Якимівський районний суд Запорізької області
іменем України
Справа № 330/45/21
2/330/189/2021
"20" вересня 2021 р.
Якимівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Нестеренко Т.В.,
при секретарі - Корнієнко М.М.,
за участю представника позивача - адвоката Мартиненка А.В.,
за участю представників відповідача - ОСОБА_1 та адвоката Бондаренка Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка Запорізької області в режимі відео конференції за допомогою сервісу «EASYCON» поза межами приміщення суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики,
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 27 червня дві тисячі шостого року, між нею, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (було укладено договір позики грошових коштів, який був посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області, Чупрун Т.А., який зареєстровано в реєстрі за № 5757. Відповідно до п.1 Договору позики від 27.06.2006 Позикодавець передає у власність Позичальникові грошові кошти у сумі 112 900 (сто дванадцять тисяч дев'ятсот) гривень, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) безпроцентне.Згідно до п.2 Договору позики б/н від 27.06.2006 року, сторони підтвердили що грошові кошти, які є предметом цього договору, передані Позикодавцем та одержані Позичальником до підписання цього договору повністю.Відповідно до п.3 Договору позики б/н від 27.06.2006 року. Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі, що були передані йому Позикодавцем) без сплати процентів за користування грошовими коштами у строк до 27.06.2016 (двадцять сьомого червня дві тисячі шістнадцятого року.) При цьому повернення позики має буди здійснено у строк 27.06.2016 (двадцять сьомого червня дві тисячі шістнадцятого року) повністю.Згідно п. 4 Договору позики б/н від 27.06.2006 року, повернення позики повинно бути здійснено за місцем проживання Позикодавця в АДРЕСА_1 .Відповідно до п.5 Договору позики б/н від 27.06.2006 року, якщо Позичальник своєчасно не поверне Позикодавцю суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, тобто несплачену у строк суму основного боргу.Відповідач, в порушення умов договору позики грошових коштів від 27.06.2006 року свої зобов'язання за договором позики не виконав, позику в строк визначений сторонами не повернув.На телефоні звернення позивача, просила зачекати, пояснюючи це своїм тяжким матеріальним становищем, тому позивач була змушена звернутись до суду з цією позовною заявою. Щодо позовної давності зазначила, що відповідно до ст.257 ЦКУ Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.Тобто строк позовної давності за вказаними правовідносинами спливав 27.06.2019 року.Пояснила, що вона з 26.05.2019 по 21.09.2019 року перебувала у Російські Федерації. З 26.11.2019 по 21.04.2020 року знаходилась у Республіки Польща, тому вважає що строк позовної давності пропущеною нею з поважних причин.На підставі викладеного, позивач просила поновити строк звернення до суду зпозовною заявою та прийняти позов до розгляду; стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 ,виданий Мелітопольським МВ УМВС України вЗапорізької області28.09.1999 року, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , що мешкає заадресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 виданийМелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області 17.05.2003 року,Ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою : АДРЕСА_3 ,суму позики в розмірі у сумі 112 900( сто дванадцять тисяч дев'ятсот)гривень та стягнути з відповідача судові витрати.
Від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, яка мотивована тим, що позовна заява не відповідає вимогам ст.175, 177 ЦПК України, оскільки додані до заяви документи, всупереч вимогам п.2 ст. 95 ЦПК України, не завірені належним чином.В тексті позовної заяви, а саме «Додатки», перелік документів не містить зазначення про завірення наданих Копій документів.Враховуючи, що надані до позову документи не є оригіналами а як копії належним чином не завірені, такі документи не можуть підтверджувати дійсність фактів зафіксованих в їх оригіналах, що невілює їх доказову силу та грубо порушує норми Цивільного процесуального кодексу України.Крім того, в позовній заяві ОСОБА_4 в якості відповідача зазначено ОСОБА_3 що в повній мірі не відповідає дійсності та за таких обставин унеможливлює розгляд справи.Крім того, зазначила, що відповідно до п.3 ч.3 ст. ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов піддягає грошовій оцінці; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Не зазначення ціни позову в позовній заяві є грубим порушення ст. 175 ЦПК України.Крім того, від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява щодо застосування строків позовної давності, у якій відповідач зазначила, що спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли на підставі Договору позики грошових коштів від 27 червня 2006 року.Пунктом 3 Договору встановлено, що Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому Позикодавцем) без сплат процентів за користування грошовими коштами у строк до 27.06.2016 року. При цьому повернення позики має бути здійснено у строк до 27.06.2016 року повністю.Як вбачається з тексту Договору він був укладений між Позивачем та Відповідачем 27 червня 2006 року. Беручи до уваги п.3 Договору повна сплата Відповідачем за Договором мала бути здійснена до 27.06.2016 року. Таким чином, прострочення виконання зобов'язання за Договором, а от же і строк позовної давності починає відлік з 27.06.2016 року.Положеннями ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.Таким чином, позивач звернувшись із позовною заявою 11.01.2021 пропустив трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.В позовній заяві Позивач зазнає про своє начебто перебування у Російській Федерації саме в час сплину строку позовної давності. При цьому жодних доказів на підтвердження такої заяви позивачем не надано. Додані до позовної заяви ксерокопії паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_2 не містять доказів перебування останньої у визначений час за межами України, не є оригіналами і всупереч положенням ст. 95 ЦПК України, як копії, належним чином не завірені.Враховуючи вищевикладене просила суд застосувати строк позовної давності до вимог ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_3 суми позики в розмірі 112900 (сто дванадцять тисяч дев'ятсот) гривень тавідмовити в задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні представник позивача, адвокат Мартиненко А.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначивши, що вони є законними та обґрунтованими та просив їх задовольнити, щодо заяв відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та застосування строків позовної давності зазначив, що вважає їх невмотивованими та такими, що суперечать дійсності.
У судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_3 , адвокат Бондаренко Д.А. заперечував проти задоволення позовних вимог, підтримав позицію викладену у поданих відповідачем раніше заявах про залишення позовної заяви без розгляду та застосування строків позовної давності.
У судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_5 заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що договір займу був фіктивним, фактично гроші відповідачу ОСОБА_3 , його дружині позивачка ОСОБА_2 не передавала.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що відповідач ОСОБА_3 є його мамою, а з позивачкою ОСОБА_2 вони підтримували дружні та робочі стосунки. У 2006 році вони разом приїздили до смт.Кирилівка, де він познайомив батьків з ОСОБА_2 , в зимовий період виникла ідея побудови нового кафе на території земельної ділянки батьків за адресою в АДРЕСА_4 . Так як грошей ні у кого не було, вони вирішили взяти кредит в банку «Фінанси та Кредит», який було оформлено на нього і була отримана певна сума, яку вони витрачали разом. Але для оформлення кредиту потрібно було закласти нерухоме мано, ОСОБА_2 погодилася виступити поручителем та віддати під залог банку свою квартиру.Весною кафе вже побудували, власником кафе є відповідач ОСОБА_3 , та через два три місяці вони вже почали працювати, але фінансової можливості по сплаті кредиту не було, тому ОСОБА_2 , яка вела всю бухгалтерію в кафе вирішила підстрахуватися та приїхала до його матері, відповідача ОСОБА_3 з пропозицією про укладення договору займу на той випадок, якщо ним не буде сплачуватися кредит, бо вона переживала за свою квартиру. В колі сім'ї було обговорено цю пропозицію та було погоджено і укладено договір позики між мамою, відповідачем ОСОБА_3 , так як земельна ділянка, на якій було побудовано кафе належить їй, та позивачкою на суму, яка була витрачена на побудову кафе. Зазначений договір був фіктивним, ніяких грошей позивачка не надавала, а через рік вона взагалі припинила з ним робочі стосунки. Письмових договорів між ними не укладалося, все було за усною домовленістю. Тоді за його проханням батько погасив кредит своїми коштами, так як позивачка мала острах втратити квартиру. Кредит було сплачено, а договір займу так і не забрав, батько декілька разів просив його повернути, але так і не повернули. Вважає, що позов позивачкою було подано з причини того, що між ними виникла сварка та позивачка таким чином вирішила йому помститися, але фактично гроші у неї не брали.
В судовому засіданні були вивчені наступні письмові докази: Договір позики грошових коштів від 27 червня 2006 року, укладений між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 в розмірі 112900 (сто дванадцять дев'ятсот тисяч) гривень; копія сторінок паспорта ОСОБА_2 для виїзду за кордон; копія Договору про відкриття кредитної лінії №10-566-056К, укладений 12 травня 2006 року між банком «Фінанси та Кредит» та громадянином ОСОБА_7 в розмірі 160 ( сто шістдесят тисяч) гривень,
Суд, дослідивши письмові докази по справі та заслухавши думку сторін та пояснення свідка, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У позовній заяві позивач просила визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду з позовною заявою, оскільки строк позовної давності за вказаними правовідносинами спливав 27.06.2019 року, а позивачка ОСОБА_2 з 26.05.2019 по 21.09.2019 року перебувала у Російські Федерації. З 26.11.2019 по 21.04.2020 року знаходилась у Республіки Польща, а тому відповідно не могла раніше звернутися до суду за захистом своїх прав.
У відповідності до ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлена неможливість такого поновлення.
Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо). Також Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року). Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Розглянувши вказане клопотання, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що є підстави для поновлення пропущеного процесуального строку для подання позовної заяви за захистом порушених прав позивача, оскільки факт перебування позивача за кордоном підтверджується належними доказами, копіями сторінок паспорта із відповідними відмітками (а.с.8-10, 22-25), які було долучено до матеріалів справи.
Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача суми позики у сумі 112 900 ( сто дванадцять тисяч дев'ятсот) гривень, судом встановлено наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 27.06.2006 року було укладено договір позики грошових коштів в розмірі 112900(сто дванадцять тисяч дев'ятсот) гривень, який був посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області, Чупрун Т.А., який зареєстровано в реєстрі за № 5757 (а.с.7, 21).
Відповідно до п.1 Договору позики від 27.06.2006 року Позикодавець передає у власність Позичальникові грошові кошти у сумі 112 900 (сто дванадцять тисяч дев'ятсот) гривень, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) безпроцентне.Згідно до п.2 Договору сторони підтвердили що грошові кошти, які є предметом цього договору, передані Позикодавцем та одержані Позичальником до підписання цього договору повністю.Відповідно до п.3 Договору Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі, що були передані йому Позикодавцем) без сплати процентів за користування грошовими коштами у строк до 27.06.2016 (двадцять сьомого червня дві тисячі шістнадцятого року.) При цьому повернення позики має буди здійснено у строк 27.06.2016 (двадцять сьомого червня дві тисячі шістнадцятого року) повністю.Згідно п. 4 Договору повернення позики повинно бути здійснено за місцем проживання Позикодавця в АДРЕСА_1 .Відповідно до п.5 Договору позики б/н від 27.06.2006 року, якщо Позичальник своєчасно не поверне Позикодавцю суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, тобто несплачену у строк суму основного боргу.
Відповідач, в порушення умов договору позики грошових коштів від 27.06.2006 року свої зобов'язання за договором позики не виконала, позику в строк визначений сторонами не повернула. Відповідно, суд приходить до висновку, що посилання позивача на те, що сума боргу відповідача у сумі 112900 (сто дванадцять тисяч дев'ятсот) гривень є обргрунтованими, зважаючи на наступне.
Згідно ст. ст. 526,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
У відповідності до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 545 ЦК України врегульовано питання щодо підтвердження виконання зобов'язання, зокрема передбачено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частковоа бо в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Крім того, згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно відсуми. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Статтею 1049 ЦК передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторонни можуть здійснити свої права і обов'язки відповідно до договору. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Зі змісту процитованої норми закону можливо зробити висновок, що договір позикиможе бути строковим або безстроковим.
Якщо в договорі вказано, коли сааме позичальник має повернути борг, то такий договір є строковим. Саме від моменту, коли позичальник має повернути борг, відраховуватиметься строк позовної давності (ст. 267 ЦК України) та нараховуватиметься пеня та іншіштрафнісанкції.
Іздосліджених судом доказів, наданих позивачем вбачається, що відповідач зобов'язався повернути суму у розмірі 112900 (сто дванадцять тисяч дев'ятсот) гривень у строк до 27.06.2016 року, протягом восьми місяців з 26.06.2019 року, а саме до лютого 2020 року. Однак, судом встановлено, що відповідачем не було погашено суму заборгованості за договором позики у вказаний строк, що порушує права позивача.
З огляду на викладене, враховуючи, що отримання відповідачем позики на загальну суму 112900 (сто дванадцять тисяч дев'ятсот) гривень підтверджується змістом дослідженого судом договору позики, та неповернення суми позики відповідачем за правилами ст. 545 ЦК у розмірі 112900 (сто дванадцять тисяч дев'ятсот) гривень, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за договором позикивід27.06.2006 року у розмірі 112900 (сто дванадцять тисяч дев'ятсот) гривень. Зазначений договір ніяким чином не пов'язаний із Договором про відкриття кредитної лінії №10-566-056К, укладеному між Банком «Фінанси та Кредит» та громадянином ОСОБА_7 в розмірі 160000(сто шістдесят тисяч) гривень від 15 травня 2006 року, де в п.5.1. Договору в умовах забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором є особисті доходи позичальника та іпотека квартири, власником якої є позивачка, ОСОБА_2 та не містить інформації щодо предмета доказування, які б підтверджували заперечення відповідача та його представників.
Щодо посилання представників позивача та свідка, що Договір позики грошових коштів між позивачем та відповідачем був фіктивним, гроші позивачем відповідачу не передавалися, відповідачем та її представниками суду не доведено фіктивність оспорюваного договору, письмових доказів або інших належних доказів, не надано.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, з урахуванням того, що позивачем був сплачений судовий збір за подачу позову в розмірі 1129 грн. 00 коп., з відповідача, відповідно підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1129 грн. 00 коп..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-11,19,81-82,133,141,247,258,263-265,268 ЦПК України, ст. ст. 15-16,257,524- 526, 530,533,625,626, 1046, 1049, 1050 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики - задовольнити в повному обсязі.
Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду із зверненням з позовною заявою.
Стягнути з Відповідача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт Серії НОМЕР_1 , виданий Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області від 28.09.1999 року, Ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь Позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт Серії НОМЕР_3 , виданий Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області від 17.05.2003 року, Ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , суму позики в розмірі 112 900( сто дванадцять тисяч дев'ятсот) гривень.
Стягнути з Відповідача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт Серії НОМЕР_1 , виданий Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області від 28.09.1999 року, Ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь Позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт Серії НОМЕР_3 , виданий Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області від 17.05.2003 року, Ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати - суму судового збору у розмірі 1129 (одна тисяча сто двадцять дев'ять) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки) повністю або частково шляхом подання до Апеляційного суду Запорізької області апеляційної скарги у письмовій формі з дотриманням вимог ст.356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Т.В. Нестеренко