28.10.2021 227/4179/21
Іменем України
28 жовтня 2021 року м.Добропілля
Суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиця О.В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду,-
До Добропільського міськрайонного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 від 28.07.2021 року про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України судового наказу мирового судді судової дільниці № 1 міста Мурома та Муромського району Володимирівської області Російської Федерації від 14 травня 2021 року (справа № 2-1299-1/2021) про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј частки усіх видів заробітку та (або) іншого доходу щомісячно, починаючи з 27 квітня 2021 року та до повноліття дитини.
Ознайомившись з матеріалами клопотання, вважаю вказане клопотання слід залишити без розгляду та повернути його особі, яка його подала, виходячи з такого.
Згідно статті 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Відповідно до ч.1 ст.462 ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Відповідно до ч.1ст.464 ЦПК України, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
Подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду та його розгляд має відбуватись з дотриманням певних норм законодавства, а саме у відповідності до вимог ст.ст.466-467 ЦПК України.
Розгляд судами клопотань про визнання і виконання рішень іноземних судів є особливою формою взаємної правової допомоги, яка надається Україною та іншими державами учасницями відповідних міжнародних договорів.
Відповідно до ч.1ст.81 Закону України «Про міжнародне приватне право'в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Визнання та виконання таких рішень здійснюється у порядку, встановленому законом України (ст.82 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Порядок визнання та примусового виконання в Україні судових рішень (в тому числі, ухвалених судами Російської Федерації) на теперішній час врегульовано нормами Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (Мінськ, 22.01.1993 року), Закону України «Про міжнародне приватне право», Цивільного процесуального кодексу(ЦПК) України, Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року №1092/5/54, який зареєстровано в МЮУ 02.07.2008 року за № 573/15264.
Згідно зі ст.51 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує винесені на території інших Договірних Сторін рішення установ юстиції по цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди по таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов'язань.
Відповідно до вимог ч.2 ст.466 ЦПК України, до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких нада Верхоною Радою України.
Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються документи, зазначені в ч.3 ст.466 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 53 Конвенції «Про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 22 січня 1993 року - клопотання про дозвіл примусового виконання рішення подається в компетентний суд Договірної Сторони, де рішення підлягає виконанню. Воно може бути подано й у суд, що виніс рішення в справі в першій інстанції. Цей суд направляє клопотання судові, компетентному винести рішення по клопотанню. До клопотання про дозвіл примусового виконання рішення додаються:
а) рішення або його засвідчена копія, а також офіційний документ про те, що рішення набуло законної сили і підлягає виконанню або про те, що воно підлягає виконанню до набуття законної сили, якщо це не випливає із самого рішення;
б) документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності була належним чином представлена;
в) документ, що підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання;
г) документ, що підтверджує угоду сторін, по справах договірної підсудності.
Зазначені норми також узгоджуються із положеннями ч.3ст.466 ЦПК України.
Подане заявницею ОСОБА_1 клопотання не відповідає вимогам ст. 53 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 10.11.1994 року, оскільки до клопотання про визнання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню, не додано документ, який засвідчує, що ОСОБА_2 стосовно якого постановлений судовий наказ, який не брав участі в судовому процесі, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
При цьому суд зазначає, що зі змісту судового наказу вбачається, що вказане рішення приймалось без участі сторін.
З наказу вбачається, що він не містить відомостей чи обізнаний боржник з його змістом і взагалі чи отримував він його та коли.
З довідки виконуючого обов'язки мирового судді судової дільниці № 1 міста Мурома та Муромського району Володимирівської області Російської Федерації від 14 травня 2021 року - мирового судді судової дільниці № 6 міста Мурома та Муромського району Володимирівської області - Фоміної А.Н. віл 28.07.2021 року вбачається, що боржник ОСОБА_2 зі змістом судового наказу від 14 травня 2021 року, винесено в рамках справи № 2-1299-1/2021 про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки, не є обізнаним, оскільки копію вказаного судового наказу не отримував.
Зміст вказаної довідки свідчить про те, що судовий наказ для відома боржника направлявся поштовим зв'язком, але боржник копію судового наказу не отримав, оскільки конверт був повернутий за спливом строків його збереження.
Наведене свідчить про те, що боржник ОСОБА_2 , станом на 28.10.2021 року не є обізнаним про існування судового наказу в рамках цивільної справи № 2-1299-1/2021.
Таким чином, суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 та додані до нього документи не відповідають вимогам ч.2 ст.466 ЦПК України та ст.53 Конвенції «Про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 22 січня 1993 року.
Відповідно до ч.4 ст.466 ЦПК України, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, суд залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала.
Враховуючи те, що заявником не додано до клопотання усі необхідні документи, передбачені ст.53 Конвенції «Про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 22 січня 1993 року, клопотання підлягає залишенню без розгляду та поверненню заявнику.
Залишення клопотання без розгляду не перешкоджає повторному зверненню після усунення обставин, що слугували підставою для прийняття такого рішення.
Керуючись ст.ст.465-466 ЦПК України, ст.53 Конвенції «Про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 22 січня 1993 року, суддя, -
Клопотання ОСОБА_1 від 28.07.2021 року про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України судового наказу мирового судді судової дільниці № 1 міста Мурома та Муромського району Володимирівської області Російської Федерації від 14 травня 2021 року (справа № 2-1299-1/2021) про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - залишити без розгляду та повернути разом з документами, що додані до нього заявнику.
Роз'яснити заявнику, що залишення клопотання без розгляду не перешкоджає повторному зверненню після усунення обставин, що слугували підставою для прийняття такого рішення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення.
Суддя О.В.Здоровиця
28.10.21