27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 540/313/21
адміністративне провадження № К/9901/37083/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив:
- визнати дії протиправними щодо перерахунку пенсії з 01 листопада 2020 року у розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Херсонської області від 21 жовтня 2020 року №21-377вих-20 та встановлення обмеження при виплаті пенсії у її граничному максимальному розмірі, яка не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати провести перерахунок та виплату пенсії з 01 жовтня 2020 року з розрахунку 90 відсотків від загальної суми складових місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Херсонської області від 21 жовтня 2020 року №21-377вих-20, без обмеження пенсії у її граничному максимальному розмірі, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат;
- стягнути судові витрати у розмірі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Херсонські області;
- відповідно до ст.382 КАС України встановити судовий контроль за виконанням рішення.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30.03.2021, адміністративний позовом задоволено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 скасовано.
Ухвалено у справі постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2020 року у розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Херсонської області від 21 жовтня 2020 року №21-377вих-20.
Зобов'язано провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2020 року з розрахунку 90 відсотків від загальної суми складових місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Херсонської області від 21 жовтня 2020 року №21-377вих-20, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у випадку, якщо судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України), позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 залишити без змін.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
З касаційної скарги вбачається, що предметом оскарження в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень про відмову здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років без будь-якого обмеження суми пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.
Таким чином, справа в силу пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності та розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
На обґрунтування права на касаційне оскарження позивач посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначаючи, що дана касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для скаржника.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпунктів «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України є необґрунтованим, оскільки на поточний день ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить посилання на підстави непогодження з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та застосування нормативно-правових актів.
Скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. Тому такі твердження не можуть бути враховані судом касаційної інстанції.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктів «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, оскільки ця справа є справою незначної складності в силу приписів пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України. Заявником наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не доведена, тому обґрунтуванням підстав оскарження судових рішень, визначеним частиною четвертою статті 328 КАС України колегія суддів оцінки не надає.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Надіслати заявнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Л.Л. Мороз А.І. Рибачук