Справа № 495/3242/21
Номер провадження 1-кп/495/586/2021
28 жовтня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої - одноособово судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський кримінальне провадження внесене в ЄРДР № 12020160240001600 від 30.10. 2020 року відносно:
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вірівка Добропільського району Донецької області , українця громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-04.08. 2011 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за ст. 289 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі,
-12.09.2011 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за ст. 185 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнився 13.08. 2015 року умовно-достроково на 9 місцяв 25 днів,
-22.06. 2016 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за ст. 185 ч.3, 186 ч.3,71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі,
- 12.09. 2011 року Білгород-Дністровським міськрайоннним судом Одеської області за ст. 185 ч.2 , 70 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі, відбував покарання в ДУ "ОВК № 14 "міста Одеса, ,звільнився 22 листопада 2019 року із закінченням строку покарання,
-08.09. 2021 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за ст. 395 КК України до 4-х місяців арешту,
08.09. 2021 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за ст. 395, 70 ч. 4 КК України до 6- місяців арешту,
обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
Обвинувачений ОСОБА_3 умисно, повторно викрав чуже майно,поєднане з проникненням у житло ,тобто скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, при наступних обставинах:
18 жовтня 2020 року у невстановлений органами досудового розслідування час обвинувачений ОСОБА_3 діючи умисно,протиправно,з корисливих мотивів ,з метою особистого незаконного збагачення ,усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння. передбачаюючи настання суспільно-небезпечних наслідків та скориставшись тим,що за його діями ніхто не спостерігає,шляхом злому вхідної двері проник до приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 ,звідки таємно викрав належне потерпілому ОСОБА_5 майно, а саме:
-електричну машинку для підстригання волосся торгівельної марки " Philips " модель " QC5115/15" у комплекті з адаптером електроживлення вартістю 342 гривні 50 коп.
-пару жіночіх золотих сережек 925проби загальною масою 3 гр. вартістю 5100 гривень,
-жіночій ланцюжок із золота 925 проби масою 5 гр. вартістю 8500 гривень 45 коп.
-кулон жіночій у вигляді лева із золота 925 проби масою 2 гр. вартістю 3400 гривень 18 коп.
-сережку для пірсінгу в ніс із золота 925 проби масою 1 гр. вартістю 1700 гривень 09 коп.
-жіночій ланцюжок із срібла масою 5 гр. таж іночій хрестик масою 2 гр. із срібла визначити ринкову вартість яких не надалося можливим, а всього викрав майно потерпілого ОСОБА_5 на нагальну суму 19 043 гривні, після чого з викраденим з місця вчинення злочини скрився, заподіяв потерпілому майнову шкоду на вищевказану суму.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні винним себе визнав повністю.
Суд, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз'яснив вимоги ч.3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнає недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_3 відносно фактичних обставин кримінального правопорушеня, оскільки вони ніким не оспорюються та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_3 погодився з тим, щоб судовий розгляд обмежився його допитом, та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченого. Йому було роз'яснено, що в даному випадку він позбавляється права оспорювати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні криімнального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України визнав повністю та пояснив, що дійсно 18 жовтня 2020 року у денний час він проходив мімо будинку АДРЕСА_1 за місцем проживання потерпілого ОСОБА_5 та вирішив зайти до нього в гості. Підійшов до будинку,він побачив що потерпілий відсутній за місцем свого проживання, піля чого він вирішив здійснити крадіжку з будинку,зломав вхідні двері будинку,звідки викрав золоті вироби та машинку для підстрігання волосся. Золоті вироби він здав в ломбард,отримав грошові кошти в розмірі 1600 гривень.які витратив на особисті потреби а машинку для підстрігання волосся залишив за місцем свого проживання,яку потім вилучили співробітники поліції. У скоєному щиро розкаявся, просив суворо не карати його.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення обвинуваченого, суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України. Висновок суду підтверджується, зокрема, поясненнями обвинуваченого, який надав точні пояснення щодо того, як, коли та за яких обставин він вчинив злочин. Суд бере до уваги, що пояснення обвинуваченого не суперечать іншим об'єктивним доказам по справі та дозволяють достовірно встановити обставини скоєння злочину обвинуваченим.
Оцінюючи докази у сукупності, суд визнає винним обвинуваченого ОСОБА_3 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 185 КК України - тобто повторне таємне викрадення чужого майна,поєднане з проникненням у житло.
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Стосовно призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд приходить до наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року ратифікованої законом України від 07.07.1997 №475/97-ВР - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд уважає, що підстави застосування статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання - відсутні.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Оскільки в судовому засіданні було встановлено обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_3 кримінального обвинувачення, суд вважає необхідним призначити йому покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, а також дані характеризуючи особу обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується негативно, його вік та стан здоров'я , те,що обвинувачений раніше неодноразово раніше судимий, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, його каяття у скоєному, суд вважає доцільним відбування покарання обвинуваченого у вигляді позбавлення волі та приходить до переконання про можливість його виправлення тільки за умов призначення покарання у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією статті 185 ч.3 КК України.
З урахуванням викладених обставин по справі, особистості обвинуваченого, який не працює,раніше судимий , тяжкості вчиненого кримінального правопорушення , розміру завданої шкоди потерпілому , вартості та виду майна, яким заволодів обвинувачений, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальне правопорушення , обставини, що пом'якшують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства..
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
На думку суду, призначення обвинуваченому саме такого покарання створить процес позитивних змін, які відбуваються в особистості та створюють готовність до самокерованої правослухняної поведінки та надасть можливість ОСОБА_3 змінити прокримінальне мислення та попередити вчинення ним повторних злочинів.
Крім того, суд враховує що згідно вироку Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 8 вересня 2021 року ОСОБА_3 був засуджений за ст. 395 КК України до 6 місяців арешту. Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення,передбачене ст. 185 ч.3 КК України до винесення вищевказаного вироку, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченному ОСОБА_3 остаточне покарання із застосуванням ст. 70 ч.4 КК України ,шляхом поглинання меньш суворого покарання, призначенного вироком Білород-Дністровського міськрайонного суду Одеської област від 8 вересня 2021 року і більш суворим покарання. призначенним вищевказаним вироком
Суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в сумі 980,70грн. за провадження судово товарознавчої експертизи №859 ТГ від 23.11..2020, та витрати за проведення судової товарознавчої експертизт № СЕ-19/116-21/2363-ТВ від 16.02. 2021 року що становить 1307 гривень 60 коп.
Речовий доказ - електричну машинку для підстригання волосся торгівельної марки " Philips " модель " QC5115/15" у комплекті з адаптером електроживлення ,яка передана на відповідальне зберігання ОСОБА_6 та на яку накладений арешт згідно ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.11.2020 року слід повернути потерпілому ОСОБА_5 за належністю,зняв арешт з вищевказаного речового доказу.
Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 до набуття вироку законної сили залишити- тримання під вартою в Ізмаїльському СІЗО Одеської області.
Керуючись ст. ст. 100, 349, 368, 370, 373, 374, 376, 392-395 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України та на підставі санкції вказаної статті призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох ) років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч.4 КК України шляхом поглинання меньш суворого покарання, призначенного вироком Білород-Дністровського міськрайонного суду Одеської област від 8 вересня 2021 року і більш суворим покарання, призначенним вищевказаним вироком ,остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у виглядіу вигляді 3 (трьох ) років позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 до набуття вироку законної сили залишити- тримання під вартою в Ізмаїльському СІЗО Одеської області.
Міру покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з моменту обрання судом заходу запобіжного заходу- 8 вересня 2021 року.
Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в сумі 980,70грн. за провадження судово товарознавчої експертизи №859 ТГ від 23.11..2020, та витрати за проведення судової товарознавчої експертизт № СЕ-19/116-21/2363-ТВ від 16.02. 2021 року що становить 1307 гривень 60 коп.
Речовий доказ - електричну машинку для підстригання волосся торгівельної марки " Philips " модель " QC5115/15" у комплекті з адаптером електроживлення ,яка передана на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 та на яку накладений арешт згідно ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.11.2020 року - повернути потерпілому ОСОБА_5 за належністю,зняв арешт з вищевказаного речового доказу.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення, через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.
Вирок суду у відповідності з вимогами ст. 394 ч. 2 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України.
Копію вироку негайно видати засудженому та прокурору.
Суддя : ОСОБА_1