27 жовтня 2021 року
Київ
справа №140/10624/21
адміністративне провадження №П/9901/442/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Президента України про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
27 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Держави України в особі Президента України, в якому просить зобов'язати Президента України забезпечити відповідно до статті 1 Конституції України виконання усіма суб'єктами владних повноважень норм Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підконтрольній території держави України та стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на її користь 5 000 000 грн на відшкодування завданої в період з травня 2016 по даний час бездіяльністю Президента України моральної шкоди шляхом списання цієї суми з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої фізичній особі бездіяльністю службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року адміністративну справу № 140/10624/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Президента України про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди передано на розгляд Верховного Суду.
23 жовтня 2021 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, як суду першої інстанції, надійшли матеріали вказаної позовної заяви.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
За змістом частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, закріплені у статті 266 КАС України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України;
2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.
За такого правового регулювання, перелік суб'єктів та справ за їх участю, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
В порушення пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України позивачем в позовній заяві не зазначено офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти позивача, відповідача, а також третіх осіб у справі.
Згідно з пунктами 4 і 5 частини п?ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004, це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».
Натомість позивачем не додержано вимоги статті 160 КАС України та не викладено обставини, за яких, на її думку, порушено її права, свободи чи інтереси саме Президентом України. Також відсутні будь-які доводи стосовно допущення конкретним суб'єктом владних повноважень порушень закону під час здійснення ним владних управлінських функцій щодо позивача, не зазначено, у чому полягає порушення прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 відповідним суб'єктом.
При складанні нової позовної заяви позивач повинна врахувати, що особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Президента України встановлено статтею 266 КАС України, відповідно пункту 2 частини четвертої якої Верховний Суд за наслідками розгляду таких адміністративних справ може визнати дії чи бездіяльність Президента України протиправними й зобов'язати його вчинити певні дії.
Виходячи з наведеного, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії є способом відновлення права особи, порушеного діями чи бездіяльністю таких осіб, які вона просить визнати протиправними.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.
Статтею 102 Конституції України визначено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
При цьому, повноваження Президента України визначені в статті 106 Конституції України, тому законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на Президента України. На цю обставину неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх Рішеннях (від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003, від 7 квітня 2004 року № 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007).
Натомість доводи позовної заяви в частині обґрунтування позовних вимог містять лише загальні посилання на статті 5, 19, 102, 106 Конституції України та положення норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 не зазначає в чому полягає порушення її особистих прав, свобод та інтересів з боку відповідача в межах їх повноважень та, відповідно, відсутнє правове обґрунтування позовних вимог у цій частині, що не узгоджується зі змістом позовних вимог і повноваженнями суду, наведеними в частині першій статті 5 і частині четвертій статті 266 КАС України, позовну заяву слід залишити без руху.
При цьому, позивачу необхідно викласти обставини, якими вона обґрунтовує свою позову вимогу.
Суд також звертає увагу позивача на те, що позовна вимога ним була заявлена до Держави України, яка Верховним Судом як судом першої інстанції не розглядаються, тому у позові ОСОБА_1 необхідно чітко та конкретно сформулювати зміст позовних вимог саме до Президента України, при цьому назвати дії чи бездіяльність, які вона вважає протиправними, та навести обґрунтування їх протиправності, а також зазначити, які конкретно дії в межах наданих суду повноважень необхідно вчинити для відновлення порушених прав позивача.
Крім того у позовній заяві ОСОБА_1 вказала у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України, Луцьку міську раду. Проте, у позовній заяві не вказано, яким чином рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки вищевказаних третіх осіб, що, відповідно до статті 49 КАС України, є підставою для їх залучення.
Також, в порушення вимог частини третьої статті 161 КАС України, позивачем не надано документ про сплату судового збору або документ, який би підтверджував наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З цією позовною заявою ОСОБА_1 звернулася до суду у вересня 2021 року та заявив одну позовну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання фізичною особою позову майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270 грн.
Таким чином, розмір судового збору за подання цієї позовної заяви становить 12 258 грн ( (2270х0,4) + (2270 х5)).
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/ 22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб, реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).
Позивач в адміністративному позові зазначає про те, що на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» вона звільнена від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви.
Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Із тексту позовної заяви установлено, що позивач у своєму позові заявляє вимогу про відновлення порушених прав.
Проте, до позовної заяви не додано судового рішення, яким станом на дату подання цієї позовної заяви було б визнано таку бездіяльність протиправною і на підставі чого позивачем заявлялася б вимога про відшкодування шкоди, завданої такою протиправною бездіяльністю.
Відтак, застосування пункту тринадцятого частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» у даному випадку є недоречним.
Враховуючи викладене, зважаючи, що подана ОСОБА_1 позовна заява не відповідає наведеним вище вимогам законодавства, останню слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення встановлених судом недоліків.
За правилами частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених КАС України, таку позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 22, 160, 161, 169, 248, 266 КАС України, Верховний Суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Президента України про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди залишити без руху.
Установити особі, що подала позовну заяву, десятиденний строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви з моменту отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом приведення позовної заяви у відповідність до норм статті 160, 161 КАС України.
Попередити ОСОБА_1 , що у разі не усунення зазначених недоліків позовної заяви у встановлений строк, позовна заява буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Яковенко