532/2256/21
2/532/617/2021
27 жовтня 2021 р. м. Кобеляки
Суддя Кобеляцького районного суду Полтавської області Макарчук С.М., вирішуючи питання прийняття позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», третя особа: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Встановив:
До Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій останній прохає визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 24.05.2021, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 51084, про стягнення з позивача на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» грошових коштів у сумі 22 978,28 гривень.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 175 та 177 ЦПК України.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлюється у таких розмірах: 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент подання позову становить 908 гривень 00 копійок.
У позовній заяві позивачка зазначає, що звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та посилається на постанову Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 761/46053/18, відповідно до якої споживачами фінансових послуг, яких звільнено від сплати судового збору, є не тільки вкладники банків чи інших фінансових установ, - а так само й особи, які лише звернулись до банку чи фінансової установи з метою укладення відповідного договору, в тому числі й в інтересах інших осіб.
Разом із тим, суд не може погодитись з такою позицією з огляду на таке.
Наведена позивачкою правова позиція вказує на віднесення до категорії споживачів фінансових послуг, яких звільнено від сплати судового збору, як вкладники банків чи інших фінансових установ, так і осіб, які лише звернулись до банку чи фінансової установи з метою укладення відповідного договору, в тому числі й в інтересах інших осіб, однак з наведених позивачкою доводів, зокрема щодо того, що у позивачки відсутні будь-які цивільні правовідносини з ТОВ «ВЕЛЛФІН», вбачається, що вона не відноситься до наведеної у постанові категорії споживачів фінансових послуг, а тому ця правова позиція не може бути застосована у цьому випадку.
З правової позиції викладеної у Постанові Верховного суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 643/2870/18, вбачається наступне.
У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги, встановленому статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати, що споживачі не мають пільги щодо сплати судового збору, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
За основу приймається те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову.
Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у частині 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слова «державного мита» замінені словами «судового збору».
Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.
Порушені права можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарг). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів», стаття 2 ЦПК України).
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).
Згідно зі статтею 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 87 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-ХІІ) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 87 Закону № 3425-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік).
Згідно з пунктом 2 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Відповідно до статті 90 Закону № 3425-ХІІ стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника.
Оскільки вчинення виконавчого напису нотаріусом є одним з видів позасудового захисту прав кредитора, а безпосередньо виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», кредитор після вчинення нотаріусом виконавчого напису має право звернутися до органів державної виконавчої служби або до приватного виконавця з метою примусового стягнення заборгованості за кредитом.
При цьому нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов'язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Це суперечить правовому статусу нотаріуса, визначеному у статтях 1, 9 Закону № 3425-ХІІ.
При стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.
Таким чином, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред'явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Однак, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
У спірних правовідносинах позивачем оскаржується виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом про стягнення заборгованості, яка виникла за договором, а не сам кредитний договір чи його складові частини.
Таким чином, у даному випадку, позивач не може керуватися ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачі», згідно з якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, адже споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Предметом спору у цій справі є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Водночас, позивачка у поданому позові прямо вказує на відсутність кредитних правовідносин між ним та відповідачем, не додає договору укладеного між нею та відповідачем, та водночас не зазначає, які саме її права як споживача були порушені відповідачем, а тому відсутні підстави вважати, що вимоги позивача пов'язані з порушенням її прав саме як споживача фінансових послуг відповідача.
Саме по собі посилання на ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", без обґрунтування цього посилання та зазначення права споживача, яке було порушене і підлягає захисту, не є підставою для застосування вказаної норми, а отже, судовий збір має бути сплачено на загальних підставах.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За змістом ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладене, позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків шляхом сплати судового збору за немайнову вимогу в сумі 908 гривень 00 копійок і подання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або подання документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,
Постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», третя особа: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху.
Позивачці надати строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі судді - 10 днів з дня отримання цієї ухвали.
Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків у встановлений строк, позовна заява відповідно до ст. 185 ч. 3 ЦПК України буде визнана не поданою та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя