27 жовтня 2021 року
Київ
справа №500/2006/20
адміністративне провадження №К/9901/38054/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув заяви про самовідвід суддів у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року
у справі № 500/2006/20
за позовом ОСОБА_1
до Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області,
третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області
про стягнення коштів та відшкодування коштів,
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Управління державної казначейської служби України у місті Тернополі Тернопільської області, в якому просив стягнути з Державного бюджету України на його користь шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 28 228,80 грн шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року позов задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області задоволено. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
19 жовтня 2021 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року у справі № 500/2006/20.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 жовтня 2021 року для розгляду цієї справи визначено головуючого суддю Желєзного І. В., суддів Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.
25 жовтня 2021 року судді Желєзний І. В., Берназюк Я. О., Коваленко Н. В. заявили самовідводи від участі у розгляді цієї справи за касаційною скаргою у зв'язку з порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), а саме: такий здійснено без врахування спеціалізації.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, предметом оскарження є рішення судів першої та апеляційної інстанції, що стосується стягнення з Державного бюджету України на його користь шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України шкоди.
Вказана справа згідно із Загальним класифікатором спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженим наказом ДСА України від 21 грудня 2018 року № 622, повинна бути віднесена розділу 108090000: справи зі спорів з приводу бюджетної системи та бюджетного процесу, зокрема щодо державного боргу.
Відповідно до затвердженого рішенням зборів суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді № 22 від 19 липня 2019 року Роз'яснення, щодо віднесення адміністративних справ до категорій справ відповідно до Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженого наказом ДСА від 21 грудня 2018 року № 622 (далі - Класифікатор № 662), категорія справ "справи щодо проходження служби" (код 106020000 Класифікатора) включає, спори щодо виплати індексації грошового забезпечення.
Так, за приписами пункту 5 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частинами 1-3 статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у Касаційному адміністративному суді обов'язково створюються окремі палати для розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів; захисту соціальних прав; виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян.
За змістом частини першої статті 31 КАС України визначення судді, а в разі колегіального розгляду, - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється з урахуванням спеціалізації.
Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 06 грудня 2017 року № 5 утворено судові палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено спеціалізації суддів і судових палат, їх кількісний склад.
Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21 вересня 2020 року № 4 визначено персональний склад постійних колегій суддів, резервних суддів для постійних колегій суддів у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.
Відповідно до Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21 вересня 2020 року № 4 суддя-доповідач Желєзний І. В., судді Берназюк Я. О. та Коваленко Н. В. входять до складу Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.
Враховуючи вищевикладене, зазначена адміністративна справа не належить до категорії адміністративних справ, розгляд яких віднесено до спеціалізації суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, натомість така належить до категорії справ, розгляд яких віднесено до спеціалізації Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян.
Так, цією палатою вже було здійснено розгляд справ, подібних до справи № 500/2006/20, зокрема, справи № 560/3357/19 та № 807/2589/14.
Також сталою є практика заявлення суддями самовідводів у випадку порушення порядку визначення суддів для розгляду справи без урахування спеціалізації у подібних правовідносинах, зокрема в ухвалах від 09 лютого 2021 року у справі № 560/2102/20, від 27 вересня 2021 року у справі № 140/2085/21.
При прийнятті рішення про самовідвід, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який виходить з того що "суд" розглядається як такий, що завжди має бути заснований на законних підставах, оскільки у протилежному випадку він не буде володіти легітимністю, що є необхідною ознакою для розгляду справ у демократичному суспільстві ("Lavents v. Latvia", № 58442/00, пункт 81); фраза "заснований на законних підставах" означає не лише законні підстави для існування суду, а також відповідність суду специфічним правилам, що регламентують його діяльність ("Сокуренко і Стригун проти України", № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24). "Закон" у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) включає не лише законодавство щодо заснування і компетенцію судових органів, а також будь-яке інше положення національного законодавства, яке в разі його порушення спричинило б незаконну участь одного чи більше суддів у розгляді справи ("DMD Group, a.s. v. Slovakia", № 19334/03, пункт 59).
Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї палати є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.
Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів ОСОБА_2 (Нідерланди), Грет Халлер (Швейцарія), Джефрі Джоуела (Сполучене Королівство), Каарло Туорі (Фінляндія); п. 44-50).
Враховуючи викладене, зазначені положення законодавства, а також з метою забезпечення єдності судової практики, заяви суддів Желєзного І.В., Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В. про самовідвід підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 31, 36, 39, 40 КАС України,
Задовольнити заяви суддів Желєзного І. В., Берназюка Я. О., Коваленко Н. В. про самовідвід.
Відвести суддів Желєзного І. В., Берназюка Я. О., Коваленко Н. В. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року у справі № 500/2006/20.
Передати касаційну скаргу у справі № 500/2006/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про стягнення коштів та відшкодування коштів, до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Суддя Я. О. Берназюк
Суддя Н. В. Коваленко