4-с/754/114/21
Справа № 754/12240/13-ц
Іменем України
18 жовтня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
судді - Саламон О.Б.
з участю секретаря - Крутікової-Вільховченко І.І.
скаржника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М., в якій просить визнати неправомірними, скасувати постанови про опис та арешт майна боржника від 26.04.2021 та про призначення субєкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні № 61313699 від 13.05.2021.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13.09.2012 у справі №754/12240/13 стягнуто ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором, укладеного 20.02.2008 в розмірі 112 613,29 доларів США, що еквівалентно 900 118,03 грн., пеню за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 171 461,60 грн., всього 1 071 579,63 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 441,00 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. на виконання вказаного рішення суду за виконавчим листом № 2-4511/2013 відкрито виконавче провадження № 61313699. Заявником подано до суду апеляційну скаргу на рішення суду від 13.09.2013. 26.04.2021 приватним виконавцем Телявським А.М. винесено постанову про опис та арешт майна боржника, котру заявник отримала 04.05.2021. Скаржник також посилається на те, що постанова про опис та арешт майна боржника була винесена приватним виконавцем після подання боржником апеляційної скарги на рішення Деснянського районного суд м. Києва від 13.09.2013, на підставі якого видано виконавчий лист, на виконаня якого відкрито виконавче провадження. Також 13.05.2021 винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Вказані постанови скаржник вважає неправомірними, оскільки державний виконавець не повідомив боржника про день та час проведення опису та арешту її майна, а саме квартири, яка є єдиними житлом сім'ї та підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а відтак просить скасувати зазначену постанову.
Ухвалою суду від 28.05.2021 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа - відмовлено.
16.06.2021 до суду від приватного виконавця Телявського А.М. надійшла завірена належним чином копія виконавчого провадження № 61313699 та пояснення,у відповідності до яких вважає скаргу необґрунтованою та безпідставною. Щодо доводів скаржника щодо не повідомлення боржника про намір чинення виконавчих дій та проведення опису та арешу майна за відсутності боржника зазначає, що постанова про опис та арешт майна від 26.04.2021 винесена приватним виконавцем Телявським А.М. містить всі необхідні відомості про описані об'єкти, опис майна проводився за участю представника стягувача та двох понятих, залучених відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю боржника під час вчинення виконавчих дій. Таким чином, приватним виконавцем не порушено норми чинного законодавства про опис та арешт майна, його дії є законними та немає підстав для визнання дій неправомірними та скасування постанови. Щодо порушення приписів Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» акцентує увагу суду на тому, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність 23.04.2021, тобто до моменту вчинення приватним виконавцем виконавчих дій з опису та арешту квартири АДРЕСА_1 , а тому посилання скаржника на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», як на підставу для задоволення вимог скарги є безпідставним. Щодо посилання заявника на той факт, що оскаржувана постанова винесена після подання боржником апеляційної скарги зазначають про те, що ухвалою Київського апеляційного суду від 19.05.2021 боржнику відмовлено у відкритті апеляційного провадження. З огляду на викладене, вважає, що скарга не містить законодавчого підґрунтя та є надуманою, а тому відсутні підстави для її задоволення.
Скаржник в судовому засіданні просила вимоги скарги задовольнити, посилаючись на викладене з викладених в ній.
Інші сторони в судове засідання явку своїх представників не забезпечили. Про розгляд справи повідомлялись належним чином. З будь-якими клопотаннями до суду не звертались.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, вважає, що скарга підягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Зі змісту скарги вбачається, що остання подана в порядку ст. 447 ЦПК України, відповідно якої сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається саме на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд неодноразово робив висновок, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов'язкове, судове рішення залишалося невиконаним. Це призвело б до ситуації, несумісної з принципом верховенства права.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема,законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави(п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); не виконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № П-рп/2012).
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Телявського А.М. на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №61313699 з примусового виконання виконавчого листа № 2- 4511/2013 виданого 20.11.2013 Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за договором кредиту в розмірі 112 613,29 доларів США, що еквівалентно 900 118,03 грн., пеню за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 171 461,60 грн., всього стягнути 1 071 579,63 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3441,00 грн.
19.02.2020, керуючись ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61313699.
19.02.2020,керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 1184091,69 грн.
Згідно відповіді отриманої з КП Київської міської ради «Київське міське БТІ» за боржником на праві власності зареєстровано квартиру АДРЕСА_1 , що передана стягувану в іпотеку.
26.04.2021,керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, відповідно до якої описано та арештовано квартиру АДРЕСА_1 .
13.05.2021,керуючись статтею 20 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем було винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
13.05.2022,Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» присутність понятих є обов'язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувана, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.
Зі змісту постанови вбачається, що вона винесена з відсутність боржника, за участю представника стягувача та в присутності понятих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадженняі примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із п. 2, 3, 5 ч.1ст. 2 Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: обов'язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» законодавець встановив обов'язки і права виконавців,обов'язковість вимог виконавців.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати, передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 1-3, ч. 5, 6 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 26.04.2021 у відповідності до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» постанова була направлена скаржнику поштовим відправленням, дане твердження підтверджується скаржником.
Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.
Дослідивши оскаржувану постанову, судом встановлено, що вона винесена з дотриманням процедури, визначеної законом, виконавчі дій проводились у присутності двох понятих.
Встановлено, що опис арештованого майна містить складений державним виконавцем цілком якісно, в ньому зазначено та описано майно на яке накладено арешт.
Суд також звертає увагу на те, що опис арештованого майна складався, хоч і у відсутність боржника, проте за участю двох понятих та зберігача, який отримав копію постанови, щодо можливої заінтересованості яких боржником не надано суду будь-яких аргументів окрім власних припущень.
Отже, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця по опису і арешту майна вчинені і постанова складена у відповідності до процедури, встановленої Законом України «Про виконавче провадження»; боржник і стягувач були повідомлені у належний спосіб; дана виконавча дія була необхідною і виправданою; при проведенні даної виконавчої дії крім виконавця і стягувача були присутні інші сторонні особи - двоє понятих, що є стороннім контролем та гарантією об'єктивності і неупередженості при проведенні виконавчої дії, і цим забезпечено права відсутнього боржника.
Оскаржувану постанову складено з дотриманням усіх вимог до такого документу: щодо письмового оформлення, наявності в ньому всіх необхідних реквізитів, змісту документу, в якому зафіксовано проведені дії, і зокрема описано арештоване майно; документ підписаний усіма присутніми особами.
Суд оцінює критично посилання скаржника на порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки даний нормативний акт втратив чинність 23.04.2021, тобто до моменту вчинення приватним виконавцем виконавчих дій з опису та арешту квартири АДРЕСА_1 , твердження є безпідставним та не враховано судом при розгляді скарги.
У відповідності до ст. ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з ст.ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріали скарги не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження порушень державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України).
З огляду на вищезазначене, дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича в межах виконавчого провадження №61613699, вчинялися відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження» та є правомірними, натомість доводи скаржника з якими останній звернувся до суду не містять законодавчого підґрунтя та є надуманими самим скаржником, а тому відсутні правові підстави для визнання дій та постанов приватного виконавця Телявського А.М. протиправними.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. в межах виконавчого провадження №61613699, вчинялися відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження» та є правомірними, а відтак відсутні підстави для задоволення скарги.
Керуючись ст. ст. 10, 13, 18, 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451 ЦПК України; ст. 6 Конценції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 19, 129-1 Конституції України; ст. ст. 28, 35 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича неправомірними, скасування постанов про опис та арешт майна боржника від 26.04.2021, про призначення суб'єкта оціночної діяльності від 13.05.2021 та зобов'язати вчинити дії, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги. В разі оголошення вступної та резолютивної частини ухвали або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи строк оскарження ухвали обчислюється з дня складання її повного тексту.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет на веб-сайті суду: http://ds.ki.court.gov.ua/
Повний текст ухвали суду складено 25.10.2021.
Суддя