20.10.2021 Справа № 756/14412/20
Унікальний № 756/14412/20
Провадження № 2/756/2188/21
(заочне)
20 жовтня 2021 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.,
за участі секретаря - Мушкетик І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя, -
позивач ОСОБА_1 у листопаді 2020 року звернулася до суду із вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнення просить:у порядку поділу майна подружжя виділити позивачу ОСОБА_1 в квартирі за АДРЕСА_1 - 87/100 частин та визнати за нею право власності на вказану частку в зазначеній квартирі; у порядку поділу майна подружжя виділити відповідачу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в квартирі за АДРЕСА_1 - 13/100 частин та визнати за ним право власності на вказану частку в зазначеній квартирі; визнати за сторонами право власності на 1/2 частину автомобіля марки «Рeugeot», модель «Раrtner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску.
Зазначені обставини позивач обґрунтовує тим, що30 грудня 2009 року між сторонами було укладено шлюб.
За час перебування у шлюбі сторонами було придбано квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки «Рeugeot», модель «Раrtner», які зареєстровані на ім'я відповідача.
Позивач повідомляє, що автомобіль було придбано сторонами за спільні кошти подружжя.
Квартира АДРЕСА_2 була придбана подружжям за 674 900,00 грн, що еквівалентно 85 000,00 доларів США. Проте ОСОБА_1 стверджує, що на придбання вказаної вище квартири були витрачені кошти, що були подаровані її матір'ю, а саме 63 000,00 доларів США. Інша частина коштів була використана з сімейного бюджету та отриманого кредиту.
У зв'язку з чим позивач просить у порядку поділу майна подружжя виділити їй в квартирі за АДРЕСА_1 саме 87/100 частин.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2020 року відкрито позовне провадження.
Представник позивача у судовому засіданні позов з урахуванням уточнення підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомив.
Представник третьої особи Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації у судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
30 грудня 2009 року між ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_1 (позивач) у Відділі реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві укладено шлюб.
З Договору купівлі-продажу від 08.02.2011, зареєстрований в реєстрі за № 352, вбачається, що під час шлюбу сторін вони набули право спільної сумісної власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що зареєстрована на ОСОБА_2 .
У п. 4 вказаного Договору визначено, що вартість квартири становить 674 900,00 грн, що згідно курсу НБУ еквівалентно 85 000,00 доларів США.
Проте судом встановлено, що в той же день матір позивача ОСОБА_3 продала свою квартиру АДРЕСА_3 , у зв'язку з чим отримала грошові кошти у розмірі 500 220,00 грн, що згідно курсу НБУ еквівалентно 63 000,00 доларів США, що підтверджується Договором купівлі-продажу від 08.02.2011, зареєстрований в реєстрі за № 348.
Також у судовому засіданні встановлено, що отримані від продажу квартири кошти у розмірі 63 000,00 доларів США третя особа подарувала позивачу.
Окрім того, 08 лютого 2011 року відповідач ОСОБА_2 відповідно до укладеного договору про надання споживчого кредиту № 00012-МL-000000001537 з ПАТ «Кредит Європа Банк» отримав 140 000,00 грн. Для забезпечення виконання своїх зобов'язань даного договору було укладено договір іпотеки, предметом якого є спірна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 вбачається, що під час шлюбу сторін вони набули право спільної сумісної власності на автомобіль марки «Рeugeot», модель «Раrtner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску, що зареєстрована на ОСОБА_2 .
Згідно ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Верховний Суд у своїй Постанові від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17 вказав, що той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
За положенням ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що спірне нерухоме мано придбано за час перебування сторін у шлюбі. Натомість під час розгляду справи позивачем доведено, що 74,11 % вартості квартири (63 000,00 доларів США) нею профінансовано особисто. Решта 25,88 % (22 000,00 доларів США) сплачено на користь продавця зі спільного бюджету сторін. У зв'язку з чим суд вважає правильними у порядку поділу майна подружжя виділити позивачу ОСОБА_1 в квартирі за АДРЕСА_1 - 87/100 частин та визнати за нею право власності на вказану частку в зазначеній квартирі; у порядку поділу майна подружжя виділити відповідачу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в квартирі за АДРЕСА_1 - 13/100 частин та визнати за ним право власності на вказану частку в зазначеній квартирі.
Окрім того, на підставі вищевказаного та того, що спірний автомобіль був придбаний сторонами під час шлюбу за спільні кошти, суд вважає правильним та справедливим визнатизазначений автомобіль спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Беручи до уваги такі чинники як справедливість і розумність в рамках застосування принципу верховенства права, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази кожен окремо та у їх сукупності, на підставі вказаних норм закону суд дійшов висновку про необхідність визнати за кожною зі сторін право власності на 1/2 частину автомобіля марки «Рeugeot», модель «Раrtner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску.
Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 500,00 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 57, 60, 69-71 СК України, ст. 5, 12-13, 76, 81, 133, 141, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити.
Визнати двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що зареєстрована на ОСОБА_2 , спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У порядку поділу майна подружжя виділити позивачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в квартирі за АДРЕСА_1 - 87/100 частин та визнати за нею право власності на вказану частку в зазначеній квартирі.
У порядку поділу майна подружжя виділити відповідачу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в квартирі за АДРЕСА_1 - 13/100 частин та визнати за ним право власності на вказану частку в зазначеній квартирі.
Визнати автомобіль марки «Рeugeot», модель «Раrtner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску, що зареєстрований на ОСОБА_2 , спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 1/2 частину автомобіля марки «Рeugeot», модель «Раrtner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску.
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину автомобіля марки «Рeugeot», модель «Раrtner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 10 500 (десять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: І.В. Белоконна