Дата документу 30.09.2021
Справа № 334/3144/21
Провадження № 2/334/2634/21
30 вересня 2021 року Ленінський районний суд міста Запорожжя
у складі: головуючого - судді Ісакова Д.О.,
за участю секретаря - Прийменко А.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру та зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру та зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову позивач вказав, що з 15.10.2010 року по 11.11.2013 року перебував у шлюбі з ОСОБА_3 . Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 334/5423/13-ц шлюб між ними розірвано.
Від шлюбу мають неповнолітню доньку: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя № 334/5424/13-ц від 25.07.2013 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі ј частини його заробітку, починаючи з 25.06.2013 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Після припинення шлюбних відносин, ОСОБА_1 , як батько дитини, приймає безпосередню участь у вихованні та утриманні доньки, піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, тощо.
Однак, з моменту ухвалення судом рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , змінилося його матеріальне становище та сімейний стан, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача в новому шлюбі народився син ОСОБА_6 .
На даний час позивач офіційно не працевлаштований, перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, має статус батька багатодітної сім'ї, на його утриманні знаходяться ще троє дітей, один з яких має статус дитини-інваліда.
З 2016 року ОСОБА_1 працював на посаді вантажника у ФОП ОСОБА_7 , звідки звільнився 29.01.2021 року, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, за власним бажанням.
Останні декілька місяців державний виконавець стягує з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_5 , аліменти в розмірі приблизно 3000,00 гривень, виходячи із середньої заробітної плати працівника для Запорізької області, враховуючи що останній не працює.
Проте, враховуючи матеріальне та сімейне становище, позивач не має змоги сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті аліментів за останні декілька місяців.
З урахуванням викладеного, позивач просить зменшити розмір аліментів, утриманих з нього за рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 25.07.2013 року на користь ОСОБА_3 , на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та змінити спосіб їх стягнення, визначивши їх розмір у твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення нею повноліття.
Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. ст.81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 15.10.2010 року по 11.11.2013 року.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір'ю.
Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя № 334/5424/13-ц від 25.07.2013 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі ј частини його заробітку, починаючи з 25.06.2013 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Станом на 01.05.2021 року позивач має заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим документом у розмірі 7698,70 гривень, яка виникла за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року.
01.09.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_8 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача в новому шлюбі народився син ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
07.03.2019 року ОСОБА_1 отримав статус батька багатодітної родини, що підтверджується посвідченням.
З 07.11.2016 року ОСОБА_1 працював на посаді вантажника за трудовим договором у ФОП ОСОБА_7 .
29.01.2021 року ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина 2 статі 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві.
Частиною 2 статті 18 СК України передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів необхідних для її життєдіяльності.
Положеннями Сімейного кодексу України (далі - СК України), визначаються декілька способів виконання батьками обов'язку щодо матеріального утримання дітей, одним з яких, зокрема, є утримання неповнолітніх дітей, на що стягуються аліменти у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі (статті 180, 183, 184 СК України).
Відповідно до ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 181 СК України, спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 р. у справі №6-143цс13 зроблено висновок про те, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Таким чином, при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
Відповідно до положень ч.1 ст.182 СК України, визначаючи розмір аліментів, суд також враховує: стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виконання передбачених статтею 150 СК України, обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини пов'язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини як фізичного, так і духовного та морального розвитку.
У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27.09.1991 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, зазначені вище норми матеріального та процесуального права тільки вказують на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів, в даному випадку, за судовим рішенням, за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, при цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану, при цьому, зміна сімейного стану є самостійної, незалежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів, разом з тим, вирішуючи питання, суд повинен керуватися принципом «максимально можливим урахуванням інтересів дітей».
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Адже ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Щодо зміни способу стягнення, утримуваних аліментів, слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08.07.2017 року, передбачено, що відтепер обрання форми стягнення аліментів прерогатива отримувача аліментів, тобто за рішенням суду аліменти присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Отже з набранням вказаним Законом чинності та відповідно змінені ним положення Сімейного кодексу України, згідно з якими можливість присудження аліментів у твердій грошовій сумі перестала пов'язуватися з наявністю у платника нерегулярного, мінливого доходу, одержанням частини доходу в натурі, а тому нормою ч.3 ст. 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Тобто вищевказаним законом передбачено, що саме стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів.
На підтвердження посилань про відсутність стабільного та постійного доходу позивачем не надано доказів його матеріального стану на час розгляду справи судом, а отже суд позбавлений можливості проаналізувати матеріальний стан позивача, для висновку про наявність або відсутність таких підстав для зменшення розміру аліментів які стягуються з позивача. Крім того, позивачем не обґрунтовується з яких міркувань останній виходить визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі 1500 гривень, який він вважає можливим до стягнення на користь позивача та не надається відповідних доказів на доведення таких його вимог, а також, що такий розмір буде враховувати перш за все як найкращі інтереси дитини.
Положеннями статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Беручі до уваги вищевикладене, норми матеріального та процесуального права, принцип «з максимально можливим урахуванням інтересів дітей», суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно приписів п.6 ч.1 ст.264, п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України, при ухваленні рішення, суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, про що зазначає у резолютивній частині рішення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до квитанції позивачем сплачено судовий збір в розмірі 908,00 гривень.
Проте, враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем розподілу не підлягають.
Керуючись статтями: 12, 13, 81, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру та зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 05 жовтня 2021 року.
Суддя Ісаков Д.О.