Справа №:755/17749/21
Провадження №: 2-з/755/349/21
"26" жовтня 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Виниченко Л.М., перевіривши виконання вимог ст. 152 ЦПК України за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,-
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 106073 від 15.07.2021 року вчиненого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В.
Заява обґрунтована тим, що заявник має намір звернутися до суду з позовом до ТОВ «Файна Готівка» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Заявник вказує, що постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Ю.А. від 13.10.2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника було зобов'язано ГУ ДСН у м. Києві здійснювати відрахування у розмірі 20 % від заробітної плати. Звернення стягнення на заробітну плату поставило його та його сім'ю в скрутне матеріальне становище, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист його прав за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Вивчивши зміст заяви та додані до неї документи встановлено, що заява не підсудна Дніпровському районному суду м. Києва з наступних підстав.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.
Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається на особу, яка зверталася за виконавчим написом.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.08.2019 року винесеній за результатами розгляду справи № 519/77/18.
Відповідно до положень частини 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Частиною 12 статті 28 ЦПК України передбачено, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Заявник має намір пред'явити позов до ТОВ «Файна Готівка», що знаходиться за адресою: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 18-Б, оф. 204 та являється стягувачем у виконавчому провадженні № 67063552 з виконання спірного виконавчого напису.
Зі змісту заяви убачається, що заявником обрана підсудність за місцем знаходження відповідача, при цьому заявник помилково вказує, що адреса м. Київ, вул. Іллєнка, 18-Б відноситься до Дніпровського району м. Києва.
Відповідно до відомостей наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрованим місцем знаходження ТОВ «Файна Готівка» являється м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, 18-Б, оф. 204, що територіально відноситься до Шевченківського району м. Києва.
Згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини» інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно положень ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи викладені обставини та зазначені норми чинного законодавства України, беручи до уваги те, що заявником підсудність позовної заяви яку він має намір подати до суду обрано за місцем знаходження майбутнього відповідача, заява про забезпечення позову до подачі позовної заяви не підсудна Дніпровському районному суду м. Києва та має розглядатися Шевченківським районним судом м. Києва, як місцевим судом за місцем знаходження ТОВ «Файна Готівка».
За викладених обставин, керуючись ст. ст. 27, 31, 152, 353 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви передати на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя