27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 260/2575/21
адміністративне провадження № К/9901/36573/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Бочкора Івана Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2021 у справі № 260/2575/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Берегівської РДА Закарпатської області про визнання дій неправомірними,
У 2021 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Берегівської РДА Закарпатської області (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій, виходячи з недоплаченої грошової допомоги;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.07.2021, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2021, позов повернуто без розгляду.
Причиною повернення позову без розгляду стало те, що позивач не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а наведені причини пропуску строку у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду суд були визнані неповажними.
Не погоджуючись із вищевказаними ухвалою та постановою позивач в особі адвоката Бочкора Івана Васильовича оскаржив їх у касаційному порядку.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд установив таке.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Так, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом у червні 2021 року та оспорює бездіяльність (відмову) відповідача щодо виплати йому грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі, передбаченому статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту".
З оскаржуваних ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду видно, що з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України строку, а зазначені позивачем у заяві від 22.07.2021 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними та необґрунтованими.
Позивач, як причину пропуску строку звернення до суду з позовом вказує, що він у квітні 2021 року у засобах масової інформації ознайомився з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 по зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20) про право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком і з цього приводу звернувся до відповідача про перерахунок та виплату йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Далі, 20.04.2021 позивач звернувся за правовою допомогою до відділу «Виноградівське бюро правової допомоги» Хустського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги.
04.06.2021 відповідачем учаснику бойових дій позивачеві відмовлено у виплаті щорічної разової допомоги. І тому позивач вважає, що він дізнався про відмову у виплаті щорічної разової допомоги 04.06.2021 і саме з цієї дати він має право звернутися до суду з позовом як особа, яка брала участь у бойових діях захищаючи Батьківщину, її суверенітет та територіальну цілісність України.
Суд бере до уваги, що спірна допомога є разовим щорічним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення та виплату допомоги, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання/неотримання виплати особою, якій призначена допомога, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати допомоги або за відсутності такої виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної допомоги, причин її невиплати звернулась до органу соціального захисту із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від органу соціального захисту відповіді на подану нею заяву.
Відповідно до частини 4 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Таким чином, право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня мають ветерани війни до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги; саме до вказаної дати зацікавлена особа повинна звернутися до відповідного суб'єкта владних повноважень щодо виплати їй разової грошової допомоги.
У разі невиплати спірної допомоги до вказаної дати, для такої особи розпочинається відлік шестимісячного строку звернення до суду із відповідним позовом.
При цьому отримання позивачем листа від органу соціального захисту у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо позивач без зволікань та протягом розумного строку не вчиняв активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру допомоги, своєчасність/несвоєчасність її виплати, перерахунку тощо.
Отже, отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Наведене узгоджується з правовим висновком, який викладений у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено поважності пропущеного ним строку звернення до суду, дійшли обґрунтованого висновку про те, що позовна заява подана із пропуском встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду з позовом та підлягає поверненню позивачу.
Також Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Таким чином, Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 та повертаючи позов без розгляду, правильно застосував положення пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.
Загалом, скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, неодноразово вказувалось, що право на доступ до судочинства, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункту 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 року у справі «Меньшакова проти України»). За висновком, викладеним в рішенні від 18.10.2005 року у справі «МПП «Голуб» проти України», право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними меж.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Бочкора Івана Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2021 у справі № 260/2575/21.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді О.П. Стародуб
С.М. Чиркін