Справа № 317/1333/21
Провадження № 2/317/712/2021
21 жовтня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Мінгазова Р.В.
при секретарі Герман Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: товарна біржа «Універсальна біржа «Хортиця», Широківська об'єднана територіальна громада Запорізького району Запорізької області, про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,
Позивач звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: товарна біржа «Універсальна біржа «Хортиця», Широківська об'єднана територіальна громада Запорізького району Запорізької області, про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна. В позові зазначив, що 29 березня 1994 року між нею та відповідачем було укладено в письмовій формі договір купівлі-продажу нерухомості, за яким позивач придбала земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1440 кв.м. Договір купівлі-продажу був зареєстрований в Сонячній сільраді за №71 та товарною біржою «Універсальна біржа «Хортиця» в Журналі реєстрацій біржових угод з нерухомістю 29.03.1994 року. Позивач вирішила розпорядитися належною їй земельною ділянкою, однак у посвідченні правочину їй було відмовлено нотаріусом та роз'яснено, що договір купівлі-продажу нерухомості повинен бути нотаріально посвідченим та право власності повинно бути зареєстровано у встановленому законом порядку. Позивач неодноразово намагалась зв'язатись з відповідачем задля нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, однак встановити його місцезнаходження не вдалось.
Позивач просить суд визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між нею та відповідачем ОСОБА_2 .
Позивач та його представник у судове засідання не з'явились, надали письмову заяву, у якій просили розглядати справу за їх відсутності, позов підтримали та просили його задовольнити.
Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Треті особи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.
Згідно із ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, який не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. На підставі зазначеного суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що 29 березня 1994 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено в письмовій формі договір купівлі-продажу нерухомості, за яким ОСОБА_1 придбала земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1440 кв.м. Договір купівлі-продажу нерухомості був зареєстрований Універсальною біржою «Хортиця» в Журналі реєстрацій біржових угод з нерухомістю 29.03.1994 року. Даному Договору присвоєно інвентарний номер постійного зберігання 540.
20.07.1998 року договір купівлі-продажу нерухомості від 29.03.1994 року було зареєстровано в Сонячній сільраді за №71.
Земельна ділянка належала продавцю, ОСОБА_2 , на підставі державного акту на праві приватної власності на землю, виданого виконкомом Сонячної сільської ради народних депутатів від 12.01.1994 року серії ЗП 07-500593.
З березня 1994 року позивач володіє та користується спірною земельною ділянкою у передбаченому законом порядку, виконує всі обов'язки власника. Заперечень або зауважень ніхто зі сторін правочину не заявляв. Земельна ділянка використовується позивачем за цільовим призначенням, без погіршення її властивостей.
Відповідно до довідки, виданої виконкомом Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області 10.12.2007 року за №664 - земельна ділянка позивача дійсно розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, викладеної у інформаційній довідці №273343775 06.09.2021 року відсутні відомості реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за третіми особами.
Станом на теперішній час позивач вирішила розпорядитися належною їй земельною ділянкою, однак у посвідченні угоди нотаріусом було відмовлено та роз'яснено, що договір купівлі-продажу нерухомості повинен бути нотаріально посвідченим та право власності повинно бути зареєстровано у встановленому законом порядку.
Відповідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Статтею 316 ЦК України визначеного, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним»: «Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину».
Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 1 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Оскільки договір купівлі-продажу нерухомості укладений сторонами 29.03.1994 року, то на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року, чинних на час їх виникнення.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
За змістом ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами у належній формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом, або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов'язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку. Разом з тим, згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.
На теперішній час, зазначену угоду купівлі-продажу земельної ділянки неможливо посвідчити нотаріально через те, що місце перебування відповідача позивачу не відомо.
Відповідно до листа Головного управління статистики у Запорізькій області від 23.07.2021 року товарна біржа «Універсальна біржа «Хортиця» не проходила перереєстрацію та не була включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Іншим способом у позасудовому порядку визнати договір купівлі-продажу дійсним неможливо. Відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу перешкоджає позивачу реалізувати свої права власника із розпорядження належним йому майном.
У відповідності до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР та п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України 28.04.1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення, виконана повністю або частково однією зі сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, вправі визнати угоду дійсною.
Судом встановлено, що сторони виконали всі умови для купівлі-продажу нерухомого майна, у результаті яких наступили юридичні наслідки, позивач сплатила відповідачу за придбане майно передбачену договором суму грошей, утримує земельну ділянку в належному стані та тривалий час користується нею, угода купівлі-продажу судом не визнавалася недійсною, то на підставі ст.ст. 128, 153 ЦК УРСР і ст. 49 Закону України «Про власність» позивач набула право власності на спірну земельну ділянку і правомірно володіє нею, є добросовісним набувачем.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги неможливість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки та неможливість позивача в іншій спосіб, крім звернення до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним захистити своє порушене право не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, а відтак і про задоволення даного позову.
На підставі викладеного, керуючись 10, 12, 77-81, 197-198, 200, 206, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), треті особи: товарна біржа «Універсальна біржа «Хортиця» (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 24, ЄДРПОУ 13621324), Широківська об'єднана територіальна громада Запорізького району Запорізької області (70413, Запорізька область, Запорізький район, с. Широке, вул. Центральна, б. 1, ЄДРПОУ 26013402), про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - задовольнити.
Визнати дійсним договір (біржову угоду) купівлі-продажу нерухомості - земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1440 кв.м., укладений 29.03.1994 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зареєстрований товарною біржою «Універсальна біржа «Хортиця» в Журналі реєстрації біржових угод та в Сонячній сільській раді 20.07.1998 року за №71.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Р.В. Мінгазов