Справа № 158/2440/21 Головуючий у 1 інстанції: Польова М. М.
Провадження № 22-ц/802/1360/21 Категорія: 60 Доповідач: Матвійчук Л. В.
26 жовтня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Шевчук Л. Я.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької районної ради Волинської області, Цуманської селищної об'єднаної територіальної громади про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 вересня 2021 року,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом та у своїх вимогах просив суд визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, до складу якої входить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , тривалістю в один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті тітки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 вересня 2021 року справу за підсудністю передано на розгляд Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до Ківерцівського районного суду Волинської області.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про передачу справи за підсудністю до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області є помилковими, не узгоджуються з нормами процесуального права, оскільки судом не враховано тієї обставини, що спадкове майно знаходиться у м. Донецьку Донецької області, яке знаходиться поза юрисдикцією українського законодавства. Відповідно передача справи на розгляд вказаного суду спричинить зміну відповідача, оскільки згідно діючого законодавства саме територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням спадкового майна є відповідачами, у зв'язку з чим йому невідомо до якої територіальної громади він має право звернутися як до відповідача. Тому вважає, що суд першої інстанції порушивши норми процесуального права, безпідставно передав справу за підсудністю на розгляд до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подавав.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені, зокрема в п. 9 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу (передача справи на розгляд іншого суду) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною ч. 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, ця справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у цій справі є 26 жовтня 2021 року - дата складення повного судового рішення.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що подана ОСОБА_1 позовна заява територіально підсудна виключно Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області, а тому вважав, що справу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України необхідно передати на розгляд до цього суду.
Такий висновок суду є правильний.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 1 ст. 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
У п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2014 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 роз'яснено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч. 1 ст. 114 ЦПК). Згідно з положеннями ст. 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 у справі № 911/2390/18.
Як встановлено судом першої інстанції з позовної заяви та доданих до неї документів, позивач ОСОБА_1 заявляє вимоги щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини, до складу якої входить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, наведене свідчить, що позов виник з приводу нерухомого майна, для якого законом встановлена виключна підсудність, оскільки спір стосується нерухомого майна, яке не перебуває на території Ківерцівського районного суду Волинської області, а тому передбачені законом підстави для розгляду цієї справи Ківерцівським районним судом Волинської області відсутні.
Разом з тим, вирішуючи питання про направлення справи за підсудністю, суд виходив з того, що вулиця Церетелі в м. Донецьку Донецької області знаходиться в Куйбишевському районі. Розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 02 вересня 2014 року № 2710/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ» відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», на підставі подань Державної судової адміністрації України на зміну територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним та апеляційним судам, визначено територіальну підсудність цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення, підсудних місцевим загальним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції, адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, апеляційним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції. Зокрема, територіальна підсудність справ, які підсудні Куйбишевського районного суду м. Донецька, замінена та визначена Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області.
Отже, враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції на підставі ч. 1 ст. 30 ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку, що подана ОСОБА_1 позовна заява територіально підсудна виключно Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області та з додержанням п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передав справу на розгляд цього суду.
Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому є незаконною та підлягає скасуванню, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються наведеними висновками суду першої інстанції про те, що заявлений позов відноситься до виключної підсудності, оскільки виник із приводу нерухомого майна та який має пред'являтися за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права. Підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 вересня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий-суддя
Судді: