Справа № 147/844/21
Провадження № 2/147/429/21
27 жовтня 2021 року смт.Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Натальчук О. А.,
із секретарем Свистун А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця " ОСОБА_1 " до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу, -
Представник позивача, адвокат Мазуренко С.С. звернувся в суд з позовом в інтересах ФОП " ОСОБА_1 " в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 завдані збитки в порядку регресу та судові витрати.
В обґрунтування позову посилається на те, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №8908335-02-10-01d1 від 01.10.2020, предметом якого є майнові права страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядження транспортним засобом, а саме автомобілем «JAC S2», д.н.з. НОМЕР_1 . За яким страховик зобов'язується відшкодувати шкоду, у разі настання страхового випадку. Також зазначив, що 20 жовтня 2020 року о 08 год. 30 хв. по пр. Лобановського, 126-Г у м.Києві, мала місце ДТП за участю транспортного засобу «Volkswagen Passat», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «JAC S2», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Голосіївський районний суд міста Києва, постановою суду від 14 січня 2021 р. визнав ОСОБА_2 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Потерпіла особа звернулася до ПрАТ «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування. Виконуючи взяті на себе зобов'язання по Договору добровільного страхування наземного транспорту №8908335-02-10-01d1 від 01.10.2020 на підставі страхового акту, на користь потерпілої особи було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та здійснено оплату на суму 13546,36 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована жодним договором страхування, то відшкодування завданих збитків має бути виплачено ним, як винуватцем ДТП в повному обсязі.
Посилаючись на зазначене, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача завдані збитків порядку регресу у розмірі 13546,36 грн., витрати по сплаченому судовому збору та витрати на правову допомогу у розмірі 11863,80 грн.
Ухвалою суду від 18.08.2021 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Представник позивача в судове засідання не з'явися. Подав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Від представника відповідача, адвоката Конякіна М.С., 27.09.2021 р. надійшла письмова заяві, в якій зазначив про розгляд справи без участі ОСОБА_2 та його представника. При постановлені рішення просив врахувати те, що відповідач позов визнає частково. В частині стягнення витрат на правову допомогу позов не визнає, оскільки вважає, що вартість послуг адвоката є завищеною. Адвокат не обґрунтував таку високу вартість послуг, він не приймав участі у судових засіданнях, не здійснював інших процесуальних дій, які могли призвести до такої високої вартості послуг. Також витрати на правову допомогу у розмірі 11863,80 грн. не є співмірними із заявленими позовними вимогами.
В зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №8908335-02-10-01d1 від 01.10.2020 р., предметом якого є страхування автомобіля «JAC S2», д.н.з. НОМЕР_1 .
20 жовтня 2020 року о 08 год. 30 хв., ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Passat», н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по пр. Лобановського,126-Г у м. Києві, у порушення вимог п.п. 2.3 (б), 13.1, 11.4 ПДР України, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з транспортним засобом «JAC S2», н.з. НОМЕР_1 , що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 14.01.2021 р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн. (а.с.9).
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України, а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина, судового розгляду.
Встановлено, що власником автомобіля «JAC S2», д.н.з. НОМЕР_1 , який був застрахований акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» на підставі договору страхування №8908335-02-10-01d1 від 01.10.2020, є ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
В результаті ДТП даний транспортний засіб отримав пошкодження.
Потерпіла особа від вищезазначеної ДТП - ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «ВУСО» із заявою на виплату страхового відшкодування.
Співробітниками ПрАТ «ВУСО» 22.10.2020 року було здійснено огляд автомобіля «JAC S2», д.н.з. НОМЕР_1 » та складено акт (протокол) огляду транспортного засобу - заява на виплату, фото- таблицю пошкоджень (а.с.11-13).
Факт ДТП 20.10.2020 року визнаний ПрАТ «СК «ВУСО» страховим випадком, що підтверджується Страховим актом №2068971-12 від 10.11.2020 року (а.с.21).
Згідно рахунків-фактури №БА-021720 від 22.10.2020 р. та №БА-0221185 від 05.11.2020 р. вартість відновлювального автомобіля «JAC S2», д.н.з. НОМЕР_1 , склала 13546,36 грн. (а.с.16,17).
Відновлювальні робити вищезазначеного автомобіля підтверджуються актами виконання робіт від 20.11.2020 р. (а.с.18, 18 звор.)
Виконуючи взяті на себе зобов'язання по Договору №8908335-02-10-01d1 від 01.10.2020, на підставі страхового акту, на виконання вимог ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України співробітниками ПрАТ «СК «ВУСО» було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування через автосервіс на користь потерпілої особи
Судом встановлено, що ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило суму страхового відшкодування на користь потерпілого у розмірі 13546,36 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №31062 від 27.10.2020 р. та від 10.11.2020 р. (а.с.22).
Окрім того, 08.02.2021 року між ПрАТ «СК«ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір № 08/02/2021 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. В тому числі, новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором №8908335-02-10-01d1 від 01.10.2020 (а.с.23-25).
Так як цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , не була застрахована жодним договором страхування, що підтверджується відповідним пошуковим запитом з електронної бази (а.с.19), позивач звернулася до відповідача з даними позовними вимогами.
Таким чином у відповідача ОСОБА_2 виникло зобов'язання перед ПрАТ «СК «ВУСО», та після відступлення прав вимоги перед ФОП « ОСОБА_1 », відшкодувати завдані збитки в порядку регресу в розмірі виплачено страхового відшкодування, а саме у сумі 13546,36 грн.
09.02.2021 позивачем було направлено Акт (вимогу) до відповідача щодо повернення коштів, однак, жодної відповіді позивач не отримав (а.с.31).
Протилежного суду не надано.
Ст. 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.
Пунктом 35.1 ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику (у випадках, передбачених ст.41 МТСБУ) заяву по страхове відшкодування.
Відповідно до ст. 11 ЦК України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з положеннями ч.1 ст.1191 ЦК особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до п.п.38.2.1. ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі вище викладеного, враховуючи заяву представника відповідача про часткове визнання позову, суд приходить до переконання про необхідність стягнення із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача матеріальні збитки у порядку регресу у розмірі 13546 грн. 36 коп.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно квитанції №57555 від 02.08.2022 р., позивачем при поданні даної позовної заяви до суду було сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп.
Також відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що 10 лютого 2021 року між АО «Правовий Горизонт» та ФОП « ОСОБА_1 » укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 17 та 15 березня 2021 року - додаткову угоду № 2 до вказаного Договору, в якій визначено обсяг та вартість виконаних робіт. Дану винагороду у сумі 11863, 80 грн. було сплачено ФОП « ОСОБА_1 », що підтверджується квитанцією від 15 березня 2021 року, виданою адвокатом АО «Правовий Горизонт» Мазуренко С.С. (а.с.37).
Разом з тим, ч. 2 ст.137ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов'язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин. Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових правовідношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу.
Згідно з п.47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» право на правову допомогу гарантовано статтями 8,59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення під 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом.
Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат. Ці розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа N 755/9215/15-ц, провадження N 14-382цс19.
При розподілі судових витрат за рішенням суду суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
На думку суду, розмір заявлених ФОП « ОСОБА_1 » витрат на професійну правничу допомогу у сумі 11863, 80 грн. є завищеним, неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Крім того, судом ураховано, що у додаткову угоду №2 від 15.03.2021 року включено витрати на 2 години представництва у суді, хоча фактично представник позивача приймав участь в судовому засіданні безпосередньо лише 08.09.2021 року в режимі відеоконференції протягом 5 хвилин.
Враховуючи складність справи, розмір позовних вимог та розмір задоволених вимог, заперечення представника відповідача проти задоволення позову в цій частині, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, суд вважає правильним та доцільним стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 263, 265, 268, 272, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов Фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця « ОСОБА_1 » завдані збитки у порядку регресу у розмірі 13546 (тринадцять тисяч п'ятсот сорок шість) грн.36 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця « ОСОБА_1 » кошти на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця « ОСОБА_1 » сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його постановлення до Вінницького апеляційного суду.
Позивач: фізична особа - підприємець « ОСОБА_1 », юридична адреса: АДРЕСА_1 ., РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_5 , виданий Тростянецьким РС УДМС України у Вінницькій області 16.08.2012 р.
Повний текст рішення складено 27.10.2021 р.
Суддя О.А. Натальчук