Провадження № 11-кп/821/651/21 Справа № 705/3437/21 Категорія: ст.537 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
26 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддів секретаря судового засідання з участі: прокурора засудженогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
представника колоніїОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 серпня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про зарахування строку попереднього ув'язнення ,-
Засуджений ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про зарахування строку попереднього ув'язнення, посилаючись на те, що 10.02.2018 він прибув до ДУ «Київський слідчий ізолятор», де перебував до 04.03.2020. Так як він вчинив злочин 10.02.2018 у період чинності ч.5 ст.72 КК України в редакції, передбаченій Законом № 838-VІІІ, зазначений ним строк підлягає зарахуванню в строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. В зв'язку із чим просив перерахувати строк з 10.02.2018 по 10.03.2020 з урахуванням обставин, зазначених у клопотанні.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про зарахування строку попереднього ув'язнення.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 серпня 2021 року та винести рішення, яким зарахувати йому строк попереднього ув'язнення з 10.02.2019 по 04.03.2020 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, відповідно до вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2019 року за ч.1 ст.122 КК України.
В апеляційній скарзі посилається на те, що при розгляді справи допущено невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки судом не враховано, що йому, на підставі ч.1 ст.71 КК України, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 01.03.2016 та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць. Таким чином на даний час він відбуває покарання за вчинення двох кримінальних правопорушень, а саме, передбаченого ст.407 КК України, за яке його засуджено вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 01.03.2016 та ч.1 ст.121 КК України, за яке його засуджено вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.12.2019 до 5 років позбавлення волі. Тоді як кримінальне правопорушень, передбачене ст.407 КК України ним було вчинено під час дії ЗУ № 838-VІІІ.
Вважає, що місцевим судом при винесенні оскаржуваної ухвали не враховано правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 серпня 2018 року, а саме, що в разі, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України у редакції Закону № 838-VІІІ. Аналогічний висновок викладено в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 398/3940/14-к від 18.06.2019.
Заслухавши доповідь судді, думки засудженого ОСОБА_7 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, представника колонії ОСОБА_8 , який покладався на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями статті 370 КПК України визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення. З зазначеної норми закону вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 537 КПК України передбачено вирішення питань судом під час виконання вироків.
Згідно положень ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до вимог ч.2 ст.72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених в частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Як вбачається із матеріалів провадження та встановлено місцевим судом, що вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2019 року ОСОБА_7 засуджений за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років. На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного ОСОБА_7 покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Житомирського райсуду Житомирської області від 01.03.2016 та остаточно ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць. Застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжено до вступу вироку в законну силу. Строк покарання засудженому суд вирішив рахувати з моменту затримання з 10.02.2018, із зарахуванням у строк відбування покарання строку попереднього ув'язнення. Зазначений вирок набрав законної сили 24.01.2020.
Із тексту вказаного вироку вбачається, що ОСОБА_7 був засуджений за злочин, вчинений ним 09 лютого 2018 року.
В свою чергу, із матеріалів провадження вбачається, що засуджений ОСОБА_7 звертаючись до місцевого суду із клопотання про зарахування строку попереднього ув'язнення просив перерахувати строк попереднього ув'язнення за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.12.2019, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, з 10.02.2018 по 10.03.2020, застосувавши положення ч.5 ст.72 КК України в редакції ЗУ від 26.11.2015 № 838-VIII.
Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України (у редакції Закону України від 26.11.2015 № 838-VIII) зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, проводилося з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
З 21 червня 2017 року набрав чинності Закон України № 2046-VIII, згідно з яким строк попереднього ув'язнення зараховується у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку відмовивши у задоволенні даного клопотання засудженого ОСОБА_7 , оскільки останній вчинив злочин 09 лютого 2018 року, за який засуджений вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.12.2019, а тому на нього не розповсюджується положення Закону України від 26.11.2015 № 838-VIII.
При цьому, місцевим судом правильно враховано правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч.5 ст.72 КК України, зазначений в п.107 постанови Верховного Суду від 29.08.2018, згідно якого, якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).
Крім того, під час розгляду даного клопотання судом першої інстанції досліджено особову справу засудженого ОСОБА_7 та встановлено, що 09.01.2020 він звертався до Броварського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням про зарахування терміну попереднього ув'язнення, в якому просив застосувати відносно нього ЗУ № 838-VIII від 26.11.2015 та вказати в рішенні суду, що в строк відбування покарання необхідно зарахувати термін його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.01.2020 відмовлено в задоволенні клопотання.
Колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про те, що кримінальне правопорушень, передбачене ст.407 КК України за яке його засуджено вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 01.03.2016, ним було вчинено під час дії ЗУ № 838-VІІІ, оскільки Броварський міськрайонний суд Київської області 24 грудня 2019 року ухвалюючи вирок відносно ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК України та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк, на підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного ОСОБА_7 покарання частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Житомирського райсуду Житомирської області від 01.03.2016. В зв'язку із чим, в даному випадку, апеляційний суд позбавлений можливості вирішувати будь-які питання щодо виконання безпосередньо вироку Житомирського районного суду Житомирської області від 01.03.2016.
В своїй апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 посилається на те, що місцевим судом при винесенні оскаржуваної ухвали не враховано правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 серпня 2018 року, а саме, що в разі, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України у редакції Закону № 838-VІІІ.
Колегія суддів вважає зазначені доводи неспроможними, оскільки із п.103 вищезазначеного правового висновку вбачається, що якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII).
Тоді як судом першої інстанції достовірно встановлено та вбачається із матеріалів провадження, що злочин засудженим ОСОБА_7 згідно вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2019 року останнім вчинено 09 лютого 2018 року.
Зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 серпня 2021 року, у зв'язку із чим зазначену ухвалу необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
Керуючись ст.ст.404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419, КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 серпня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про зарахування строку попереднього ув'язнення - залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді