печерський районний суд міста києва
Справа № 757/30118/21-к
08 вересня 2021 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 42015100000001149,
До провадження слідчого судді надійшло клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт директора ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 42015100000001149, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2016 року у справі № 757/26880/16-к, а саме нежитлової будівлі під літерою «Б-3», загальною площею 698, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область,м. Львів, вул. Городоцька, 214.
Клопотання мотивоване тим, що арешт майна є необґрунтованим, накладеним всупереч визначеним законом підставам.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі 462/4045/15 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» як правонаступник ПАТ «Банк «Київська Русь» є власником об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі під літерою «Б-3», загальною площею 698, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область,м. Львів , вул. Городоцька, 214. Арешт на зазначений об'єкт нерухомого майна накладено ще до переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до Товариства і тому, потреба в подальшому застосуванні арешту вже відпала, а наявність арешту перешкоджає та обмежує право заявника на володіння належним йому майном.
Учасники справи до судового засідання не з'явилися. Представник власника майна подала заяву про розгляд клопотання за її відсутності. Доводи, викладені у клопотанні підтримується в повному обсязі, просила його задовольнити.
Прокурор до судового засідання не з'явився з невідомих причин. Тому, слідчий суддя розглянув вказане клопотання у його відсутність.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив такі обставини.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Головнгого управління СБ України у м. Києві та київській області здійснювалося досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 42015100000001149, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 212 та ч. 2 ст. 364-1 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06.06.2016 року у справі № 757/26880/16-к накладено арешт на майно, а саме: нежитлову будівлю під літерою «Б-3», загальною площею 698, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область,м. Львів , вул. Городоцька, 214, шляхом заборони розпоряджатися та відчужувати вказане майно.
Вказаний арешт накладено слідчим суддею з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки при накладенні арешту встановлено, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор, має значення для встановлення обставин під час досудового розслідування та є речовим доказом в розумінні ст. 98 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Разом з тим, при розгляді клопотання про скасування арешту майна, слідчому судді не надано доказів в обґрунтування визнання дієвості мети накладення арешту, а також доказів, які підтверджують необхідність в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.
Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.
З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов'язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.
Разом з тим, згідно зі ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Отже, при розгляді клопотання про скасування арешту стороною обвинувачення не доведено наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного арешту.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та скасування арешту майна власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», оскільки потреба у збереженні даного арешту відпала, а докази та додаткові підстави, що підтверджують необхідність та актуальність збереження арешту земельної ділянки відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 174, 309 КПК України,-
Клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 42015100000001149, - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2016 року у справі № 757/26880/16-к, а саме: з нежитлової будівлі під літерою «Б-3», загальною площею 698, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область,м. Львів, вул. Городоцька, 214.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1