27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №620/6422/20
адміністративне провадження №К/9901/37805/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі № 620/6422/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення їй відсоткового значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 90% на 50% суддівської винагороди;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/4265/20 від 18.08.2020, починаючи з 19.02.2020 у розмірі 90% від суддівської винагороди.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Чернігівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 №7-09/8 у розмірі 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року скасовано, ухвалено нове, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Позивач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм матеріального права, порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2021 повністю, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Касаційна скарга подана (здана на пошту) 18 жовтня 2021 року, тобто після закінчення строків, встановлених статтею 329 КАС України.
Щодо строків касаційного оскарження слід зазначити таке.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Шостого апеляційного адміністративного суду ухвалена 14 липня 2021 року (повний текст виготовлено 14.07.2021).
Як вбачається з даних конверту та трекінгу АТ «Укрпошта» касаційну скаргу заявником було направлено до суду 18 жовтня 2021 року, тобто поза межами встановленого процесуального строку.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення процесуального строку, яке заявник обґрунтовує тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції позивачем отримано засобами поштового зв'язку 20.07.2021, доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення, позивач не має.
Відповідно до положень статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
За частиною третьою статті 332 КАС касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, законодавець визначив, що процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
За усталеною судовою практикою поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і які перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом надання до суду відповідних даних, подання документів або їх копій, тощо.
Викладені заявником причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними, оскільки відповідачем не наведено суду об'єктивних причин, що перешкоджали зверненню з касаційною скаргою у законодавчо встановлений строк.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Таким чином, вказані заявником доводи не свідчать про наявність обставин, які би могли зумовити поновлення строку на касаційне оскарження.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.
Згідно з частиною третьою статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 332 КАС України розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції, склад якої визначений у порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
За частиною третьою статті 332 КАС касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення процесуального строку, вказавши інші підстави для поновлення такого строку.
Одночасно з цим, касаційна скарга подана без дотримання процесуальних положень про її форму та зміст.
Так, при вивченні матеріалів касаційної скарги, суд установив, що касаційна скарга не відповідає вимогам статей 328, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно зіслатися на конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланнями на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України.
Так, скаржник зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, вказує, що позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів, однак, в оскаржуваному судовому рішенні відсутнє посилання на зазначене клопотання, як і посилання на долю його вирішення, також рішення не містить посилань на дослідження пенсійної справи, що виходить за межі вказаної підстави касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставинами, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхиленні ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенню пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, позаяк потребує уточнення підстав (підстави), передбачених статтею 328 КАС України.
Наслідком відсутності чітко зазначених у касаційній скарзі підстав, визначених частиною четвертої статті 328 КАС України є залишення такої скарги без руху.
Отже, заявник касаційної скарги повинен виправити її недоліки протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, а саме - уточнити підстави касаційного оскарження. Також у встановлений строк скаржнику необхідно подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, вказавши інші причини для його поновлення, підтвердивши їх належними і допустимими доказами.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України.
Відповідно до положень статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання передбачених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Одночасно з цим, відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 248, 330, 332, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали в частині зазначення поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя С.Г. Стеценко
Суддя Т.Г. Стрелець