27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 160/15954/20
адміністративне провадження № К/9901/36745/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі №160/15954/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У 2021 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача, щодо зменшення позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим званням станом на 01.03.2018, на 01.01.2019, та на 01.01.2020, визначеного обчисленням з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 та коефіцієнтів, встановлених Додатками 1 та 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, без врахування відомостей розміру норм державних соціальних гарантій приміток Додатків 1 та 14 постанови Кабінету Міністрів України від З0.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” в частині застосування для обчислення сум грошового забезпечення позивача розміру, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), встановлених Законом України “Про Державний бюджет України” на 2018 рік, 2019 рік та 2020 рік;
- зобов'язати відповідача здійснити дії, щодо обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача станом на 01.01.2018, 01.01.2019 та 01.01.2020, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), встановленої нормами та розмірами державних соціальних гарантій купівельної спроможності населення Законом України “Про Державний бюджет України” на 2018 рік, на 2019 рік, на 2020 рік та надати встановленим порядком до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.03.2018, на 01.01.2019 та на 01.01.2020 та повідомлення за статтею 24 Постанови ПФУ №3-1, щодо підстав для проведення перерахунку грошового забезпечення станом на 01.01.2019 та 01.01.2020 у відповідності Порядку перерахунку для створення формалізованого документу за формою додатку 5 Постанови Пенсійного фонду України №3-1.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021, позов задоволено.
08.10.2021 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, надіслана 05.10.2021, в якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.
У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, право на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Отже касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, якими рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19.12.1997 у справі "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії").
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі №160/15954/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: В.М. Бевзенко
О.П. Стародуб