27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 826/8130/16
адміністративне провадження № К/9901/67737/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 826/8130/16
за позовом Приватного підприємства «Будтранс Сервіс-М» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування припису, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року
(ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів: Кузьмишиної О.М. та Шелест С.Б.)
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2016 Приватне підприємство «Будтранс Сервіс-М» звернулося до суду з позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати припис Державної служби геології та надр України від 18 березня 2016 року №349-14/06;
- стягнути на користь позивача судові витрати за подання позовної заяви у розмірі 1378 грн.
2. Позовні вимоги мотивовані протиправністю призначення перевірки підприємства позивача, оскільки у відповідача відсутні підстави на проведення перевірки з огляду на дію мораторію.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 03 вересня 2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обмеження на проведення перевірок Держгеонадрами України було встановлено пунктом 8 Прикінцевих положень Закону № 76-VIII і тривали вони протягом січня-червня 2015 року. Проте станом на дату прийняття оскарженого наказу строк дії цих обмежень завершився, підстав для їх застосування при здійсненні державного геологічного контролю протягом четвертого кварталу 2016 року вже немає.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 13 листопада 2018 року Шостий апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будтранс Сервіс-М» - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства «Будтранс Сервіс-М» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати припис Державної служби геології та надр України від 18 березня 2016 року №349-14/06.
6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що припис може бути виданий лише на підставі Акту, складеного за результатами здійснення заходу державного контролю, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства. В той же час, перевірки контролюючим органом проведено не було у зв'язку з недопущення, про що і було складено акт, а отже припис відповідача є протиправним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 12 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної служби геології та надр України.
У касаційній скарзі скаржник просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року у справі № 826/8130/16 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що законодавством не передбачено жодного іншого способу усунення виявлених порушень, окрім як винесення припису та розпорядження, а отже вважає, що оскаржений позивачем припис відповідає положенням законодавства та є правомірним.
8. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 грудня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Анцупової Т. О., суддів Берназюка Я.О., Кравчука В.М.
9. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою відповідача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року у справі № 826/8130/16.
10. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 25 червня 2019 року, у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О., було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
11. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу відповідача.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, Приватне підприємство «Будтранс Серівіс-М» є користувачем надр ділянки Медвідське родовище у Вінницькій області, відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 29 липня 2013 року №5832.
Державною службою геології на надр України прийнято наказ від 18 грудня 2015 №431 «Про затвердження Плану проведення перевірок надрокористувачів у І кварталі 2016 року».
Наказом від 10 лютого 2016 №37 Держгеонадра внесено зміни до наказу від 18 грудня 2015 №431 та наказу від 23 грудня 2015 №434, також внесено зміни до Плану проведення перевірок надрокористувачів у І кварталі 2016 року та до Переліку надрокористувачів, щодо яких буде здійснюватися державний геологічний контроль у І кварталі 2016 року.
Відповідно до Додатку до наказу Держгеонадр України від 10 лютого 2016 №37, ПП «Будтранс Сервіс-М» включено до Плану проведення перевірок надрокористувачів у І кварталі 2016 року.
16 лютого 2016 року Державною службою геології та надр України складено повідомлення №2251/13/14-16 про проведення планової перевірки приватного підприємства «Будтранс Сервіс-М».
За результатами планової перевірки Центральним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України винесено припис від 18 березня 2016 №349-14/06, яким ПП ««Будтранс Сервіс-М» у строк до 15 квітня 2016 зобов'язано усунути виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства у сфері надрокористування шляхом надання до Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України документів (завірених належним чином копій) та матеріалів, що підтверджують виконання питань згідно додатку №1 до даного припису.
Вважаючи вказаний припис протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
14. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основною підставою для звернення до суду з цим позовом є твердження позивача про протиправність оскаржуваного припису контролюючого органу, оскільки, на його думку, на час виникнення спірних правовідносин (2016 рік) діяв мораторій на проведення перевірок контролюючими органами згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».
Так, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Колегія суддів зазначає, що вказаний Закон направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства, і за своєю метою та змістом покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема й ті, які виникають у сфері надрокористування.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Вказаним Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у пункті 41.1 статті 41 цього Кодексу. Зокрема, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.
Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлений Законом №71-VІІІ, стосується виключно контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, до яких відповідач не віднесений.
Отже, вірними є висновок суду апеляційної інстанції щодо непоширення на спірні правовідносини дії пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».
Аналогічну правову позицію було висловлено у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі №813/1128/16.
Також, колегія суддів КАС ВС звертає увагу на те, що 28 грудня 2014 року законодавцем прийняті два нормативно-правових акти, якими запроваджено мораторії на проведення перевірок суб'єктів господарювання, а саме:
- Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України;
- Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень якого перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
З наведеного вбачається, що норми Закону № 76-VІІІ стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону № 71-VІІІ стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб'єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є, зокрема, обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.
Такі положення вказаних нормативних актів роблять послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийняті різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, щодо обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.
Відтак, правовідносини, пов'язані із встановленням обмежень на проведення перевірок органами Державної служби геології та надр України, регулювались саме Законом № 76-VIII, а не Законом № 71-VIII, та в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року. З 01 липня 2015 року вже не було підстав для застосування положень пункту 8 Прикінцевих положень Закону № 76-VIII для проведення перевірок суб'єктів господарювання, про що у свою чергу було вірно зазначено судами попередніх інстанцій.
Крім того, ст. 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 № 1622-VІІ передбачалося, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби) здійснюється протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
На виконання ст. 31 вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 13 серпня 2014 № 408 "Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами".
Відповідно до Конституції України Закон про Державний бюджет України діє з 1 січня по 31 грудня календарного року, таким чином, станом на 01 січня 2015 року постанова Кабінету Міністрів України № 408 вичерпала свою дію.
Згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 № 76-VIII перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) мають здійснюватися протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Як встановлено судом, на час здійснення перевірки у грудні 2015 року дія пункту 8 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 № 76-VIII, тобто дія мораторію на перевірки, припинилась.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про помилковість посилання позивача щодо обов'язку відповідача звернутись до Кабінету Міністрів України за відповідним дозволом для проведення перевірки.
Подібний правовий підхід було сформовано у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року у справі №826/19006/16.
Щодо мотивів позивача в частині скасування оскарженого припису контролюючого органу з підстав відсутності у суб'єкту владних повноважень можливості застосування до позивача такого засобу реагування без проведення перевірки та складання за наслідками її проведення відповідного акту, варто зазначити наступне.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно зі ст. 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
За приписами п. 12, 15 Порядку здійснення державного геологічного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2011 року №1294 (далі - Порядок № 1294) у разі недопущення посадових осіб органів державного геологічного контролю до проведення перевірки за наявності підстав, визначених законом для її проведення, посадовими особами органу державного геологічного контролю складається акт про недопущення до перевірки за формою, затвердженою Держгеонадрами.
За результатами проведення планової або позапланової перевірки надрокористувача посадовими особами органу державного геологічного контролю складається акт перевірки за формою, затвердженою Держгеонадрами.
Відповідно до п. 16 Порядку № 1294 у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр на підставі акта перевірки протягом п'яти робочих днів з дати її завершення складається припис або розпорядження за формою, затвердженою Держгеонадрами.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Центральним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України складено акт про недопущення до проведення перевірки від 17 березня 2016 № 06-05/26/2016-16/п, на підставі чого винесено припис від 18 березня 2016 №349-14/06, яким ПП ««Будтранс Сервіс-М» у строк до 15 квітня 2016 зобов'язано усунути виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства у сфері надрокористування шляхом надання до Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України документів (завірених належним чином копій) та матеріалів, що підтверджують виконання питань згідно додатку №1 до даного припису.
Варто зауважити, що припис органу державного нагляду (контролю) - Державної служби геології та надр виноситься лише у випадку виявлення під час перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства та повинен містити вимогу щодо усунення цих порушень.
Таким чином, вимоги оскарженого припису не направлені на усунення порушень вимог законодавства з геології та надр, оскільки внаслідок непроведення перевірки у зв'язку із недопущенням посадових осіб контролюючого органу до перевірки, не встановлено жодних порушень у цій сфері.
Припис не може замінювати таку форму контролю як проведення перевірки, та за його допомогою не можуть витребовуватися необхідні документи, що мають оглядатися та досліджуватися при перевірці.
Необхідність надання документів, що зафіксовано безпосередньо в самому приписі не узгоджується з вимогами законодавства щодо суті та мети припису, як обов'язкового до виконання документа, направленого на усунення виявлених порушень вимог законодавства у певній сфері.
При цьому, колегія суддів зазначає, що форми, зокрема акта про недопущення до перевірки, затверджені наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.03.2013 № 133 «Про затвердження форм документів у сфері здійснення державного геологічного контролю».
Отже, на думку колегії суддів КАС ВС складання акта про недопущення до перевірки передбачено у разі перешкоджання здійсненню державного нагляду (контролю) шляхом недопущення посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), що не є тотожним із відповідним актом перевірки, який складається за результатами здійснення державного контролю за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним їх використанням.
З урахуванням наведеного, Суд зазначає, що Держгеонадра уповноважена здійснювати державний контроль суб'єктів господарювання у формі планових та позапланових перевірок, які проводяться з метою виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Результати таких перевірок оформлюються у формі акта, а у разі необхідності вжиття інших заходів, зокрема, у вигляді припису з конкретною вимогою щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Водночас, колегія суддів КАС ВС наголошує на тому, що протиправна поведінка перевіряємого суб'єкта господарювання не може мати правомірних наслідків, тобто бути легалізованою, оскільки створення ситуації, яка лише має видимість законної, є свідченням вчинення протиправних дій та означає, що в даному випадку правопорядок порушено і мають настати певні юридичні наслідки для такого суб'єкта. Такі наслідки мають бути негативними для правопорушника.
Суд звертає увагу на те, що згідно із частиною другою статті 24 Кодексу України про надра користувачі надр зобов'язані, зокрема виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.
Так, згідно із пунктом 10 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 невід'ємною частиною дозволу є угода про умови користування надрами, що укладається між органом з питань надання дозволу і надрокористувачем і містить програму робіт, яка оформляється як додаток, та особливі умови надрокористування, що передбачають:
вимоги до ефективності робіт;
сучасні технології видобування та переробки корисних копалин;
порядок видобування корисних копалин, зокрема з метою запобігання негативним екологічним наслідкам і забезпечення безпеки забудованих територій;
види, обсяги і строки виконання робіт на ділянці надр;
підстави для припинення діяльності, пов'язаної з використанням ділянки надр.
Дозвіл з угодою про умови користування надрами та додатками до неї підлягає опублікуванню на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів після їх підписання.
Примірні угоди про умови користування надрами затверджуються органом з питань надання дозволу та підлягають публікації на його офіційному веб-сайті.
Отже, невиконання вимог Угоди про умови користування надрами, яка є невід'ємною частиною спеціального дозволу на користування надарми № 5832 від 29 липня 2013 року щодо зобов'язання надрокористувача допускати уповноважених посадових осіб Держгеонадр для здійснення заходів державного геологічного контролю, є достатньою та самостійною підставою для встановлення порушень надрокористувачем умов користування надрами для якої встановлений інший механізм вжиття Держгеонадра заходів для усунення виявлених порушень. Зокрема, пунктом 5 частини першої статті 26 Кодексу України про надра передбачено можливість припинення права користування надрами у разі порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр.
Законодавством чітко врегульовано порядок встановлення порушень надрокористувачем умов користування надрами, відповідно до якого встановлення таких порушень можливе лише в ході проведеної перевірки, результати якої відображаються в акті, за наслідками її проведення, що підтверджує невиконання умов користування надрами та є підставою вжиття Держгеонадра заходів для усунення виявлених порушень, водночас Держгеонадра не дотрималася встановленого Законом № 877-V порядку.
Подібну правову позицію було висловлено у постановах Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 826/15007/17.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій про те, що складення припису за відсутності акта перевірки надрокористувача суперечить п. 16 Порядку № 1294, а тому оскаржуваний припис Держгеонадр України є протиправним та підлягає скасуванню.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, а, відтак, у її задоволенні слід відмовити.
15. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України - залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року у справі № 826/8130/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій