Справа № 760/26630/21
Провадження № 1-кп/760/2490/21
22 жовтня 2021 року Солом'янський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Києві клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, у кримінальному провадженні №12021100090002636, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.09.2021, та призначення судового розгляду, -
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021100090002636, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.09.2021, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 було подано клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому прокурор просить суд обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначеним розміром застави 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Клопотання обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово судимим, останній раз 12.03.2021 Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, маючи незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, повторно вчинив злочин проти власності за таких обставин.
Так, ОСОБА_4 25.09.2021, приблизно о 20 год. 50 хв., перебуваючи на тротуарі біля будівлі за адресою: м.Київ, вул. Героїв Севастополя, 17, вирішив таємно викрасти майно потерпілого ОСОБА_6 , яка в цей час проходила поряд.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 наблизився зі спини до потерпілого ОСОБА_6 та, впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, викрав з правої кишені куртки потерпілого мобільний телефон марки «Айфон 11» ІМЕІ-1 НОМЕР_1 , вартістю 21 169 грн.
Завершуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 , утримуючи при собі викрадений телефон, вчинив спробу залишити місце вчинення злочину, проте був викритий потерпілим та затриманий військовослужбовцями Національної гвардії, тим самим вчинивши всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, однак не завершивши злочин з причин, що не залежали від його волі та вичнивши протиправне посягання не майно потерпілого ОСОБА_6 , вартістю 21 169 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями, які виразилися у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України.
На думку прокурора, вина ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного злочину підтверджується зібраними в межах досудового розслідування доказами, а саме:
1)протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 25.09.2021;
2)протоколами допитів свідків від 26.09.2021;
3)протоколом допиту потерпілого від 26.09.2021;
4)іншими матеріалами в їх сукупності.
Прокурор вказує, що необхідність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які вказують на те, що обвинувачений може переховуватись від суду, усвідомлюючи невідворотність покарання, пов'язаного з позбавленням волі, та через відсутність міцних соціальних зв'язків; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, адже ОСОБА_4 раніше неодноразово судим, останній раз 12.03.2021 Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
На думку прокурора, жоден із більш м'яких запобіжних заходів: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання не зможуть запобігти ризикам, передбаченим вище, що підтверджуються вищевикладеними обставинами.
Захисник ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечували, просили обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки, зокрема, ОСОБА_4 має місце проживання у м.Києві, більшість з вказаних прокурором ризиків є недоведеними.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Суд виходить з чч. 1, 2 ст.29 Конституції України, згідно з якими кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи те, що суд на даному етапі розгляду кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів доходить висновку, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Щодо заявлених у клопотанні ризиків, то суд вважає доведеними прокурором ризик переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , оскільки санкцією ч.2 ст.185 КК України передбачено покарання у виді, в т.ч., позбавлення волі на строк до п'яти років. Цей ризик ураховується судом у сукупності з ризиком вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, зокрема, обвинувачений освіти не має, не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, 12.03.2021 судимий Солом'янським райсудом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Згідно з ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
У зв'язку з цим, суд вважає необхідним при обранні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , крім вищевказаного, зауважити на те, що він має місце проживання у м. Києві, проте в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Наведене цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Згідно з Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 р. №511-550/0/4-13 вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає законним і обґрунтованим обрання до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, одночасно визначивши при цьому заставу в розмірі 9 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в сумі становить 21 411 (двадцять одну тисячу чотириста одинадцять) гривень.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважав можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні №12021100090002636 у відкритому судовому засіданні суддею одноособово за участю учасників судового провадження, вказавши, що підстави для прийняття рішень, передбачених пп.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, відсутні.
Разом з тим, у підготовчому судовому засіданні судом було встановлено, що долучений до вищевказаного обвинувального акта реєстр матеріалів досудового розслідування не є повністю заповненим, а саме пп. 26, 32-36 взагалі не заповнені, при цьому, вони стосуються процедури відкриття матеріалів іншій стороні, врегульованій ст.290 КПК України, на стадії закінчення досудового розслідування. Так, взагалі відсутні будь-які відомості, тобто прізвище слідчого, прокурора, дата, час, реквізити, щодо доручення повідомлення підозрюваному, його захиснику, потерпілому про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, щодо протоколу про надання доступу (відкриття) до матеріалів досудового розслідування підозрюваному, щодо повідомлення підозрюваного, захисника про відсутність доказів у кримінальному провадженні №12021100090002636.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначив, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Додатки до обвинувального акту, визначені ч. 4 ст. 291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акта прокурору.
Сторона захисту та потерпілий ОСОБА_6 зазначили, що питання про повернення обвинувальному акту прокурору залишають на розгляд суду.
Дослідивши обвинувальний акт та доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021100090002636, заслухавши пояснення сторін та потерпілого, суд дійшов наступного висновку.
Як передбачено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;
9) дату та місце його складення та затвердження.
Як встановлено п.1 ч.4 ст.291 КПК України, до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування.
Відповідно до ст.109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом.
Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити:
1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення;
2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування;
3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
Таким чином, виходячи з вищенаведених норм КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування є невід'ємною та обов'язковою частиною обвинувального акта.
Водночас судом встановлено невідповідність вимогам КПК України наданого прокурором обвинувального акта в частині реєстру матеріалів досудового розслідування, отже, порушення належної правової процедури.
Щодо можливості повернення з таких підстав прокурору обвинувального акта, то суд виходить з того, що згідно з ч.1 ст.315 КПК України суд проводить підготовку до судового розгляду під час підготовчого судового засідання, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, зокрема, щодо закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
При цьому, законодавець не обмежив підстави для повернення обвинувального акта лише приписами ст.291 КПК України.
Більше того, зі змісту п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України вбачається, що суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Отже, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
На думку суду, відсутність всупереч наведеним вимогам КПК України у долученому до вищевказаного обвинувального акта реєстрі матеріалів досудового розслідування будь-яких відомостей, тобто прізвища слідчого прокурора, дати, реквізитів, щодо доручення повідомлення підозрюваному, його захиснику, потерпілому про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, щодо протоколу про надання доступу (відкриття) до матеріалів досудового розслідування підозрюваному, щодо повідомлення підозрюваного, захисника про відсутність доказів у кримінальному провадженні №12021100090002636, на стадії закінчення досудового розслідування об'єктивно унеможливлюють встановлення судом відсутності підстав для прийняття рішення, передбаченого п.2 ч.3 ст.314 КПК України, а саме, щодо закриття провадження у випадку встановлення підстави, передбаченої п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
Наведена позиція узгоджується з висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який міститься в постанові ККС ВС (справа № 711/3111/19, провадження № 51-2890км19), згідно з яким кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов'язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.
Перевірка судом першої інстанції у підготовчому провадженні дотримання прокурором вимог, передбачених статями 291, 293 КПК, а також виконання ним приписів статті 219 КПК в частині направлення обвинувального акта у строки досудового розслідування є передумовою набуття підозрюваним у вчиненні злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров'я особи, процесуального статусу обвинуваченого стосовно якого, відповідно до частини 1 статті 337 КПК, має здійснюватися судовий розгляд.
Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров'я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК.
З огляду на положення пункту 1 частини 2 статті 412 КПК, яка передбачає у будь-якому разі скасування судового рішення, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження у кримінальній справі його не було закрито, статті 415 КПК, яка визначає підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, статті 417 КПК, яка уповноважує суд апеляційної інстанції закрити кримінальне провадження у разі встановлення усіх без виключення підстав, передбачених статтей 284 КПК, статті 440 КПК, яка надає такі ж повноваження суду касаційної інстанції, у разі встановлення обставини, передбаченої пунктом 10 частини 1 статті 284 КПК, суд апеляційної чи касаційної інстанцій зобов'язаний скасувати судові рішення нижчих інстанцій і закрити кримінальне провадження.
Таким чином, встановлені судом під час підготовчого засідання недоліки є суттєвими, адже не дають суду можливості визначити момент закінчення досудового розслідування, наявність (відсутність) підстав для закриття провадження, а тому перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
На підставі викладеного та керуючись ст.29 Конституції України, стст.177, 178, 182, 183, 194, 314, 315 КПК України, суд, -
Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 24 год. 00 хв. 20.12.2021 року включно.
Одночасно визначити розмір застави у сумі 9 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в сумі становить 21 411 (двадцять одну тисячу чотириста одинадцять) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), банк отримувача коштів: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО): 820172; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26268059; Рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089, та надати документ, що це підтверджує, до Солом'янського районного суду міста Києва.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
-не відлучатися із м.Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021100090002636 від 26.09.2021 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, який надійшов від прокурора Солом'янської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 , - повернути прокурору Солом'янської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 для усунення недоліків.
Ухвала може бути оскаржена в частині обрання запобіжного заходу безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а обвинувааченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Ухвала може бути оскаржена в частині повернення обвинувального акта прокурору до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м.Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1