Дата документу 22.09.2021
Справа № 334/2602/21
Провадження № 2/334/2432/21
22 вересня 2021 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Філіпової І. М.,
за участю секретаря Єременко А. В.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,
Позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.11.2008 року між сторонами було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка - ОСОБА_3 . Відповідач постійно зловживав спиртними напоями, не приділяв уваги позивачу та дочці, тому з 2011 року позивач разом з дочкою почали проживати окремо. Після цього відповідач декілька разів провідував дочку, проте завжди був у стані алкогольного сп'яніння. Згодом взагалі перестав цікавитися дочкою, не приймав участі у її вихованні та взагалі перестав з нею спілкуватися. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2013 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання дочки. Усі питання, пов'язані з розвитком і вихованням дитини позивач вимушена вирішувати самостійно Таким чином, відповідач тривалий час не виявляють батьківської турботи та не піклуються про фізичний та духовний стан доньки. При цьому позивач не створювала жодних перешкод батьку у спілкуванні з дочкою.
У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, не заперечував проти винесення заочного рішення. Пояснила, що вони з відповідачем розлучилися, коли дочці було лише два роки. Батько інтересу до дочки не виявляє, не телефонує їй, не відвідує. Зустрічі дитини з батьком відбувалися кілька разів за ініціативою позивач, їй було необхідно отримати його згоду на виїзд дочки за межі України. Останнього разу, дочка бачила його, коли їй було близько 9 років. Відповідач прийшов на зустріч у стані алкогольного сп'яніння, розповідав їй про своє господарство у селі, проте дочка на нього дуже образилася, тому що батько нічого не питав про неї, а лише розповідав про себе. На її запрошення подивитися її виступ у Будинку культури погодився, проте так і не прийшов. Наразі відповідач проживає у цивільному шлюбу з іншою особою, в них є спільна дитина. Щодо дочки від першого шлюбу відповідач вже позбавлений батьківських прав. Відповідач тривалий час зловживає алкоголем, кошти на утримання дочки не надає, має заборгованість зі сплати аліментів.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, подав заяву від 22.09.2021 року про розгляд справи без участі представника третьої особи.
Вислухавши пояснення позивача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступних висновків.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , матір'ю дитини зазначено ОСОБА_1 , батьком дитини - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 .
Згідно копії рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/10408/13-ц від 12.12.2013 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів (ВП41543261), державного виконавця Білокур Л. А. Дніпровського відділу державної виконавчої служби станом на 01.03.2021 року розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів складає 152 348, 92 грн.
Згідно довідки Запорізького навчально - виховного комплексу №42 №113 від 02.03.2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ученицею 6-В класу. Зі слів класного керівника вихованням дитини займається мати, батько разом з сім'єю не проживає, участі у навчанні та вихованні дочки не приймає.
Згідно висновку районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району від 15.07.2021 року орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До висновку органу опіки та піклування додано копію рішення Ленінського районного суд м. Запоріжжя №0814/7815/2012 від 31.07.2012 року про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, копію заяви ОСОБА_2 від 20.06.2021 року до органу опіки та піклування, якою він погоджується на позбавлення батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , та пояснення малолітньої ОСОБА_3 надані органу опіки та піклування 23.06.2021 року. Згідно письмових пояснень дитини, батько їй не телефонує, жодного разу не поздоровляв з днем народження. Бачила вона його кілька разів, останнього разу випадково зустріла на зупинці громадського транспорту, він дуже п'яний, щось розповідав про своє господарство в селі. Вона намагалася щось розповісти батькові про себе, про свої успіхи у школі та на танцях, проте йому було не цікаво. Дитина вважає, що батькові вона не потрібна. Наразі батьком для неї є ОСОБА_5 , який піклується про неї та маму. Вона згодна щоб ОСОБА_2 позбавили батьківських прав.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з п. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до п. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.
П. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
П. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHURv. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 1, 2 ст. 155 СК України).
Ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1).
Виходячи з тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, позбавлення батьківських прав з підстав ухилення одного із батьків від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Згідно із роз'ясненнями, викладеними у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер, коли кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У судовому засіданні позивач повідомив, що відповідач зловживає спиртними напоями, ніякої цікавості щодо розвитку дитини, її навчання та виховання не виявляє, матеріально дитину не утримує та має заборгованість зі сплати аліментів.
На думку суду відповідач свідомо нехтує своїми обов'язками щодо виховання дитини, покинув дочку на виховання матері, не виявляє до неї батьківської турботи та не має наміру змінювати свою поведінку на краще, про що свідчить його заява до органу опіки та піклування про надання згоди на позбавлення його батьківських прав.
Згідно висновку органу опіки та піклування позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його дочки ОСОБА_3 є доцільним.
Враховуючи постійний характер винної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання батьківських обов'язків по відношенню до дитини, небажання щось змінити у відносинах із дитиною, наявність інформації про зловживання спиртними напоями відповідачем, виходячи з інтересів дитини, з метою забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 81, 141, 247, 263-265, 354 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Проголошення повного тексту рішення 01.10.2021 року о 08 год. 30 хв.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, код ЄДРПОУ 37573513, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 1а.
Суддя: Філіпова І. М.