18.10.2021 Справа № 756/12804/20
Унікальний 756/12804/20
Провадження №2/756/1816/21
06 жовтня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:
головуючого судді Диби О.В.,
за участю секретаря П'яла Ю.Б.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить встановити, що відповідач є батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що перебувала у фактичних сімейних відносинах та вела спільне господарство з відповідачем без реєстрації шлюбу в період з вересня 1999 року до листопада 2003 року.
Внаслідок вказаних відносин у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , проте під час реєстрації дитини в органах РАЦС батько дитини був записаний зі слів матері.
Позивач зазначає, що неодноразово зверталася до відповідача з проханням подати заяву до органів РАЦС на реєстрацію свого батьківства по відношенню до доньки, проте по сьогоднішній день відповідач жодних дій з цього приводу не вчинив.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19.11.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 20.05.2021, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Крім того, звернулась до суду з клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи та виклик свідків, проте їй судом відмовлено у задоволенні клопотань з посиланням на пропуск встановленого чинним законодавства процесуального строку.
Відповідач у судовому засіданні не заперечував проти викладених позивачем обставин, вказував на те, що до дитини і так відноситься як до рідної.
Заслухавши пояснення учасників, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що в період з вересня 1999 року до листопада 2003 року сторони перебували у фактичних сімейних відносинах та вели спільне господарство без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 виданим 19.04.2019 Оболонським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 121. У графі «батько» записаний ОСОБА_2 .
Як убачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України, відомості про батька ОСОБА_3 записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст.126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч.3 ст.128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.
Відповідно до роз'яснень п.9 Постанови, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст.128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Суд неодноразово роз'яснював сторонам право на подання додаткових доказів та звернення до суду з відповідними клопотаннями, проте сторони своїми правами не скористалися, додаткових доказів не подали, клопотань про призначення будь-яких експертиз не заявили.
Окрім цього, з пояснень позивача убачається, що вона не має коштів на оплату генетичної експертизи батьківства відповідача.
Таким чином, з урахуванням відсутності висновку судово-генетичної експертизи, яким би було достовірно встановлено батьківство відповідача, суд не бере до уваги факт визнання відповідачем позову з огляду на те, що сторонами не надано належних та об'єктивних доказів на підтвердження батьківства відповідача, як і доказів на підтвердження дійсної обізнаності відповідача про наявність свого батьківства по відношенню до дитини позивача.
Враховуючи наведене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (дата народження невідомо, РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомо, АДРЕСА_2 ) про визнання батьківства - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Повний текст рішення складено 18.10.2021
Суддя: О.В. Диба