Справа № 755/11640/21
Провадження №: 3/755/6256/21
"06" жовтня 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Левко Віра Богданівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Дніпровського УП ГУНП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП
встановила:
згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 383195від 09 липня 2021 року, ОСОБА_1 09 липня 2021 року вчинила домашнє насильство до своєї доньки ОСОБА_2 , а саме фізичне насильство: вдарила дитину в обличчя.
ОСОБА_1 у судовому засіданні не визнала вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та вказала, що доньку не била. Пояснила, що дитина довго сиділа за планшетом і коли вона вихопила його з її рук, травмувала останню, а саме пошкодила губу, з якої потекла кров. Донька почала плакати і кликати бабусю, яка момент конфлікту не бачила, але викликала поліцію. Зі слів її матері ОСОБА_3 працівники поліції склали протокол. Також додала, що з матір'ю перебуває у складних конфліктних стосунках через постійні претензії з її боку щодо невдалого подружнього життя із батьком дитини, а тому остання намагається представити її в очах інших людей поганою матір'ю.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Євсєєв В.В. просив закрити справу у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Допитана як свідок ОСОБА_3 пояснила, що донька ОСОБА_1 зловживає алкоголем, 09 липня 2021 року також вживала алкоголь, через що вони посварилися і були у різних кімнатах. Через деякий час вона почула крик і плач онуки, яка була у кімнаті з її донькою, вона туди прибігла та побачила, що у дитини з рота йде кров. Через це викликала працівників поліції.
Також у судовому засіданні заслухано представника Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації Карпенко І.Б., яка зазначила, що 09 липня 2021 року було здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами складено акт обстеження умов проживання дитини та акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, копії яких надано у судовому засіданні. Додала, що умови проживання дитини належні, сама дитина доглянута, нічого про насильство з боку матері не казала. Із ОСОБА_1 проведено профілактичну бесіду та запропоновано психологічну допомогу, від якої остання відмовилась.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідка, представника Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, суддя дійшла такого висновку.
Згідно ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Розташування зазначеної статті у Главі 14 КУпАП «Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку» свідчить, що об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадський порядок і громадську безпеку.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення обов'язково зазначаються суть адміністративного правопорушення.
У рішенні по справі «Karelinv. Russia» no. 926/08ECHR від 20 вересня 2016 року зауважено, що з боку суду, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, є недопустимим уточнення у судовому рішенні фабули правопорушення, усунення певних розбіжностей та неточностей, які мали місце у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки такий підхід становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції у частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу.
За таких умов особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки має захищатися від обвинувачення, яке фактично судом підтримується.
Наведене доводить, що саме з протоколу про адміністративне правопорушення суддя має встановити сукупність достатніх даних, які дозволяють зробити обґрунтований, коректний висновок про свідоме вчинення домашнього насильства.
У той же час у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство фізичного характеру до доньки, а саме вдарила її, що не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.
З рапорту оперативного чергового Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 09 липня 2021 року встановлено, що ОСОБА_3 викликала поліцію через те, що її донька ОСОБА_1 постійно вживає алкоголь та не наглядає за дитиною. Повторним дзвінком ОСОБА_3 повідомила, що у доньки агресивна поведінката вона сильно вдарила свою дитину, можливо пошкодження зуба, бо є кров.
Згідно рапорту інспектора СЮП ВП Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, приїхавши на місце події було опитано заявницю ОСОБА_3 , яка повідомила, що у її доньки з онукою був конфлікт, під час якого донька вдарила дитину і в неї пішла кров з роту. Малолітня ОСОБА_2 підтвердила факт домашнього насильства.
Разом з тим рапорти і протокол на їх основі складені зі слів ОСОБА_3 , яка у судовому засіданні підтвердила, що обставин, за яких був нанесений удар, вона не бачила. Також працівнику Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації дитина нічого з приводу домашнього насильства не сказала.
Жодних інших даних, які б всебічно, повно та об'єктивно висвітлювали обставини зазначеної справи про адміністративне правопорушення судді не надано.
А тому у судовому засіданні достовірно не встановлено, що ОСОБА_1 до ОСОБА_2 здійснювались умисні дії фізичного характеру, які б свідчили про вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «Кобець проти України» («Kobetsv. Ukraine» )no. 16437/04ECHR 14 лютого 2008 року у §43 зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини»(Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження у справі про адміністративне підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення надається оцінка лише тим обставинам, які зазначені у відповідному протоколі, вихід за його межі суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушує право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що показання ОСОБА_1 спростовують зазначені у протоколі обставини, за відсутності будь-яких можливості уточнити зазначені обставини, тому суддя дійшла висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 173-2, 251, 256, 280, 283-285 КУпАП, суддя
постановила:
провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: В.Б. Левко