Справа № 490/10538/17
нп 2/490/1272/2018
Центральний районний суд м. Миколаєва
27 жовтня 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Долгова А.Г., відповідачки ОСОБА_2 та її представниці - адвоката Ютовця О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та пені за прострочення сплати аліментів, -
20.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість по виплаті аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 7197 грн. 45 коп. та пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 4950 грн. 76 коп., за період з червня 2016 року по травень 2017 року.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 22 травня 1998 року між позивачем - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був зареєстрований Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , актовий запис № 294. Від шлюбу мають спільних дітей, зокрема і доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.09.2016, з відповідачки стягнуто аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% від середнього прожиткового мінімуму, щомісячно починаючи з 07 червня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Проте, відповідачка сплатила лише 4000 грн. та ухиляється від сплати аліментів, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 7197,45 грн., яку він просить стягнути з відповідачки. Крім того, загальна сума пені за несвоєчасну сплату аліментів за період з 2016 року по 2017 року становить 4 950,76 грн.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Чулупа О.С. від 15.03.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі за вказаним позовом.
На підставі розпорядження керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва Мізюна Р.І. від 09.02.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
10.02.2021 року матеріали справи передано судді Саламатіну О.В.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 12.02.2021 року прийнято до свого провадження цивільну справу за вказаним позовом, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. просив задовольнити позов, також просив стягнути з відповідачки витрати на правову допомогу в розмірі 12000,00грн.
Відповідачка та її представник позов не визнали зазначили, що позивачем по справі повинна бути повнолітня донька ОСОБА_3 . Позивачем не надано жодного доказу на погіршення його матеріального стану в зв'язку з несплатою відповідачкою аліментів. Також відповідачка зазначає, що станом на 31.07.2018 року вона виплатила аліменти в повному обсязі, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження. Також зазначила, що позивач постійно чинив перешкоди у здійсненні нею господарської діяльності. За такого, просили в позові відмовити, також зазначили, що надані представником позивача докази на оплату витрат на правову допомогу, на їх думку фіктивні.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 22 травня 1998 року між позивачем - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був зареєстрований Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , актовий запис № 294.
Під час перебування сторін в шлюбі, у них, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3 .
На підставі заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.09.2016, з відповідачки стягнуто аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% від середнього прожиткового мінімуму, щомісячно починаючи з 07 червня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.
23.11.2016 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Іскяндаровою Анною Фаіківною було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №490/5859/16-ц виданого 04.11.2016 року, про що винесена постанова про відкритя виконавчого провадження (ВП№52945420).
В матеріалах справи міститься два розрахунки заборгованості по аліментам боржниці ОСОБА_2 , станом на 12.05.2017 року, при цьому заборгованість по одному з них складає 11197,45 грн, а по другому заборгованість складає 14 340,49 грн.
Судом не приймається до уваги розрахунок заборгованості по аліментам боржниці ОСОБА_2 , станом на 12.05.2017 року, по якому заборгованість складає 11197,45 грн, оскільки він містить виправлення та підчистки.
При цьому, відповідно до квитанції №133/КЗ від 14.07.2017 року ОСОБА_2 було сплачено 4340,00 грн. отримувач Центральний відділ державної виконавчої служби м. Миколаїв.
Згдіно розпорядження №52945420 від 02.08.2017 року відділу державної виконавчої служби, грошові кошти у сіммі 4140,00 грн., що надійшли 17.07.2017 року на рахунок обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №490/5859/16-ц, виданого 04.11.2016 року Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 , перераховані на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до квитанції №80 від 14.11.2017 року ОСОБА_2 було сплачено 5000,00 грн. отримувач - Центральний відділ державної виконавчої служби м. Миколаїв.
Згдіно розпорядження №52945420 від 16.11.2017 року відділу державної виконавчої служби, грошові кошти у сіммі 5000,00 грн., що надійшли 15.11.2017 року на рахунок обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №490/5859/16-ц, виданого 04.11.2016 року Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 , перераховані на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до квитанції №40 від 14.12.2017 року ОСОБА_2 було сплачено 5000,00 грн. отримувач - Центральний відділ державної виконавчої служби м. Миколаїв.
Згдіно розпорядження №52945420 від 19.12.2017 року відділу державної виконавчої служби, грошові кошти у сіммі 5000,00 грн., що надійшли 14.12.2017 року на рахунок обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №490/5859/16-ц, виданого 04.11.2016 року Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 , перераховані на користь ОСОБА_1 .
Згдіно розпорядження №52945420 від 09.01.2018 року відділу державної виконавчої служби, грошові кошти у сіммі 200,00 грн., що надійшли 27.12.2017 року на рахунок обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №490/5859/16-ц, виданого 04.11.2016 року Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 , перераховані на користь ОСОБА_1 .
11.01.2018 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Іскяндаровою Анною Фаіківною було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №490/5859/16-ц виданого 04.11.2016 року, в зв'зку з повним фактичним виконанням згідно виконавчого документу, про що винесена постанова про закінчення виконавчого провадження (ВП№52945420).
Відповідно до положень ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Статтею 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
За змістом ст.ст. 180, 181, 184 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Таким чином, судом встановлено відсутність заборгованості зі сплати аліментів відповідачки перед позивачем, оскільки нарахована державним виконавцем заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 14340,49 грн., була повність сплачена відповідачкою, а за такого, в частині вимог про стягнення з відповідачки заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 7197,45 грн., слід відмовити.
При цьому суд зазначає, що відповідачка сплачувала аліменти не своєчасно, зокрема і за період з червня 2016 року по травень 2017 року в який у неї існувала заборгованість зі сплати аліментів.
Відповідно до ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою ВРУ № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Як роз'яснено в абзаці 1 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 р., передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Такий правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 572/1762/15-ц від 25 квітня 2018 року та у справі № 333/6020/16-ц від 03 квітня 2019 року.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
При цьому, Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.09.2016 року набрало законної сили 11.10.2021 року, таким чином обов'язок сплати аліментів у позивачки виник саме з цієї дати, при цьому на вказану дату відповідачка фактично мала виплатити аліменти за: червень 2016 року - 930,54 грн., липень 2016 року - 1254,75 грн., серпень 2016 року - 1254,75 грн., вересень 2016 року - 1254,75 грн., та жовтень 2016 року - 1305,75 грн. А в подальшому, відповідачка мала сплачувати щомісячні платежі до травня 2017 року включно, чого вона не робила.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що нарахування пені за несплату аліментів відповідно до положень ч. 1 ст. 196 СК України та з урахуванням позовних вимог, зокрема щодо періоду нарахування пені за який позивач просить її стягнути, має відбуватись з 11.10.2016 року по 01.06.2017 року
При цьому судом не приймається до уваги розрахунок пені за прострочення сплати по аліментним зобов'язанням за 2016 та за 2017 рік наданий позивачем оскільки такий зроблений без врахування дати набрання судовим рішенням законної сили та з невірним зазначенням сум заборгованості в окремі періоди.
Суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки пеню за прострочення сплати по аліментним зобов'язанням за 2016 та за 2017 рік виходячи з такого розрахунку:
жовтень 2016 року - 5982,00 грн. / 100 Х 20 днів заборгованості = 1196,40 грн.;
листопад 2016 року - 1305,75 грн. / 100 Х 30 днів заборгованості = 391,70 грн.;
грудень 2016 року - 1305,75 грн. / 100 Х 31 день заборгованості = 404,80 грн.;
січень 2017 року - 1305,75 грн. / 100 Х 31 день заборгованості = 404,80 грн.;
лютий 2017 року - 1305,75 грн. / 100 Х 28 днів заборгованості = 365,60 грн.;
березень 2017 року - 1305,75 грн. / 100 Х 31 день заборгованості = 404,80 грн.;
квітень 2017 року - 1305,75 грн. / 100 Х 30 днів заборгованості = 391,70 грн.;
травень 2017 року - 505,45 грн. / 100 Х 31 день заборгованості = 156,70 грн.
Загальна сума неустойки за період зазначений позивачем, а саме з червня 2016 року по травень 2017 року, становить 3716,50 грн.
Доказів того, що заборгованість по сплаті аліментів утворилась з незалежних від неї причин, відповідачкою не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. При цьому, суд зазначає, що відповідачка не просила про зменшення суми неустойки та не надала суду докази на підтвердження існування обставин наведених в частині 2 статті 196 СК України, за такого у суду відсутні підстави для зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідачки.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, лише в частині визначеного судом розміру пені від суми несплачених аліментів - 3716,50 грн., в межах періоду зазначеного позивачем, а саме з червня 2016 року по травень 2017 року.
Крім того, оскільки при подачі позову позивач звільнявся від сплати судового збору, а позовні вимоги задоволено частково, тому на підставі статті 141 ЦПК України, з відповідачки підлягають стягненню на користь держави, судові витрати, пропорційно від суми задоволеного позову, а саме у розмірі 277,80 грн.
Щодо стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
У відповідності до частини 3 статті 137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає, поряд з іншими документами, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Європейський Суд з прав людини у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) та інш., неодноразово підкреслював, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Представником позивача на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу надано суду: договір про надання правової допомоги №11/17 від 01.11.2017 року, в пункті 3.6. якого наведено розмір погодженого між позивачем та його представником гонорару в розмірі 12000 грн., акт наданих послуг від 20.11.2017 року на суму 12000 грн., та квитанцію до прибуткового касового ордера №11/7 від 01.11.2017 року на суму 12000 грн.
Суд, визначаючи розмір компенсації понесених позивачем витрат на правничу допомогу встановив, що витрати на правову допомогу в даному випадку були фактичними, що доведено наданими доказами, натомість враховуючи предмет спору, суд вважає, що їх розмір не є обгрунтованим, та значно перевищує розмір витрат на правову допомогу, який є звичайним у даній категорії справ. За такого, суд вважає можливим стягнути з відповідачки на користь позивача 4000 грн., витрат на правничу допомогу, оскільки такий розмір, на думку суду, враховуючи специфіку даної справи та тривалість її розгляду, відповідає критерію обгрунтованості.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) пеню від суми несплачених аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 3716 (три тисячі сімсот шістнадцять) гривень 50 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 277 (двісті сімдесят сім) гривень 80 коп.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Саламатін