27 жовтня 2021 року
Київ
справа №815/4290/13-а
адміністративне провадження №К/9901/56067/18 К/9901/55064/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" про відвід судді Бучик А.Ю. від участі у розгляді справи №815/4290/13-а за позовом Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" до Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, треті особи - Міністерство інфраструктури України, Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Трейдінг", за участю прокуратури Одеської області про визнання протиправними дій та рішень,
У вересні 2006 року Державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство" звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, треті особи Міністерство інфраструктури України, Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Трейдінг", про визнання нечинним пункту 22 додатку до рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 року №69-V "Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2006-2007 роках".
02.04.2007 Державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство" звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради, Управління земельних ресурсів Одеської міської ради (нині Департамент комунальної власності Одеської міської ради) про визнання протиправними дій щодо організації аукціону з продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення під забудову в частині підготовки до реалізації земельної ділянки площею 6,5987га у м. Одесі по вул. Грушевського та вул. Воробйова у м. Одесі; визнання недійсними результатів аукціону проведеного 30.03.2007.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 вказані позови об'єднані в одне провадження.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач та Прокуратура Одеської області подали касаційні скарги, в яких посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржувані рішення.
Ухвалами Верховного Cуду від 18.07.2018 та 31.07.2018 відкрито касаційне провадження.
07.10.2021 до Касаційного адміністративного суду надійшла заява представника Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" про відвід судді Бучик А.Ю. від участі у розгляді цієї справи.
В обґрунтуванні заявленого відводу посилається на те, що касаційне провадження відкрите 31.07.2018, проте справа не розглянута у встановлений строк. Вказує, що затягування розгляду справи призвело до незаконної, на думку позивача, забудови спірної земельної ділянки та унеможливило позивача користуватись майном, що знаходиться на цій ділянці. Вказує, що ТОВ "А-Трейдінг" здійснює будівництво на спірній ділянці, не чекаючи на рішення Верховного Суду в цій справі, що на думку позивача, свідчить про впевненість третьої особи в рішенні на її користь. Також зазначає, що власником ТОВ "А-Трейдінг" є ОСОБА_1 - дружина відомого одеського бізнесмена ОСОБА_2, що за журналістськими розслідуваннями відомий за можливими підкупами правоохоронних та судових органів. Також зазначає, що суддя-доповідач призначила касаційні скарги до розгляду на 05.10.2021, проте розгляд справи не відбувся через її відпустку.
Вказане, на думку позивача, свідчить про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді - доповідача.
Вирішуючи вищезазначену заяву Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї самої статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Як на підставу про відвід судді заявник покликається на юридичні приписи статті 36 КАС України, нормативна конструкція яких, з-поміж іншого, містить узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.
У цьому світлі Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості колегія суддів вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 ст. 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.
(іі) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас колегія суддів підкреслює, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про наявність відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними й допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
У заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею поведінки, яка б свідчила про упередженість чи небезсторонність у цій справі.
Отже, аргументи, якими Державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство" мотивує заяву про відвід судді, не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності суддів, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості суддів як з погляду "суб'єктивного критерію", так і з погляду "об'єктивного критерію", якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.
Ухвалою судді Верховного Суду призначено справу до касаційного розгляду в судовому засіданні на 05 жовтня 2021 року.
Однак розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Мороз Л.Л. (учасник колегії) перебувала у відпустці згідно наказу № 171-кв від 29.09.2021. Водночас суддя - доповідач Бучик А.Ю. перебувала у відпустці з 07.10.2021 по 13.10.2021 (накази від 29.09.2021 №№ 170-кв, 171-кв), що не перешкоджало розгляду справи, призначеної на 05.10.2021.
Решта мотивів, заявлених у заяві про відвід, є ідентичними до наведених у заяві про відвід колегії суддів від 17.08.2021, у задоволенні яких відмовлено ухвалами від 06.09.2021 та 09.09.2021.
За наведених обставин заяву Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" про відвід судді Бучик А.Ю. слід визнати необґрунтованою.
За правилами частини четвертої статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати необґрунтованим заявлений Державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство" відвід судді Бучик А.Ю.
Передати заяву Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" про відвід судді Бучик А.Ю. до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Ю. Бучик
судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук