Справа №265/7119/21
Провадження №2-о/265/1095/21
18 жовтня 2021 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді - Копилової Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Куксенко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України,
заінтересована особа: Головне управління ДМС у Донецькій області,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України в період з 1995 року по 2005 рік. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Баку Азербайджанської республіки, є особою без громадянства. У 1995 році вони разом з матір'ю переїхали на постійне місце проживання до України в місто Маріуполь Донецької області, де він зареєстрований та проживає до теперішнього часу. 20 грудня 2005 року він отримав посвідку на постійне проживання, яка видана ВГІРФО Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області. Однак, на даний час він хоче обміняти посвідку на постійне проживання у зв'язку із досягненням сорокап'ятирічного віку. Лівобережним районним відділом у м. Маріуполі ГУ ДМС України в Донецькій області йому в усній формі було роз'яснено, що йому необхідно встановити факт постійного проживання та реєстрації на території України в період з 1995 року по 2005 року, оскільки, відповідно до п.3 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які мають дозвіл на імміграцію в Україні. Тому, встановивши факт постійного його проживання та реєстрації на території України в період з 1995 року по 2005 року, він зможе таким чином довести у міграційній службі що дійсно отримував дозвіл на імміграцію в Україні, що дозволить йому обміняти посвідку на постійне проживання в Україні, та в подальшому отримати громадянство України. Просить суд встановити факт його постійного проживання на території України в період з 1995 року по 2005 рік.
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 на розгляд заяви до суду не з'явилися, просили розглядати справу в їх відсутність, заяву задовольнити.
Представник Головного управління ДМС України у Донецькій області надали письмові пояснення. Відповідно до таких пояснень управління вирішення вимог заяви покладав на розсуд суду.
Дослідивши надані письмові докази, суд вважає, що подана заява підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 12 вересня 1997 року, актовий запис № 1497, вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі «Батьки» зазначено: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 .
З копії посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 , виданої ВГІРФО Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 20 грудня 2005 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився в м.Баку Азербайджан. У вересні 1995 року приїхав з Азербайджану до м.Маріуполя Донецької області.
З довідки № 240/к від 28 вересня 2005 року, виданої Посольством Азербайджанської республіки в Україні вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Баку відповідно до Закону Азербайджанської Республіки про громадянство від 30.09.1998 року не є громадянином Азербайджанської республіки.
З копії картки Форми А, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 прибув до України в 1995 році, отримав посвідку на постійне проживання ДН №3816 від 20.12.2005 року та зареєстрований 18.01.2006 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Паспорт громадянина СРСР серії НОМЕР_3 , виданий 27 вересня 1977 року відділом внутрішніх справ райвиконкомом імені 26 бакинських комісарів міста Баку на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 12.09.1995 року вона була прописана до гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , де була зареєстрована до 25.09.2004 року.
З копії посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_4 , виданої ВГІППС Маріупольського МУ України в Донецькій області 26.06.2003 року вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася в Узбекістані Джалал-Кудукський район. У вересні 1995 року приїхала з Азербайджану до м.Маріуполя Донецької області.
З довідки, виданої ЗАТ «Цивілжитлобуд» вбачається, що ОСОБА_4 була прописана за адресою: АДРЕСА_2 з 12 вересня 1995 року по 25 вересня 2004 року, разом з сином ОСОБА_1 .
Згідно довідки, виданої ЖКП «Азовжитлокомплекс» 22 червня 2011 року вбачається, що ОСОБА_4 постійно була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 30 вересня 2004 року. Склад її сім'ї - син ОСОБА_1 . Довідка була видана для подання в УГІРФО ГУМВС України в Донецькій області в зв'язку з клопотання про прийняття до громадянства України.
Як видно зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області 30 серпня 2011 року, ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 63 роки померла ОСОБА_4 , про що зроблено актовий запис за № 1171.
З наказу, виданого ЖКП «Азовжитлокомплекс» 01 березня 2012 року вбачається, що змінено особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_3 на ім'я ОСОБА_1 у зв'язку зі смертю ОСОБА_5 .
За змістом ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до пунктів 1,2 статті 2 Протоколу №4 Європейської Конвенції до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, зазначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про громадянство України".
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1,2 частини першої статті 3 цього Закону.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Пунктом 25 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року (далі - Порядок) передбачено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ; що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.
Відтак, юридичне значення має факт постійного проживання на території України на момент проголошенні незалежності України - 24.08.1991 року або на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» - 13.11.1991 року.
Пунктом 44 Порядку передбачено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до ІНФОРМАЦІЯ_6 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Тлумачення статті 293 ЦПК України дає підстави для висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. При цьому не виключається встановлення факту постійного проживання на території України.
Можливість такого способу захисту прав особи як встановлення факту постійного проживання на території України також підтверджується судовою практикою Верховного суду, зокрема Постановою КЦС ВС від 30.04.2020 № 133/2348/17 (61-40027св18) та від 22 серпня 2018 року №363/214/17-ц.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що заявником ОСОБА_6 при розгляді справи доведено належними та допустимими доказами факт того, що він в період з 1995 року по 2005 рік постійно проживав і проживає на території України, тому його заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.263-265, 315, 319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересована особа: Головне управління ДМС у Донецькій області, задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 на території України в період з 1995 року по 2005 рік.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 28 жовтня 2021 року.
Суддя __________________ Л.В.Копилова