№ 755/1552/21
1-кс/755/4682/21
"26" жовтня 2021 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , перевіривши скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений строк у кримінальному провадженні № 12020105040001399,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений строк у кримінальному провадженні № 12020105040001399.
Так, у вказаній вище скарзі зазначено, що Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінального провадження № 12020105040001399 за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України. Вказаним злочином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_4 . Таким чином, ОСОБА_4 є потерпілим у кримінальному провадженні № 12020105040001399, оскільки за результатами протиправних дій ОСОБА_6 було завдано моральну та фізичну шкоду ОСОБА_4 01 жовтня 2021 року з метою ефективної реалізації процесуальних прав потерпілого, було направлено до прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12020105040001399, клопотання у порядку ст. 220 КПК України, про вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12020105040001399. 05 жовтня 2021 року уповноваженими особами Дніпровської окружної прокуратури міста Києва отримано вказане клопотання про вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12020105040001399, що підтверджується даними Укрпошти за № 0113301266978. Таким чином, прокурор, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12020105040001399 був зобов'язаний розглянути вказане клопотання не пізніше 08.10.2021 року. Однак, на момент подання скарги, потерпілий або його представник у жоден із встановлених законодавством способів не повідомлені про результати розгляду клопотання про вчинення процесуальних дій, тобто, є підстави вважати, що клопотання не розглянуто в порядку ст. 220 КПК України.
У судове засідання адвокат ОСОБА_5 подав клопотання про розгляд скарги у його відсутність, скаргу підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити.
Прокурор у судовому засідання заперечила проти задоволення скарги, оскільки Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва були направленні до Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві для розгляду та вжиття, за наявності підстав, заходів реагування в межах та відповідно до визначеної компетенції клопотання ОСОБА_4 щодо вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12020105040001399 від 30.09.2020 року, а тому, прохала відмовити у задоволенні скарги.
Вивчивши доводи скарги, дослідивши надані до скарги докази, вислухавши пояснення прокурора слідчий суддя встановив наступне.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя, згідно зі стандартами ЄСПЛ, розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
При цьому, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France)).
Реалізація такого права має здійснюватися заявником з урахуванням того, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Діючим кримінальним процесуальним законодавством України, зокрема його ст. 220 КПК України, визначено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Також Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод», Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (п. 1) Україна визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
У п. 33 Рішення ЄСПЛ у справі «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27.10.1993 року та у п. 38 Рішення ЄСПЛ у справі «Аnkel v. Switzerland» від 23.10.1996 року закріплено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
У п. 134 Рішення ЄСПЛ «Генадій Науменко проти України», п. 168 рішення у справі «Айдин проти Туреччини», п. 75 «Афанасьєв проти України», п. 207 рішення у справі «Ічаба проти Швейцарії» та багатьох інших рішеннях ЄСПЛ встановлено, що засіб правового захисту відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Право на ефективний засіб правового захисту»), повинен бути ефективним на практиці, як і в теорії, у тому сенсі, що користуванню засобами захисту не повинно чинитися перешкод діями або бездіяльністю органів влади держави.
У цьому випадку, як убачається з наданих матеріалів, представник потерпілого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 01.10.2021 року засобами поштового зв'язку направив до Дніпровської окружної прокуратури міста Києва клопотання про вчинення процесуальних дій, яке 05.10.2021 року було отримано суб'єктом оскарження, однак, на цей час, відомості про результати розгляду зазначеного клопотання суб'єктом оскарження відсутні.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
За таких обставини, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, які йому відомі, на час розгляду скарги, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 підлягає задоволенню шляхом зобов'язання вчинити дії за клопотанням, згідно зі ст. 220 КПК України, так як такий спосіб захисту порушених прав є єдиним ефективним засобом юридичного захисту в національному органі у світлі норм ст. 307 даного Кодексу.
Щодо доводів прокурора про те, що Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва були направленні до Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві для розгляду та вжиття, за наявності підстав, заходів реагування в межах та відповідно до визначеної компетенції клопотання ОСОБА_4 щодо вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12020105040001399 від 30.09.2020 року, то з даних останньою письмових доказів не вбачається, які саме та від якого числа клопотання ОСОБА_4 були направленні для розгляду до Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303-307, 369-372, 376, 534 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений строк у кримінальному провадженні № 12020105040001399 - задовольнити.
Зобов'язати уповноважену особу Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020105040001399, вчинити дії, передбачені ст. 220 КПК України (клопотання задовольнити або відмовити у його задоволенні шляхом постановлення умотивованої постанови) за клопотанням представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 від 01.10.2021 року (про вчинення процесуальних дій), отриманого Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва засобами поштового зв'язку 05.10.2021 року, в строки, визначені ст. 220 КПК України, з повідомленням про результат особі, яка заявила дане клопотання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: