Гребінківський районний суд Полтавської області
Справа №: 528/891/21
Іменем України
27.10.2021 м. Гребінка
27 жовтня 2021 року суддя Гребінківського районного суду Полтавської області Вітківський М.О., за участі особи, яка притягується до відповідальності, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від СПД №1 ВП №1 Лубенського районного відділу поліції в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,
по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого машиністом електровозу ТЧ-12, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер не встановлений,-
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 21.08.2021 серії ДПР 18 № 244795, 20.08.2021 року о 23 год 47 хв в м. Гребінка по вул. Магістральній, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, автомобілем марки «DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі та за допомогою приладу «Драгер» відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , якому роз'яснено вимоги ст. 268 КУпАП, свою вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнав та суду пояснив, що зранку 20.08.2021 року, він разом зі своїм товаришем ОСОБА_2 на своєму автомобілі марки «DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_1 поїхали на риболовлю на р.Сула Оржицького району. Ввечері збираючись додому в м.Гребінку він випив пляшку пива, тому попросив свого товариша сісти за кермо, на що останній погодився. Приїхавши в м.Гребінка вони заїхали на АЗС «Автотранс» яка знаходиться по вул. Магістральній, щоб заправитись. Під'їхавши до колонки, його товариш пішов до каси АЗС, а він залишився в сидіти в машині на передньому пасажирському сидінні. Коли працівник АЗС почав заправляти автомобіль, останній попросив його вийти з машини з метою дотримання техніки безпеки. Вийшовши з машини та відійшовши пару метрів він згадав, що ключі запалення залишились в машині, і враховуючи специфіку роботи автосигналізаціїї, а саме була ймовірність, що машина могла зачинитись, він підійшов до водійських дверей, сівши за водійське сидіння витягнув ключі із замка запалювання, потім відразу вийшов на вулицю. В цей час під'їхав патрульний автомобіль, з я кого вийшов інспектор поліції та підійшов до нього, після чого почав вимагати документи на автомобіль. Так, як він був власником даного автомобіля він надав технічний паспорт та посвідчення водія, при цьому пояснивши, що даним автомобілем керував не він, а його товариш, який пішов платити за пальне. Однак інспектор поліції на це уваги не звернув, а почав його запитувати чи не перебуває він в стані алкогольного сп'яніння, на що він зауважив, що випив пляшку пива. Після чого інспектор почав пропонувати йому поїхати в лікарню в м.Пирятин та пройти огляд, на що він заперечував та пояснив, що він не керував автомобілем і їхати не збирається, оскільки вже була пізня пора доби. На місці проходити огляд за допомогою приладу «Драгер» йому не пропонувалось. Після чого інспектор поліції склав відносно нього протокол за відмову від проходження огляду.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що зранку 20.08.2021 року, він разом зі своїм товаришем ОСОБА_1 , на його автомобілі марки «DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_1 , поїхали на риболовлю на р.Сула Оржицького району. Перебуваючи на риболовні ОСОБА_1 випив пляшку пива, тому попросив його керувати автомобілем по дорозі додому, на що він погодився. Приїхавши ввечері в м.Гребінка, вони вирішили заїхати заправити автомобіль на АЗС «Автотранс» по вул. Магістральній. Під'їхавши до газорозподільної колонки, він вийшов із за керма та пішов в приміщення АЗС розрахуватись за пальне та взяти собі кави, в цей момент ОСОБА_1 залишався в машині на передньому пасажирському сидінні. Розрахувавшись, він вийшов на вулицю і побачив, що біля автомобіля знаходяться працівники поліції та ОСОБА_1 . Підійшовши до них він запитав, що сталось, на що інспектор його запитав, хто власник автомобіля, він сказав що ОСОБА_1 , але за кермом був він. Після цього інспектор почав казати, що бачив, як ОСОБА_1 вилазив із-за керма автомобіля, на що він заперечив і знову наголосив, що приїхав на АЗС він. Через деякий час працівники поліції разом з ОСОБА_1 пішли до службового автомобіля, він від'їхав під колонки і став чекати. Орієнтовно через 20 хв., ОСОБА_1 повернувся до автомобіля і сказав, що відносно нього склали протокол за ст.130 КУпАП. Сівши в машину, вони поїхали до ОСОБА_1 додому, де поставили автомобіль до гаражу, після чого він пішов до свого будинку.
Заслухавши пояснення особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , пояснення свідка, дослідивши матеріали справи, вважаю зазначити наступне.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Згідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015, при складанні протоколу зазначається, зокрема місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення (суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).
Так, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає, окрім керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, також і у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Процедура огляду на стан сп'яніння чітко визначена законом.
Так відповідно до Проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння передбачає наступні дії - огляд на місці зупинки транспортного засобу з використанням технічних засобів, а у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Форма огляду водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що проводиться на місці зупинки транспортного засобу з використанням технічних засобів, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
З досліджених матеріалів справи не вбачається, що водію був запропонований огляд на місці зупинки транспортного засобу з використанням технічних засобів.
Крім того, як роз'яснив Пленум ВС України в своїй Постанові № 14 від 23 грудня 2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про адміністративні правопорушення на транспорті», судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З наданих у судовому засіданні пояснень правопорушника та свідка слідує, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом. З досліджених матеріалів також не встановлено, що вони містить факту керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 і чи керував взагалі останній транспортним засобом.
Крім цього, обставини складання протоколу, можливо підтвердити або спростувати записом боді- камер поліцейських, однак в матеріалах справи він відсутній.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Наведене указує на недоведеність того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, маючи при цьому ознаки алкогольного сп'яніння, що давало би підстави для притягнення його до відповідальності за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що в свою чергу указує на недоведеність наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно якого винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який …. встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Варто зазначити, що «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді накладення штрафу з позбавленням особи спеціального права на певний строк.
Крім того, аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину (адміністративного правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши в сукупності надані докази, а також врахувавши встановлені в судовому засіданні обставини, суддя приходить до висновку про не доведеність вини ОСОБА_1 .
Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів, які достовірно свідчать про наявність складу адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 130 КУпАП під час розгляду адміністративних матеріалів в суді - не здобуто, а ті, що надані в якості підтвердження суддя оцінює критично з наведених вище обставин.
Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність події та складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин та враховуючи зазначені норми Закону, суддя приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 7, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 245, 251, 254, 256, 266, 268, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 280, 283-285 КУпАП України,-
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд на протязі десяти днів з дня її винесення.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Суддя М. О. Вітківський