на лікування останнього під час досудового слідства, а 48 664 грн. під час подальшого лікування протягом 2017-2019 років, що підтверджується відповідними квитанціями та іншими документами.
Особисто відповідачем для відшкодування моральної та матеріальної шкоди дій не вчинялося.
Відповідач в судове засідання не з'явився, а його представники позов не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що ОСОБА_2 в 2015 році досяг лише 18 річного віку, був студентом 1 курсу навчального закладу, не мав заробітку і в теперішній час не має коштів та майна на сплату шкоди у розмірах, визначених позивачем та звернули увагу суду на те, що батькомвідповідача в рахунок відшкодування як матеріальної так і моральної шкоди було добровільно передано позивачу близько 150 000 грн., з яких до ухвалення вироку Лебединського районного суду було витрачено на лікування останнього лише 71 100 грн.
Інша частина коштів в розмірі 78 900 грн., на думку представників відповідача була передана на відшкодування моральної шкоди і є достатньою на її компесацію.
Також вони послались на ту обставину, що шкода, спричинена майну позивача під час ДТП не доведена висновком експертизи, не є моральною шкодою, а позивач з 2016 року приступив до роботи тренера-викладача з панкратіону.
Тому позовні вимоги, на думку сторони відповідача до задоволення не підлягають.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показала суду, що є матір'ю позивача та підтвердила, що він внаслідок ДТП пережив фізичний біль, душевні страждання та продовжує лікування і реабілітацію.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав суду, що є батьком відповідача і в добровільному порядку після ДТП на відшкодування матеріальної та моральної шкоди передав родичам позивача грошові кошти, продукти харчування на загальну суму близько 170 000 грн.
З паспорта, картки, довідки (а.с. 5-8), досліджених в судовому засіданні вбачається, що позивачем є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Лебедина Сумської області, мешканець АДРЕСА_1 , і/н НОМЕР_2 .
З вироку, ухвали, протоколу, схеми, фото та матеріалів кримінального провадження № 12015200090000923 від 20.12.2015 року (а.с. 10-27), досліджених у судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_2 о 21 год 45 хв. 19.12.2015 року керуючи автомобілем «ВАЗ 21099», д/н НОМЕР_1 та рухаючись ним по вул. Першогвардійська м. Лебедина Сумської області біля Лебединської ЦРЛ, виконуючи маневр обгону попутного транспортного засобу, не врахував дорожню обстановку і допустив зіткнення з позивачем, який рухався велосипедом в зустрічному напрямку, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого консолідованого перелому с/з лівого стегна з наявністю МОС. Ендопротез лівого кульшового суглобу. Подовження лівої нижньої кінцівки на 2,0 см. Виражене порушення функції статики та ходи. Група інвалідності друга по ОРП, загальне захворювання, які відповідно до висновку судової медичної експертизи № 208 від 27.12.2016 року кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження.
На місці ДТП працівниками поліції виявлено пошкоджений велосипед, кросівок, мобільний телефон.
Вироком Лебединського районного суду від 10.02.2020 року відповідача було визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК
України, призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на один рік.
Застосовано ст. 75 КК України і звільнено засудженого ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, визначивши іспитовий строк тривалістю один рік.
Цивільний позов у кримінальній справі не заявлявся.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 30.07.2020 року вирок залишено без змін.
З висновку судової медичної експертизи, витягів, листа, довідок, програми та протоколу, фото (а.с. 28-56), досліджених в судовому засіданні вбачається, що позивач крім амбулаторного проходив стаціонарне лікування з 19.12.2015 р. по 22.12.2015р. в травматичному відділенні Лебединської ЦРЛ; з 22.12.2015 р. по 11.04.2016 р. в ортопедичному та ортопедично-травматологічному відділенні КЗ COKЛ; з 20.04.2016 р. по 29.04.2016 р. в Лебединській ЦРЛ; з 29.06.2016 р. по 13.07.2016 р. в ортопедо -травматологічному відділенні № 2 КУ СМКЛ № 1; з 26.07.2016 р. по 12.08.2016 р. в Інституті травматології та ортопедії НАМН України; з 25.09.2019 р. по 04.10.2019 р. в Київському інституті спортивної медицини; з 21.01.2020 р. по 30.01.2020 р. в Лебединській ЦРЛ.
З дипломів, посвідчення (а.с. 57-81), досліджених у судовому засіданні, вбачається, що позивач в 2015 році здобув ступінь бакалавра, в 2016 році - ступінь магістра за спеціальністю фізичне виховання; з 26.02.2015 року майстер спорту України з панкратіону; протягом 2011 року по 2015 року неодноразовий призер в змаганнях з панкратіону.
З довідки (а.с. 82), дослідженої у судовому засіданні, вбачається, що позивач працює в Сумській обласній дитячо - юнацькій спортивній школі «Старт» тренером - викладачем з панкратіону з 01.07.2016 року (наказ № 30/02-К від 01.07.2016 року) по теперішній час.
З свідоцтва, договору, акту (а.с. 83-86), дослідженого у судовому засіданні, вбачається, що позивач згідно укладеного договору № 21 від 01.08.2020 року сплатив адвокату кошти за надані юридичні послуги на загальну суму 8 000 грн. 00 коп., з яких:
-за консультацію та вивчення меддокументів і судової практики - 1 000 грн.;
-за представництво у кримінальному провадженні - 1 000 грн.;
-за апеляційну скаргу на вирок - 1 000 грн.;
-за підготовку доказів та подання позовної заяви - 2 000 грн.;
-за представництво в суді першої інстанції - 3 000 грн.
З розписок, квитанції та рахунку (101-105), досліджених у судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_4 передано в 2015 - 2016 роках на лікування ОСОБА_1 71 100 грн.
З санаторної карти, квитанцій, чеків, виписки (121-132), досліджених у судовому засіданні, вбачається, що під час лікування протягом 2017-2019 років позивачем витрачено 48 664 грн.
З довідки, витягу, інформації (а.с. 140, 142-146), досліджених у судовому засіданні, вбачається, що станом на 30.11.2020 року відповідач навчався на 2 курсі ОС «Магістр» біолого-технологічного факультету спеціальності «Технологія виробництва та переробки продукції тваринництва» денної форми навчання, та за 2019 рік отримав 537 грн. 88 коп. доходу.
З розписок (а.с. 141, 147), досліджених у судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_2 11.01.2016 року отримав у борг від ОСОБА_5 100 000 грн. на лікування позивача, з зобов'язанням їх повернути до 01.03.2021 року без сплати відсотків.
З фотографій (а.с. 175-176), досліджених у судовому засіданні, вбачається, що позивач надає іншим особам послуги з масажу тіла.
Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований, між сторонами склалися цивільні правовідносини, позовні вимоги пов'язані з спорами, що виникають із відшкодування завданої моральної шкоди і підлягають до задоволення частково, так як в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 19.12.2015 року керуючи автомобілем «ВАЗ 21099», д/н НОМЕР_1 та рухаючись ним по вул. Першогвардійська м. Лебедина Сумської області біля Лебединської ЦРЛ, виконуючи маневр обгону попутного транспортного засобу, не врахував дорожню обстановку і допустив зіткнення з позивачем, який рухався велосипедом в зустрічному напрямку, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого переніс неодноразові складні операції, до теперішнього часу проходить курс лікування, є інвалідом 3 групи.
Крім того, ОСОБА_1 переніс фізичні та психологічні страждання: йому неодноразово проводились оперативні втручання, він знаходиться під постійним лікарським спостереженням; унаслідок отриманої травми визнаний інвалідом 2-ї групи, а потім 3-ї групи та потребує продовження курсу реабілітації за індивідуальною програмою реабілітації інваліда; внаслідок отриманих травм втратив спортивну кар'єру і можливість взагалі займатись таким видом спорту як панкратіон; порушено нормальний та звичний спосіб його життя протягом тривалого часу з 2015р. по 2020р., який не можливо відновити і на теперішній час, безповоротно втрачені життєві перспективи у спортивній кар'єрі; кардинально змінені життєві плани.
При цьому під час ДТП було пошкоджено велосипед, мобільний телефон та інші особисті речі позивача вартістю 7 026 грн.
Після ДТП батьком відповідача в рахунок відшкодування завданої шкоди було передано родичам позивача 120 000 грн., з яких 71 100 було витрачено на лікування останнього протягом 2015-2016 років, а 48 664 грн. на подальше лікування протягом 2017-2019 років.
Вказані обставини були встановлені з пояснень учасників справи та матеріалів справи.
Ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
У пунктах 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Суд бере до уваги, що згідно вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень та вважає, що в судовому засіданні позивачем було доведено, щовідповідач керуючи автомобілем порушив правила дорожнього руху і спричинив тяжке тілесне ушкодження позивачу, який переніс фізичні та психологічні страждання: йому неодноразово проводились оперативні втручання, він знаходиться під постійним лікарським спостереженням; унаслідок отриманої травми визнаний інвалідом 2-ї групи, а потім 3-ї групи та потребує продовження курсу реабілітації за індивідуальною програмою реабілітації інваліда; внаслідок отриманих травм втратив спортивну кар'єру і можливість взагалі займатись таким видом спорту як панкратіон; порушено нормальний та звичний спосіб його життя протягом тривалого часу з 2015р. по 2020р., який не можливо відновити і на теперішній час, безповоротно втрачені життєві перспективи у спортивній кар'єрі; кардинально змінені життєві плани.
Вказані обставини стверджуються поясненнями сторін, показами свідків та матеріалами справи (а.с. 10-81, 121-132).
Що стосується розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд зазначає наступне.
Як передбачено ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правовідношення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При вирішенні даної справи і визначенні розміру моральної шкоди судом враховуються положенняп. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, п. 3, 5, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4 та рішення Європейського суду з прав людини.
У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (п. 64, заява N 40450/04, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Визначаючи розмір моральної шкоди слід виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням вказаних позивачем і встановлених судом обставин справи та характеру спірних правовідносин, тривалості моральних страждань у зв'язку з необхідністю докладання додаткових зусиль для доведення своїх вимог щодо розгляду звернення, глибини та ступеню моральних страждань, яких зазнав позивач, враховуючи ступінь вини відповідача.
Завдану моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 500 000 грн.
Разом з тим, суд враховує те, щоОСОБА_2 в 2015 році досяг віку 18 років, навчався, не мав заробітку і суду не надано доказів того, що на час розгляду позову він має значні доходи, які дають можливість відшкодувати моральну шкоду у розмірах, визначених позивачем (а.с. 140, 142-146).
Також суд бере до уваги, що після ДТП відповідачем позичалися кошти в інших осіб для передачі їх позивачу (а.с. 141, 147), і батьком відповідача в рахунок відшкодування шкоди, завданої злочином в 2015-2016 роках було передано родичам позивача 120 000 грн., з яких 71 100 грн. витрачено на лікування останнього, що не було оспорено в судовому засіданні.
Тому суд не може взяти до уваги доводи позивача та його представника в тій частині, що для відшкодування моральної та матеріальної шкоди особисто відповідачем дій не вчинялося.
Крім того, суд не може взяти до уваги і доводи сторони позивача в тій частині, що під час ДТП було пошкоджено велосипед, мобільний телефон та інші особисті речі вартістю 7 026 грн.; а налікування ОСОБА_1 протягом 2017-2019 років було витрачено48 664 грн., так як вказані витрати згідно ст. 23 ЦК України не відносяться до відшкодування моральної шкоди і позивач не позбавлений можливості звернутись за їх відшкодуванням в порядку, визначеному чинним законодавством.
В той же час, суд не може взяти до уваги доводи представників відповідача та покази свідка ОСОБА_4 в тій частині, що ним було передано коштів на більшу суму ніж 120 000 грн., поскільки вони не визнаються стороною позивача і на їх підтвердження не було надано доказів в судовому засіданні.
З урахуванням викладеного ,в тому числі факту передачі в 2015-2016 роках родичам позивача грошових коштів у сумі, яка перевищувала вчинені на той час витрати на лікування, суд приходить до переконання про наявність на час вирішення позову підстав для зменшення заявленого розміру моральної шкоди до 150 000 гривень, що на думку суду є достатнім та співмірним із тривалістю порушених прав та характером завданої позивачу немайнової шкоди і буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за завдану моральну шкоду.
При цьому суд вважає розрахунок розміру моральної шкоди, зроблений позивачем, завищеним і таким, що не узгоджується з нормами цивільного законодавства.
Суд бере до уваги, що позивачем 31.08.2020 року було сплаченоадвокату за професійну правничу допомогу 8 000 грн., серед яких 2 000 грн. за представництво у кримінальному провадженні та за апеляційну скаргу на вирок, які згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України не відносяться до судових витрат у цивільній справі і вважає доведеним розмір правничої допомоги, наданої позивачу в сумі 6 000 грн.
Таким чином, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги частково, стягнути на користь позивача на відшкодування завданої моральної шкоди 150 000 грн. 00 коп., а в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
У відповідності до ч. 1 ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вище наведеного, керуючись ст.ст. 2-5, 76-80, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 22-23, 1167 ЦК України;
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригодизадовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і/н НОМЕР_3 , проживаючого по АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і/н НОМЕР_2 , проживаючого по АДРЕСА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 150 000 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і/н НОМЕР_3 , проживаючого по АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і/н НОМЕР_2 , проживаючого по АДРЕСА_1 кошти за надання правової допомоги в сумі 1 800 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і/н НОМЕР_3 , проживаючого по АДРЕСА_2 судовий збір на користь державного бюджету, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України, код банку отримувача 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, в розмірі 270 грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 27.10.2021 року.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: В. А. Стеценко